Постанова 4803 № 210/725/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7545/20 Справа № 210/725/20 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2020 року, яке постановлено суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі, відомості щодо дати складання повного тексту рішення матеріали справи не містять, - В С Т А Н О В И В: В лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. В обґрунтування позову зазначила, з 02 грудня 2006 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 21 липня 2011 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні, проте відповідач ОСОБА_2 жодної матеріальної допомоги не надає та відмовляється приймати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, оскільки дочці ОСОБА_4 майже 13 років і вона потребує значних витрат на одяг, товари особистої гігієни, відвідування таборів та екскурсій (за шкільною програмою). Крім того, дочка ОСОБА_4 хворіє та час від часу має психологічні розлади, тому змушена приймати ліки, що призначаються лікарем, також їй рекомендований відпочинок у санаторіях та таборах та протягом року вона лікувалася у стоматолога, а саме встановлення брикетів. Час від часу, за рекомендаціями лікаря, дочці ОСОБА_4 необхідно проходити медичні обстеження. Вважає, що за півтори роки сума витрат на дитину склала 127 071,96 грн. та до цієї суми позивачем не включено харчування, оплата школи (фонди школи та класу), мобільні телефони, планшети та багато іншого, тому відповідач має сплати позивачу 50% даних витрат, тобто 63 535,98 гривень. Тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь понесені додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 67535,98 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2020 рокув задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин справи. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_4 хворіє та час від часу має психологічні розлади, тому змушена приймати ліки, що призначаються лікарем, також їй рекомендований ЛФК, масажі та відпочинок у санаторіях та таборах, оскільки дочка має серйозні проблеми з тазостегновими суглобами та протягом року вона лікувалася у стоматолога дитині встановили брикети. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем доведено додаткові витрати на дитину, а саме витрати на товари особистої гігієни, ліки, оздоровлення, канцелярські товари (для школи), які у 2018 році склали 20 739,36грн., у 2019 році 67 272,08 грн.; проїзні документи (залізничні білети у напрямках Кривий Ріг - Київ, Кривий Ріг - Львів) 1 253,52грн., оздоровлення у 2019 році 3 1547,00грн. Представник позивача звертає увагу на те, що саме позивач по справі несе витрати на утримання доньки, а коштів, які надаються відповідачем, не вистачає навіть на придбання предметів першої необхідності, а тому перелічені у позовній заяві витрати на дитину є обґрунтованими та мають бути відшкодовані за рахунок відповідача. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 02 грудня 2006 року (а.с. 8). Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 липня 2011 року шлюб розірвано (а.с. 10). Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем (а.с. 9, 11-12). Неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 7 класі Криворізької загальноосвітньої спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №60 (а.с. 172). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, які понесла позивачка на утримання доньки не є додатковими витратами, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження наявності особливих обставин, що спричинили чи могли спричинити додаткові витрати на дитину в сумі 63 535,98 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. За змістом ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. №2402-III, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно з ст. 185 СК України,той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. До особливих обставин, викладених у ст. 185 СК України, закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, навчання дитини відповідно до навиків та здібностей дитини. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі за №61/37659/цс18 та від 25 вересня 2019 року у справі за №757/16914/17. Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини посилалася на те, що дочка потребує значних витрат, таких як одяг, товари особистої гігієни, відвідування таборів та екскурсії; крім того, через психологічні розлади вона потребувала лікування та за призначенням лікаря рекомендовано відпочинок у санаторіях, а також дитина лікувалася в стоматологічній поліклініці у лікаря ортодонтолога (встановлення брекетів). Відповідно до частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст.81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення. Таким чином, позивачем, якою заявлено вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, повинно бути доведено наявність таких додаткових витрат, з урахуванням положень ст. 81 ЦПК України. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених додаткових витрат на утримання дитини, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, які понесла позивач на утримання доньки не є додатковими витратами, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності особливих обставин, що спричинили чи могли спричинити додаткові витрати на дитину в сумі 63 535,98 грн. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що ОСОБА_4 хворіє та час від часу має психологічні розлади, тому змушена приймати ліки, що призначаються лікарем, також їй рекомендований ЛФК, масажі та відпочинок у санаторіях та таборах, оскільки дочка має серйозні проблеми з тазостегновими суглобами, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів, згідно договору на туристичні послуги №822814 від 24 червня 2019 року, укладеному між ПП «Флейм-тур» та ОСОБА_1 предметом договору є відпочинок ОСОБА_5 у Болгарії, вартість відпочинку 14 355грн. (а.с.14-17), згідно з довідками ПП «Медиана» №36 від 19 листопада 2019 року та №43 від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 придбала та сплатила дитячу путівку на оздоровлення та відпочинок з інтелектуальною програмою «Аккорд - дитячі канікули» для ОСОБА_4 від в ДП МДЦ «Артек» на 6 зміну з 06 серпня 217 року по 17 серпня 2017 року вартістю 6 500 грн.; в ДП Санаторій «Конча-Заспа» осіння зміна з 27 жовтня 2019 року по 01 листопада 2019 року вартістю 5 344 грн. та в ДП Санаторій «Конча-Заспа» зимня зміна з 22 грудня 2019 року по 28 грудня 2019 року вартістю 5348,00грн. (а.с.18, 19). Натомість, позивачем відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що таке оздоровлення необхідно було проводити саме за кордоном та доказів щодо наявності хронічної хвороби, перебування на обліку у лікаря, направлення на оздоровлення до профільного оздоровчого закладу. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивач на власний розсуд, без погодження з відповідачем, прийняла рішення про оздоровлення дитини за межами України, не надавши відповідного медичного висновку про необхідність оздоровлення дитини за межами України та рекомендації лікаря щодо направлення на оздоровлення до профільного оздоровчого закладу. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника позивача, що позивачем доведено додаткові витрати на дитину, а саме витрати на товари особистої гігієни, ліки, оздоровлення, канцелярські товари (для школи), які у 2018 році склали 20739,36грн., у 2019 році 67 272,08 грн.; проїзні документи (залізничні білети у напрямках Кривий Ріг - Київ, Кривий Ріг - Львів) 1 253,52грн. оздоровлення у 2019 році 3 1547,00грн, оскільки ці витрати не відносяться до додаткових у розумінні вимог статті 185 СК України, так як не викликані особливими обставинами, а є витратами, які батьки несуть на утримання дітей, виходячи із своїх матеріальних можливостей, які покриваються за рахунок сплати аліментів. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 хворіє та час від часу має психологічні розлади, тому змушена приймати ліки, що призначаються лікарем, також їй рекомендований ЛФК, масажі протягом року, дитина лікувалася у стоматолога та їй встановили брекети, оскільки позивачем відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 має психологічні розлади, як і не надано медичних рекомендацій на проходження ЛФК, масажу та необхідності встановлення лігатурних брекет систем. Крім того, витарти на встановлення лігатурних брекет систем дитині ОСОБА_4 були здійсненні позивачем через особисті обставини, а не через патологію або хворобу неповнолітньої ОСОБА_4 . Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну правову оцінку. Судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2020 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: