Постанова 4818 № 640/14819/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 29 вересня 2020 року м.Харків справа № 640/14819/16-ц провадження №22-ц/818/4374/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: заявник - Комунальне підприємство «Харківводоканал» боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою Комунального підприємства «Харківводоканал» про поновлення стоку пред`явлення судового наказу від 07.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківводоканал» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2020 року, постановлену під головуванням судді Бородіної Н.М., в залі суду в місті Харкові, - в с т а н о в и в : У червні 2020 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулося до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у справі про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2020 року у задоволенні заяви Комунального підприємства «Харківводоканал» - відмовлено. В апеляційній скарзі Комунальне підприємство «Харківводоканал» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що наявні підстави для поновлення пропущеного строку на пред`явлення судового наказу до виконання, оскільки копію судового наказу заявник отримав лише 20.05.2020 року. В матеріалах справи відсутні докази про направлення на адресу заявника копії судового наказу. Враховуючи, що копію судового наказу заявником отримано після спливу строку на пред`явлення його до виконання, вважає, що причини пропуску вищезазначеного строку є поважними. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви Комунального підприємства «Харківводоканал» про поновлення пропущеного строку на його пред`явлення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів наявності поважних причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що у вересні 2016 року КП «Харківводоканал» подало до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Харківводоканал» заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Судовим наказом від 07.11.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість в сумі 6655,39 грн. та судовий збір в сумі 689 грн. Як на підставу вимог щодо поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання, КП «Харківводоканал» посилалося на те, що наявні підстави для поновлення пропущеного строку на пред`явлення судового наказу до виконання, оскільки про сплив строку пред`явлення судового наказу до виконання заявнику стало відомо лише після отримання 20.05.2020 року копії судового наказу від 07.11.2016 року, з якого вбачається, що судовий наказ набрав законної сили 05.12.2016 року. Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.431 ЦПК). Згідно ч.3 ст.431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Згідно вимог ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Норми ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» не містять вичерпного переліку поважних причин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Разом з тим, виходячи із системного аналізу норм закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до виконавця у визначений законом строк. Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання чи не втратило судове рішення законної сили, щодо причин пропуску пред`явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Матеріали справи свідчать про те, що судовий наказ від 17.11.2016 року набрав законної сили 05.12.2016 року та строк пред`явлення його до виконання до 05.12.2019 року. Разом з тим КП «Харківводоканал» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу лише 13.05.2020 року, коли строк пред`явлення до виконання вже був пропущений. Заявником не надано доказів пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання з поважної причини. Незвернення позивача за отриманням виконавчого документу у строк, передбачений для виконання судового рішення, не є підставою для поновлення пропущеного строку. Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази про направлення на адресу заявника копії судового наказу, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строку пред`явлення судового наказу до виконання. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення виготовлено 29.09.2020 року.