Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/7656/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6945/20 Справа № 204/7656/19 Суддя у 1-й інстанції - Мащук В. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Каратаєвої Л.О. суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів, - В С Т А Н О В И Л А: 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги, просила суд розірвати договір підряду від 17 вересня 2019 року, укладений між нею та ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь: сплачені за договором кошти у розмірі 45000 грн., 44814 грн. - пені (за 14 днів), 10000 грн. - моральної шкоди; відповідно до ч. 10 ст. 256 ЦПК України, зазначити в рішенні суду про нарахування пені до моменту виконання рішення суду; стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати (а.с.2-6,41-45,107-109). Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів відмовлено (а.с.152-159). Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким заявлені позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права (а.с. 161-165). Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині розподілу судових витрат: покласти на ОСОБА_1 витрати ФОП ОСОБА_2 на правову допомогу пов`язані із розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 4585 грн. та витрати на правову допомогу пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції 875 грн. (а.с. 198-211). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2019 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір підряду, відповідно до якого підрядник зобов`язався виконати роботи згідно кошторису. Відповідно до п. 1.2. договору орієнтовний строк виконання робіт до 31 грудня 2019 року та може лонгуватися (п. 2.6). Відповідно до п. 1.5. договору замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та сплатити роботу. Відповідно до п.2.1. договору роботи, які вказані в п.1.1. договору, виконуються виконавцем з моменту підписання договору. Відповідно до п.2.2. приймання робіт здійснюється на підставі акту виконання робіт. Датою закінчення виконання завдання є дата підписання акту замовником (п.2.3.). Відповідно до п.3.1. договору до початку виконання робіт замовник вносить підряднику авансовий платіж у розмірі 20000 грн., не менше ніж 70 % від повної вартості замовлення. Повний розрахунок здійснюється за день/в день початку виконання робіт перед виїздом бригади на місце виконання робіт, перед доставкою матеріалів - 100 % оплата (п.3.2.). Відповідно до п. 3.3. при не оплаті або неповній оплаті вартості робіт замовником, підрядник залишає за собою право виконувати роботи на 70% та продовжити роботи після внесення замовником 100% оплати. Виконавець має право не стати до виконання робіт без 100 % передоплати по договору (п.4.4.). Відповідно до п. 5.1. договору у випадку порушення однією з сторін зобов`язань за договором друга сторона має право розірвати його в односторонньому порядку. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку на свій розсуд в будь-який час. При цьому замовник сплачує підряднику суму винагороди, пропорційну сумі повної вартості замовлення (п.5.2.). Після підписання договору сторонами передоплата не повертається, замовлення є індивідуальним (п.5.3.) (а.с.7). 17 вересня 2019 року сторонами складено кошторис (Додаток № 1 до договору) на виконання робіт: виготовлення деталей воріт з каліткою, 3 засови на ворота, засов на калітці, замок на калітці, бетонна стяжка, відмостка бетонна навколо будинку, виготовлення деталей єврозабору, виготовлення стовпів, демонтаж забора замовника, стовпи, збирання частини єврозабору з матеріалу замовника, виготовлення деталей навісу. Загальна сума робіт 106700 грн. Внесено передоплату 20000 грн. Залишок 86700 грн. Відповідно до кошторису вказано, що оплата буде здійснена протягом шести місяців з моменту підписання договору (а.с.8, 61). Відповідно до додатку до договору № 5 Прейскурант (послуги, додаткові роботи, які не враховані у кошторисі) вказані наступні види робіт: транспортні витрати, монтаж, демонтаж, інші роботи, вироби з граніту, вироби з металу. Вказаний додаток погоджено підписом позивача, що нею в судовому засіданні підтверджено (а.с.9). Відповідно до розписки завіреної печаткою ФОП ОСОБА_2 , 02.10.20219 року отримано 25000 грн., станом на 02.10.2019 року залишок 61700 грн. (а.с.11). 03.10.2019 року ФОП ОСОБА_2 виписано рахунок за договором від 17.09.2019 року, платник ОСОБА_1 , на суму 9200 грн. (а.с.13,66). 11 жовтня 2019 року ФОП ОСОБА_2 звернулося з повідомленням до ОСОБА_1 , відповідно до якого підрядником виготовлено деталі та конструкції воріт, навісу, забору, підготовлені матеріали для робіт в подвір`ї. Запропоновано продовжити співпрацю та надати можливість для продовження робіт (а.с.24). 12 жовтня 2019 року ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_2 направлено претензію, відповідно до якої ОСОБА_6 просила визнати недійсним договір підряду та повернути грошові кошти у сумі 45000 грн., або передати матеріали, які буди придбані за вказані кошти (а.с.21). Відповідно до Акту виконання робіт від 02.10.2019 року бригада ФОП ОСОБА_2 , приїхавши на місце виконала роботи: відмостка бетонна навколо будинку замовника 20 м2. В акті ОСОБА_1 зазначено, що роботи прийняті, претензій до ФОП ОСОБА_2 , не має (а.с.64). Відповідно до Акту від 03.10.2019 року, замовник не допустив бригаду ФОП ОСОБА_2 для виконання робіт за договором. Відповідно до розписки замовниці роботи будуть продовжені 07.10.2019 року (а.с.65). Відповідно до розписки ОСОБА_1 від 03.10.2019 року остання просила продовжити роботу з бетонування відмостки 07 жовтня 2019 року, у в`язку з неможливістю оплати додаткових робіт (а.с.67). Відповідно до Акту від 07.10.2019 року бригада ФОП ОСОБА_2 прибула на місце робіт, за адресою: АДРЕСА_1 , попередньо отримавши дозвіл замовника на виконання робіт. Замовник ОСОБА_1 не допустила виконання робіт (а.с.76). 07.10.2019 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з повідомленням про зупинення робіт за договором від 17.09.2019 року, у зв`язку з тим, що замовник не погодила відмову від проведення робіт 07.10.2019 року. Готові деталі конструкцій, виготовлені за індивідуальними розмірами, передані на зберігання (п.3.7.). Судом першої інстанції встановлено, що умови договору погоджені з замовником і добровільно ним прийняті. Зміст і умови угоди не суперечить вимогам ст. 203 ЦК України. Позивач не була введена в оману щодо умов договору та обставин, що мають істотне значення. Суттєве значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі які, істотно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Матеріали справи не містять доказів, що позивач була введена в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Всі умови оплати конструкцій і робіт були обумовлені в договорі і прийняті замовником, про що свідчить її підпис в договорі. Зі всіма умовами позивач погодилася і заперечень з її боку не було. Після укладення договору виконавцем були частково проведені роботи з виконання замовлення, а саме, заміри, виготовлення металевих конструкцій, підготовчі роботи. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх безпідставності. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може. Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 2 ст. 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.1, 3 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є двостороннім, консенсуальним і оплатним. Поряд із загальними рисами, притаманними підряду в цілому, договір побутового підряду має низку специфічних рис. Замовником може бути тільки фізична особа, а на стороні підрядника завжди виступає юридична або фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність. Робота за договором підряду призначена задовольнити побутові чи інші особисті потреби замовника, тобто результат роботи повинен бути призначений для використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю. На підрядні роботи, які за своїм змістом хоча і можуть бути віднесені до побутового підряду, але їх результати використовуються у підприємницькій діяльності, поширюються загальні норми про договір підряду. Обов`язки підрядника полягають у наданні підрядником необхідної і достовірної інформації про запропоновану роботу, про ціну і форму оплати та інших відомостей. Згідно зі ст. 867 ЦК підрядник не має права нав`язувати замовнику включення до договору додаткових оплатних робіт або послуг. Також специфіка договору підряду полягає в умовах, які визначаються ще до укладення договору і з якими погоджується його замовник. Зокрема, це стосується ціни, яка визначається прейскурантами, тарифами і кошторисом, однак може й коригуватися за згодою сторін. Договір повинен укладатися в простій письмовій формі. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим ЦК України, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця). Згідно п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Апеляційним судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2020 року по справі №204/7523/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановлено, що в обґрунтування боргу за виготовлення деталей воріт, верху паркана, засувів, деталей навісу та деталей євро паркану, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт придбання позивачем матеріалів та використання їх для виготовлення вищезазначених деталей для замовлення відповідача, а також не доведено позивачем виконання вказаних ним робіт. Надані фотознімки із зображенням певних залізних та залізобетонних деталей конструкцій та виробів, не можуть слугувати належним та допустимим доказом, з огляду на те, що надані фотознімки не мають будь-якої прив`язки до часу їх виконання, з них не можливо встановити специфікацію виробів та деталей, їх обсяг, вартість, призначення, місце зберігання та дату виготовлення, окрім того, з урахуванням видів діяльності позивача як ФОП за КВЕД (зокрема 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу, 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у., тощо), з наданих фотознімків неможливо встановити, що зображені матеріали були виготовлені та призначені саме у відповідності та для замовлення відповідача, а не будь-якого іншого замовника, що у своїй сукупності приводить суд до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та необхідності відмови у їх задоволенні. Колегія суддів наголошує, що при вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, у тому числі і за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові). Відповідачем не надано належних доказів виготовлення деталей воріт, верху паркана, засувів, деталей навісу та деталей євро паркану у передбачені договором строки. Згідно ч. 2 ст. 872 ЦК України, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, він має право на розірвання договору та відшкодування збитків. Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановленого договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. В обумовлений Договором підряду строк 17.09.2019 замовником було перераховано відповідачу кошти в розмірі 20000 грн. та 02.10.2019 року додатково сплачено Підряднику 25000 грн., при цьому зобов`язання відповідача з виготовлення деталей воріт, верху паркана, засувів, деталей навісу та деталей євро паркану повинні були бути виконані до 31.12.2019, проте у зазначений строк роботи відповідачем виконані не були. 12 жовтня 2019 року Замовником направлено Підряднику лист-претензію, відповідно до змісту якого, ОСОБА_1 відмовляється від договору та прохає повернути сплачені нею у якості авансу кошти, у розмірі 45000 грн. Листом від 25 жовтня 2019 року Підрядником надано відповідь, згідно якої, останній заперечує обставини викладені в претензії, зазначає про порушення умов договору саме Замовником та вказує на необхідність сплати боргу за надані послуги, здійснені роботі, виготовлені матеріали та сплати решти вартості договору та вартості зберігання матеріалів. На час розгляду справи в суді першої інстанції, як і при розгляді справи в апеляційній інстанції умови договору не виконані. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору побутового підряду, суд вважає, що він підлягає розірванню. Відповідно до ст. 867 ЦК України, замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними. Згідно до ч.1 ст. 872 ЦК України, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків. Судом встановлено, що згідно Акту виконаних робіт від 02.10.2019 року, бригадою Підрядника були виконані роботи з заливки бетонної відмостки навколо будинку Замовника, площею 20м2, згідно підпису позивача, зазначені роботи нею прийняті та претензії відсутні. Загальна сума коштів, що підлягала сплаті підряднику, як частина встановленої ціни, пропорційно виконаній роботі, становить: 6000 грн. - роботи з заливки бетонної відмостки навколо будинку Замовника, площею 20м2 та 1600 грн. - витрати у вигляді виїзду на місце виконання робіт 03.10.2019 року, а всього - 7600 грн. З урахуванням сплати Позивачем в якості авансу 45000 грн., колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 37400 грн., що пропорційно виконаній роботі (45000 грн.-7600 грн.). Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення неустойки на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3% загальної вартості замовлення. Згідно ч.3 ст.865 ЦК України, до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Отже законодавство передбачає можливість стягнення неустойки в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення, а тому вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 3% загальної вартості замовлення, що виходячи з суми 106700 грн. становить 880275 грн. на дату винесення рішення судом апеляційної інстанції, є обґрунтованими. Однак, колегія суддів вважає за необхідне застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити пеню до розміру завданої шкоди 37400 грн. У зв`язку з чим, вимога позивача про зазначити в рішенні суду про нарахування пені до моменту виконання рішення суду, відповідно до ч. 10 ст. 256 ЦПК України не підлягає задоволенню. Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди, то в цій частині суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до роз`яснень, наданих у пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи, моральні страждання позивача, спричинені внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання за договором тривалий час, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди суми 1000 грн. Саме цей розмір суд вважає таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань позивача. Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідності до ст. 141 ЦПК України, та приймаючи до уваги те, що позовні вимоги задоволені частково, а також те, що позивач був звільнений від сплати судових витрат на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає за необхідне розподілити їх наступним чином. В позовній заяві позивача об`єднано, як вимогу немайнового характеру (розірвання договору), так і вимогу майнового характеру (стягнення суми авансу, пені та моральної шкоди). З огляду на те, що вимоги немайнового характеру задоволені в повному обсязі, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 768 грн. 40коп. (ставка для цих вимог у 2019р.) З огляду на часткове задоволення вимог майнового характеру, то з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 748 грн. (748000 грн. * 1 %). Судовий збір складає 1516,40 грн. = 768,40 грн. +748 грн. (судовий збір за подачу позовної заяви) та 2274, 60 грн. 1516,40 грн. *150% (судовий збір за подачу апеляційної скарги). Загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 3791 грн., з яких 775,50 грн. (а.с.1), підлягає стягненню на користь позивача, а 3015,50 грн. на користь держави. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року - скасувати. Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів, - задовольнити частково. Розірвати договір підряду, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від 17 вересня 2019 року. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНКПО НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 37400 грн., неустойку в розмірі 37400 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а всього - 75800 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми пені, збитків та моральної шкоди - відмовити. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНКПО НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 775,50 грн. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНКПО НОМЕР_1 ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3015,50 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 30 вересня 2020 року. Судді: