Постанова 4850 № 360/1851/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року справа №360/1851/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Солодкого Володимира Івановича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року (повне судове рішення складено 15 червня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1851/20 (суддя в І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - Управління) з такими вимогами: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18 березня 2020 року щодо відмови позивачу у зарахуванні до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи з 18 грудня 1989 року по 23 лютого 2001 року та відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 року рішенні № 1- р/2020, як особі, які працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах; 2) зобов`язати відповідача призначити позивачу з 23 січня 2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 року рішенні № 1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зарахувавши до її стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період роботи з 18 грудня 1989 року по 23 лютого 2001 року (а.с. 1-7). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 64-70). Не погодившись з судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 360/1851/20 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ та пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV є аналогічними. При цьому, враховуючи, що зміни до Закону № 1058-ІV щодо пункту 2 частини другої статті 114 внесені пізніше ніж до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, це свідчить, що вимоги пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV при їх прийнятті ґрунтувалися на положеннях пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ. У свою чергу статтю 13 Закону № 1788-ХІІ визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, згідно з яким застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: […] б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам». З прийняттям рішення Конституційним Судом України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року утворилася колізія у законодавстві між Законом № 1788-ХІІ та Законом № 1058-ІV, однак позивач вважає, що правові позиції, висловлені Конституційним Судом України мають бути обов`язково враховані судами при здійсненні правозастосування. Саме тому, позивач вважає, що за нею виникло право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV після досягнення 50 років (а.с. 75-79). У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 9-11). Позивач звернулася до Управління із заявою від 11 березня 2020 року за призначенням пенсії (арк. спр. 27, 46 зв.-47), до якої, серед іншого, додано такі документи: трудові книжки від 02 вересня 1987 року серії НОМЕР_2 (арк. спр. 12-16, 49-51) та від 05 грудня 2014 року серії АГ № 591451 (арк. спр. 17-19, 51 зв.-52), диплом Стахановського гірничого технікуму від 19 лютого 1987 року серії ИТ № 995512 (арк. спр. 20, 52 зв.), довідки ДП «Шахта ім. Кірова» від 10.07.2006 № 272, що уточнює особливий характер або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії (арк. спр. 22), довідку ДП «Шахта ім. Кірова» від 10 липня 2006 року № 150 про заробіток для обчислення пенсії (арк. спр. 23), історичну довідку ДП «Шахта ім. Кірова» від 10 липня 2006 року № 273 (арк. спр. 24), виписку з наказу «Шахтоуправління ім. Кірова» ВО «Стахановвугілля» від 15 травня 1995 року № 255 про атестацію робочих місць за умовами праці (арк. спр. 25-26). За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , Управлінням прийнято рішення від 18 березня 2020 року «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 » (арк. спр. 28-31, 41-42). Дослідженням змісту рішення встановлено, що ОСОБА_1 на час звернення має страховий стаж роботи 34 роки 10 місяців 17 днів. За наявності необхідного пільгового стажу роботи ОСОБА_1 мала б право на пенсію з 07.11.2020. Згідно з записами у трудовій книжці позивача від 02.09.1987 серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працювала на шахті «Пролетарська» ДП «Стахановвугілля» з 18 грудня 1989 року по 10 травня 1992 року лампівником 2 розряду, з 11 травня 1992 року по 23 лютого 2001 року машиністом підйомних установок. ДВАТ «Шахта «Пролетарська» ДХК «Луганськвугілля» ліквідована. Період роботи з 18 грудня 1989 року по 10 травня 1992 року та з 11 травня 1992 року по 23 лютого 2001 року зараховано до страхового стажу та не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 2 у зв`язку з відсутністю необхідних для підтвердження пільгового стажу документів. Враховуючи вищевикладене, Управлінням відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV через відсутність необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2, а саме 10 років, та недостягнення пенсійного віку - 53 роки. Спірним питанням даної справи є правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах. Дослідженням трудової книжки від 02.09.1987 серії НОМЕР_2 (арк. спр. 12-16, 49-51) встановлено, що за спірний період у ній наявні такі записи: Шахта «Пролетарська» ВО «Стахановвугілля» запис № 3 від 18.12.1989: переведена лампівником 2 розряду, підстава - наказ від 18.12.1989 № 636к; запис № 4 від 11.05.1992: переведена машиністом підйомних установок, підстава - наказ від 11.05.1992 № 184к; запис № 5 від 01.10.1993: шахта «Пролетарська» приєднана до шахти ім. С.М. Кірова, підстава - наказ по ВО «Стахановвугілля» від 22.09.1993 № 175; запис № 6 від 01.02.1996: Шахта «Пролетарська» ВО «Стахановвугілля» реорганізована в окрему структурну одиницю, підстава - наказ по ВО «Стахановвугілля» від 05.02.1996 № 43к; запис № 7 від 24.11.1997: Шахта «Пролетарська» ВО «Стахановвугілля» перейменована у ДВАТ шахта «Пролетарська» ДП ДХК «Луганськвугілля», підстава - наказ МВП України від 24.11.1997 № 509; запис № 8 від 02.10.1998 на підставі атестації робочих місць професії лампівника, машиніст підйомних установок має право переходу на пенсію на пільгових умовах за списком 2, підстава - наказ від 02.10.1998 № 355; запис № 9 від 21.12.2000: звільнена у зв`язку з ліквідацією підприємства за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, підстава - наказ від 11.12.2000 № 583к (запис вважати недійсним); запис № 10 від 23.01.2001: звільнена у зв`язку з ліквідацією підприємства за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, підстава - наказ від 14.02.2001 № 23к. Записи у трудовій книжці про реорганізацію та ліквідацію шахти «Пролетарська» підтверджуються також історичною довідкою ДП «Шахта ім. Кірова» від 10.07.2006 № 273 (арк. спр. 24). Особливий характер роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у період з 18 грудня 1989 року по 10 травня 1992 року та з 11 травня 1992 року по 23 лютого 2001 року підтверджений довідкою ДП «Шахта ім. Кірова» від 10.07.2006 № 272, яка також містить інформацію про відпустки позивача без збереження заробітної плати (арк. спр. 22). В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (Форми ОК-5) наявна інформація про спеціальний стаж позивача у 1999 році, код страхувальника 00177135 (ДВАТ Шахта «Пролетарська» ДП ДХК «Луганськвугілля»), код підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013Б1 - 12 місяців (арк. спр. 53-55). В своєму рішенні суд першої інстанції, навівши відповідні норми законодавства, дійшов вірного висновку (з чим погоджується апеляційний суд), що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Однак, з рішення УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 18 березня 2020 року слідує, що стаж ОСОБА_1 з 18 грудня 1989 року по 10 травня 1992 року та з 11 травня 1992 року по 23 лютого 2001 року не зарахований до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах у зв`язку з ненаданням позивачем необхідних документів, що підтверджують пільговий характер роботи позивача. Однак, суд не погоджується з такою відмовою УПФУ в Попаснянському районі Луганської області, оскільки дослідженням записів, що містяться у трудовій книжці позивача від 02.09.1987 серії НОМЕР_2 за спірний період, судом встановлено, що вказані записи містять всі відомості про умови праці та характер виконуваної позивачем роботи, а також, що робота за вказаними професіями дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, тому відповідач безпідставно вимагає від позивача надання додаткових документів. Судом також встановлено, що позивачем разом з трудовою книжкою надано довідку, що уточнює пільговий характер роботи позивача у вказаному періоді, історичну довідку щодо реорганізації, ліквідації шахти «Пролетарська», довідку про заробітну плату, а також витяг з наказу про атестацію робочого місця. Суд вважає за необхідне зауважити, що записи у трудовій книжці позивача також частково підтверджені довідкою форми ОК-5, а саме за 1999 рік. Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач безпідставно при прийнятті рішення за заявою про призначення пенсії не зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18 грудня 1989 року по 10 травня 1992 року лампівником та з 11 травня 1992 року по 23 лютого 2001 року машиністом підйомних установок. Відповідно, суд погоджується, що позивач має достатній страховий та пільговий стаж, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV. Проте, судом встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач не досягла встановленого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV пенсійного віку - 53 роки. Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не досягнуто віку, при якому призначається пенсія на пільгових умовах за ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд апеляційної інстанції спростовує висновки суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 в справі № І-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ). Отже, з 23.01.2020 - дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № І-р/2020 діють положення п. «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 та які підлягають застосуванню у наведеній у цьому Рішенні редакції. Разом з тим, залишилися чинними відповідні положення Закону № 1058-IV. Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку № 1, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ. У випадку позивача, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 45 років за пунктом «б» ст. 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ); 50 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ. За таких умов, колегія суддів вважає за можливе застосувати правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи. Враховуючи, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії (березень 2020 року) досяг 52 років, має більше 5 років пільгового стажу, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 та більш 34 років страхового стажу, він має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020. Також, як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорі у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.03.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 1261,20 грн. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (840,80 грн. + 1261,20 грн.). Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача Солодкого Володимира Івановича - задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 360/1851/20 - скасувати. Прийняти нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 18 березня 2020 року «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ». Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2020 про призначення пільгової пенсії за віком за списком № 2, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18 грудня 1989 року по 10 травня 1992 року лампівником та з 11 травня 1992 року по 23 лютого 2001 року машиністом підйомних установок. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ЄДРПОУ 21792608, адреса: вул. Шкільна, 2, м. Попасне, Луганська область, 93300) ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі ста двох гривень) 00 коп. Повне судове рішення - 30 вересня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді І. В. Сіваченко Т. Г. Гаврищук А. В. Гайдар