Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/830/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/830/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року №0000041409 та №0000051409. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що здійснення митного контролю після завершення митного оформлення можливо лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Однак, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних доказів наявності на момент видання ним наказу від 22 листопада 2018 року № 2191 «Про проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Епіцентр К» документів, що могли б бути підставою для видання такого наказу у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України. Висновок Офісу про необхідність класифікації ввезеного на митну територію України TOB «Епіцентр К» товару «Частини санітарно-технічного обладнання з чорних металів: Інсталяційні системи...» в товарній підкатегорій 3922 90 00 00 ґрунтується на припущенні, що такий компонент товару як пластиковий бачок «має визначальний характер в багатокомпонентному виробі», з урахуванням того, що у ході проведення документальної невиїзної перевірки Офісом прийнято класифікаційне рішення, що за змістом суперечить рішенням, прийнятим Київською митницею ДФС під час митного оформлення товарів протягом 2016-2018 років. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року даний адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Скаргу обґрунтовано правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом у межах наданих йому повноважень, з огляду на встановлення під час перевірки факту невірного визначення позивачем коду класифікації УКТ ЗЕД, про що зазначено в акті перевірки. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з наявних матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Епіцентр К» з питань правильності класифікації, згідно з УКТ ЗЕД товарів за товарними підкатегоріями 7324 90 00 90 та 3922 90 00 00, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями у періоді з 26 січня 2016 року по 01 листопада 2018 року, за результатами чого складено акт від 12 грудня 2018 року №н70/18/28-10-14-09/ 0032490244 , у висновках якого вказано про наступні порушення: вимог Закону України «Про митний тариф України», пп. «г» п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України щодо невірної класифікації товарів (замість товарної підкатегорії 3922 90 00 00 - ставка ввізного мита - 6,5%, застосована товарна підкатегорія 7324 90 0090 - ставка ввізного сита - 5%), що призвело до заниження податкового зобов`язання з ввізного мита на загальну суму 79 196,30 грн.; п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 15 839,29 грн. В результаті зазначених порушень та відповідно до п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, ст. 278, п. 1 ч. 1 ст. 279 Митного кодексу України, ТОВ «Епіцентр К» занижено податкові зобов`язання на суму 95 035,59 грн., з них по ввізному миту - на суму 79 196,30 грн. та по ПДВ - на суму 15 839,29 грн. Листом від 28 грудня 2018 року №55083/10/28-10-14-09-13 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби висновок акту перевірки залишено без змін, а заперечення ТОВ «Епіцентр К» - без задоволення. На підставі висновків Акту перевірки, Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року: - №0000041409, яким ТОВ «Епіцентр К» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товару, що ввозиться на територію України суб`єктами господарювання, у загальному розмірі 118 794,53 грн., з яких за податковими зобов`язаннями нараховано 79 196,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39 598,23 грн.; - №0000051409, яким ТОВ «Епіцентр К» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єкта господарювання, у загальному розмірі 23 759,00 грн., з яких за основним зобов`язанням нараховано 15 839,29 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 919,71 грн. Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі. Статтею 41 ПК України встановлено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи (п.41.1). Пунктами 4 та 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням податкового, митного та іншого законодавства. Відповідно до Положення про Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, затвердженого наказом ДФС від 09 серпня 2017 року №529, відповідач є територіальним органом Державної фіскальної служби, який підпорядковується ДФС. Офіс великих платників податків є органом доходів і зборів. Згідно п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. В свою чергу, пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Статтею 77 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Згідно п.7 ч.1 статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Відповідно до ч.1 статті 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України). Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч. 3 статті 345 Митного кодексу України). У той же час, приписами п.1 ч.2 статті 351 Митного кодексу України, на який посилався Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби у наказі від 22 листопада 2018 року №2191 як на підставу для проведення спірної перевірки ТОВ «Епіцентр К», визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Водночас, п. 81.1 Податкового кодексу України, визначаючи загальні вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, передбачає, що в такому, серед іншого, повинні бути зазначені підстави для проведення перевірки. При цьому, формальне посилання на норму, яка надає повноваження на проведення перевірки в разі наявності ознак порушення не є виконанням цієї вимоги, оскільки сама по собі норма не є підставою для перевірки. Підставою ж для перевірки є виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи. Тому відсутність в наказі визначення конкретних обставин, які стали підставою для проведення заходу митного контролю, є порушенням порядку призначення та оформлення процедури проведення перевірок. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 серпня 2018 року у справі № 808/2133/17. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем в ході розгляду справи так і не було вказано фактичних підстав, які відповідають приписам п.1 ч.2 статті 351 Митного кодексу України, що і стали підставою для проведення перевірки. Між тим, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Таким чином, документальна невиїзна перевірка ТОВ «Епіцентр К» проведена відповідачем безпідставно, що є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 січня 2019 року №0000041409 та №0000051409, прийнятих за результатами її проведення. При цьому, колегія суддів наголошую на тому, що жодних спростувань даного висновку суду першої інстанції відповідачем в апеляційній скарзі не наведено, як і не надано пояснень щодо того, що саме було підставою для проведення перевірки правильності визначення товариством коду ввезених товарів. Відповідно до ч.1 статті 67 Митного кодексу України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. Відповідно до ч.1,2 статті 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. Відповідно до статті 68 МК України Кабінетом Міністрів України постановою від 21 травня 2012 року №428 затверджено Порядок ведення УКТЗЕД, в якому і передбачено процедуру її ведення. УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу. Функції з ведення УКТЗЕД здійснюються Держмитслужбою. Відповідно до п.2, 3 розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року №650 (надалі - Порядок №650), посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками. Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей. Пунктом 4 розділу III Порядку №650 передбачено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності, зокрема: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу. Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та характеристик товару, визначальних для його класифікації, які встановлюються за результатами вивчення технічної документації, паспортних даних на товар, товаросупровідних документів, інформації про товар, розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет, та, у разі потреби, результатів лабораторних досліджень конкретного товару. Відповідно до Правила класифікації товарів 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються. Відповідач стверджує, що товари, заявлені TOB «Епіцентр К» до митного оформлення як «Частини санітарно-технічного обладнання з чорних металів: Інсталяційні системи д/конс. унітазу в комплекті з кнопкою змиву ...», «Частини санітарно-технічного обладнання з недорогоцінних металів: Інсталяційний моноблок ...» Торгівельні марки: IDEAL STANDARD, RAK...» являються багатокомпонентними виробами, які складаються з різних матеріалів та представляють собою універсальний модуль, що складається із монтажної металевої рами та закріпленої на рамі цистерни (пластикового бачка), яка підключається до системи водопостачання та водовідведення. З точки зору важливості призначення товару цистерна (пластиковий бачок) має визначальний характер в багатокомпонентному виробі «інсталяційний моноблок...». Таким чином, за твердженням перевіряючих, відповідно до Правил 1, 3б) ОПІ та пояснень до товарної позиції 3922, вищезазначені товари мають класифікуються за кодом 3922 90 00 00 (ставка ввізного мита - 6,5%) згідно з УКТ ЗЕД. Разом з тим, відповідно до наявної у матеріалах справи копії листа виробника товару, основний конструктивний елемент установчих систем має металевий каркас, який є опорною конструкцією - без нього неможливо кріплення всіх інших елементів установчих систем. Слід також зазначити, що за митними деклараціями №125130005/2016/540458, №125130005/2016/542173, №125130005/2016/542204, №125130005/2016/546115 позивачем ввозився ідентичний товар, як частини санітарно-технічного обладнання з недорогоцінних металів із задекларованим кодом УКТЗЕД 7324. За вказаними деклараціями було здійснено митне оформлення товару за зазначеним декларантом кодом. На думку колегії суддів, зміна відповідачем підходів до класифікації товару «Інсталяційний моноблок», застосованих раніше під час здійснення митного контролю ідентичних товарів, випущених у вільний обіг за вказаними вище митними деклараціями, є порушенням принципу «належного урядування». З огляду на викладене колегія суддів наголошує, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Крім того, Європейський суд у справі «Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG» (1975, AC 591 at 638) вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як зазначив Європейський суд у справі «Yvone van Duyn v. Home Office», принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (п. 128), та «Беєлер проти Італії» (п. 119). Отже, в даному випадку відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано, що при незмінних положеннях законодавства ним приймалисяся щодо позивача взаємовиключні рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, що є порушенням принципу «належного урядування». З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що невиїзна перевірка була проведена без достатніх на те правових підстав, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних індивідуальних актів - податкових повідомлень-рішень як таких, що прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами правового поля з порушенням процедури і порядку на підставі матеріалів перевірки, проведеної без наявних на те правових підстав. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно с.1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, відповідачем не було доведено правомірність своїх рішень, як і не було зазначено мотивів протиправності оскаржуваного рішення суду першої інстанції. На думку колегії суддів, апелянтом у скарзі не було наведено жодних контраргументів на аргументи суду щодо протиправності податкових повідомлень-рішень. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев