Постанова 4818 № 645/5552/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «29» вересня 2020 року м. Харків справа № 645/5552/19-ц провадження № 22ц/818/3754/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А. В., Кругової С.С., за участю секретаря - Колосовської А.Р. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 травня 2020 року в складі судді Бабкової Т.В. в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, та просив визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та телевізор "PANASONIK" TX-R32LX86K вартістю 29 305,00 грн; визнати за ОСОБА_2 право власності на наступне майно: холодильник "GORENJE" вартістю 4125,06 грн, витяжку кухонну "GATA" вартістю 582,00 грн, пральну машину вартістю 3458,64 грн, духовий шкаф "GATA" вартістю 5195,00 грн. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 травня 2020 року позов ОСОБА_1 - залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду - скасувати та повернути справу до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача без поважних причин є помилковим, оскільки позивач неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Крім того, з 12 березня 2020 року на території України запроваджено карантин. Вказала, що вона також не отримувала жодних повідомлень про день та час розгляду справи, тому не мала змоги надати до суду докази смерті позивача. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач належним чином повідомлений про розгляд справи та повторно не з`явився у судове засідання, не повідомивши суду причини неявки. Проте, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до частин 1-4 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Згідно частини 5 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Частиною 6 статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Як вбачається з матеріалів справи у провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2019 року відкрито провадження у справі. Справа призначалася до розгляду неодноразово, зокрема, на 19 березня 2020 року та 12 травня 2020 року. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на вказані дати у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Зокрема, судова повістка про виклик ОСОБА_1 у судове засідання, яке призначено на 19 березня 2020 року о 08-50 год., адресату не вручена та повернута до суду із зазначенням «одержувача не знайдено» (а. с. 62). Крім того, 17 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його станом здоров`я. Вказав, що судової повістки не отримував та дізнався про дату та час розгляду справи з сайту «Судова влада України» (а. с. 60). 19 березня 2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, тобто з незалежних від учасників справи причин. Наступне судове засідання, як вбачається з довідки секретаря судового засідання, призначено на 12 травня 2020 року о 08-30 год (а. с. 63). Судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 12 травня 2020 року о 08-30 год., ОСОБА_1 також не отримував та вона повернута до суду із зазначенням «адресат відсутній» (а. с. 67). При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що вся кореспонденція суду першої інстанції у справі направлялась ОСОБА_1 на невірну адресу. Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 зазначено свою адресу як: АДРЕСА_2 (а. с. 1). Разом з тим, у подальших заявах до суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначав свою адресу як: АДРЕСА_3 (а. с. 20, 28, 43, 60). Усі поштові відправлення, що направлялись судом на адресу ОСОБА_1 , зазначену у позовній заяві, повернуті до суду без вручення із відмітками оператора поштового зв`язку про те, що вказана адреса є помилковою, за нею знаходиться приватний сектор, де відсутні квартири (а. с. 22, 26, 45, 49, 55, 62, 67, 71). Однак, суд першої інстанції на зазначене та поштові повідомлення уваги не звернув, що унеможливило належне повідомлення позивача про розгляд справи. Отже, враховуючи, що судові повістки на 19 березня 2020 року та 12 травня 2020 року ОСОБА_1 не отримував та не міг отримати, у зв`язку з чим вони повернуті до суду без вручення, слід дійти висновку, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи на зазначені дати у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. Відповідно до частини 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Із змісту пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України вбачається, що суд залишає заяву без розгляду за наявності таких умов у сукупності: позивача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; він повторно не з`явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов (в нашому випадку, відсутність належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, його клопотання про відкладення розгляду справи від 17 березня 2020 року), не дає права суду залишати позов без розгляду. Оскільки відсутня одна з складових, які враховуються при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, а саме позивач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд не мав права залишати позов без розгляду. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Разом з тим, суду першої інстанції слід звернути увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, у зв`язку з чим необхідно вирішити питання щодо залучення до участі у справі його правонаступників, якщо правовідносини допускають правонаступництво, або закрити провадження за наявності для цього відповідних підстав (стаття 255 ЦПК України), Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті спору, підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 травня 2020 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець С.С. Кругова Повний текст постанови складено 29 вересня 2020 року.