Постанова 4810 № 428/295/20

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б. Доповідач -Дронська І.О. Справа № 428/295/20 Провадження № 22-ц/810/333/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду: головуючого судді Дронської І. О., суддів Карташова О. Ю., Стахової Н. В., за участю секретаря Сінько А.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Бароніна Д. Б. 23.03.2020 року в м. Сєвєродонецьку за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення недоотриманої пенсії та компенсації втрати частини доходів ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . 14.05.2019 року позивач звернувся до відповідача для оформлення недоотриманої за життя ОСОБА_3 пенсії з серпня 2014 року по січень 2019 року, сума якої складає приблизно 160000 грн. У липні 2019 року позивачем було отримано лише 109000 грн. 13.06.2019 через портал ПФУ ним була подана скарга з вимогою надати повну інформацію про розмір пенсії ОСОБА_3 з дати припинення її виплати. З відповіді на скаргу стало відомо, що позивачу виплачена недоотримана пенсія за період з 11.04.2016 року по 31.01.2019 року, а у виплаті недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 року по 10.04.2016 року відмовлено з посиланням на положення ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказану відмову позивач вважає неправомірною, посилаючись на ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на норми Цивільного кодексу України щодо спадкування. Просив стягнути з відповідача на його користь суму недоотриманої пенсії померлої матері ОСОБА_3 з 01.08.2014 року по 10.04.2016 року та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області ОСОБА_3 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262). Нарахування та виплата пенсії ОСОБА_3 . Головним управлінням здійснювалась по 31.07.2014 року у розмірі 1618,16 грн шляхом поштового переказу «Укрпоштою». Пенсійна справа ОСОБА_3 залишилась на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську, тому надати копію немає можливості. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не зверталась, тому з 01.08.2014 року було припинено нарахування пенсії. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання виплата пенсії ОСОБА_3 - липень 2014 року у розмірі 1618,16 грн. Розмір заборгованості по недоотриманій пенсії з 01.08.2014 року по 31.01.2019 рік складає 158100,71 грн. Позивач ОСОБА_1 11.04.2019 року звернувся з заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . Враховуючи вимоги ст. 55 Закону № 2262, ст. 46 Закону № 1058 позивачу була виплачена недоодержана пенсія його матері за період з 11.04.2016 року по 31.01.2019 року в сумі 109616,31 грн, що позивачем не заперечується. Сума не виплаченої пенсії (за період більше ніж 3 роки до дня звернення) за період з 01.08.2014 року по 10.04.2016 року складає 48484,40 грн. Окрім того, Головне управління вважає, що справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки сума пенсії, яка залишилась недоодержаною у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , не є спадщиною. Також, відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та вважає їх передчасними, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам цивільного судочинства та його принципам. Крім того, виплата позивачу недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 є разовою виплатою, а тому компенсації не підлягає. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, слід зазначити, що нормами ЦПК України це не передбачено. У зв`язку з викладеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення недоотриманої пенсії та компенсації втрати частини доходів задоволено частково. Стягнуто з Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 у розмірі 48484,40 грн. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму судових витрат в розмірі 420,40 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за виплатою недоотриманої пенсії протягом шести місяців після смерті його матері, а отже недоотримана пенсія його матері не набула статусу спадкового майна, а залишилась у статусі недоотриманої пенсії. ЦК України, Закон України «Про пенсійне забезпечення» не визначають граничний строк для проведення виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера членам його сім`ї, в разі своєчасного звернення ними за отриманням цієї пенсії. Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які є спеціальними стосовно правовідносин про виплату недоотриманих сум пенсії, теж не обмежують трирічним або будь-яким іншим строком виплату сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку зі смертю. Виплата пенсії ОСОБА_3 була припинена внаслідок певних подій, які не залежали ані від волі пенсіонера ( ОСОБА_3 ), ані від волі відповідача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення недоотриманої пенсії підлягають задоволенню. Щодо відмови у позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, то таке рішення суд першої інстанції мотивував відсутністю доказів звернення за життя ОСОБА_3 до Пенсійного фонду з вимогою про виплату пенсії та з вимогою про компенсацію за невиплачену пенсію та неконкретизованістю вказаної вимоги позивачем. Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, то таке рішення суд мотивував тим, що вказаний позивачем спосіб контролю за виконанням судового рішення не передбачений діючим Цивільним процесуальним кодексом України. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, відповідач просив скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 березня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 суперечать ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області ОСОБА_3 перебувала на обліку як отримувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Нарахування та виплата пенсії ОСОБА_3 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області здійснювались по 31.07.2014 у розмірі 1618,16 грн шляхом поштового переказу «Укрпоштою». 06 серпня 2014 року НБУ призупинив всі фінансові операції на територіях, які не контролюються Урядом. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_3 не зверталась, тому 01.08.2014 було припинено нарахування їй пенсії. Згідно ст. 55 Закону № 2262, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер має право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачується за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Відповідно до ст. 61 цього Закону суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї , які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Згідно з п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій днем звернення за виплатою недотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 11 квітня 2019 року. Враховуючи ст. 55 Закону № 2262, ст. 46 Закону № 1058 позивачу була виплачена недоодержана пенсія його матері за період з 11.04.2016 по 31.01.2019 в сумі 109616,31 грн, що позивачем не заперечується. Сума не виплаченої пенсії (за період більше ніж 3 роки до дня звернення) за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 складає 48484,40 грн. Окрім того скаржник вважає, що вказану справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства, з огляду на те що у даному випадку спір виник з публічно-правових відносин, а тому належить до юрисдикції адміністративних судів. Позивач та його представник не скористались своїм правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу ГУПФУ в Луганській області. Учасники справи, яких було повідомлено належним чином про дату, місце та час розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи суду не надали. Скаржник - відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області в апеляційній скарзі просив розглядати справу без участі представника. Справу розглянуто на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України без участі сторін по справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у достатній мірі відповідає. Так судом першої інстанції встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 21.05.2019 Кремінським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 03.01.1954 складено відповідний запис №

1. Місце державної реєстрації: Хорошенська сільська рада Слов`яносербського району Луганської області. Батьком позивача записаний ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_3 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що визнається як позивачем у позовній заяві, так і відповідачем у відзиві. Отже, ця обставина не підлягає доказуванню згідно із правилами ч. 1 ст. 82, ч. 2 ст. 174 ЦПК України. У відзиві відповідач також визнає, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Розмір заборгованості по недоотриманій пенсії після смерті матері позивача з 01.08.2014 по 31.01.2019 складав 158100,71 грн. Позивач 11.04.2019 звернувся з заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 Недоодержана пенсія за період з 11.04.2016 по 31.01.2019 була виплачена позивачу в сумі 109616,31 грн. Сума не виплаченої пенсії (за період більше ніж 3 роки до дня звернення) за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 складає 48484,40 грн. Позивач 13.06.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зі скаргою, в якій просив негайно перерахувати на його рахунок недоотриману пенсію після померлої ОСОБА_3 з серпня 2014 року по січень 2019 року. З копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № ВЕБ-12001-Ф-С-020601 від 13.06.2019 вбачається, що обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зокрема після з`ясування обставин та наявності умов відновлення її виплати та враховуючи вимоги ст. 46 Закону, а саме не більш ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення осіб, які мають право на виплату недоодержаної пенсії та надали усі передбачені законодавством документи. Недоодержана пенсія обчислена за період з 11.04.2016 по 31.01.2019 в сумі 109616,31 грн та буде виплачена після надходження листа - погодження з Пенсійного фонду України, про що ОСОБА_1 додатково буде повідомлено. Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не оспорюються. Також судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами виник спір з приводу того, чи підлягає виплаті пенсія за період більше ніж 3 роки до дня звернення позивача за її отриманням, яка залишилися після смерті матері позивача за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 в сумі 48484,40 грн. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на користь останнього недоотриманої пенсії ОСОБА_3 за період з 01.08.2014 року по 10.04.2016 року в сумі 48484,40 грн, суд першої інстанції, приймаючи до уваги те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за виплатою недоотриманої пенсії протягом шести місяців з дня смерті його матері, та за його зверненням останньому було відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії за зазначений період з посиланням на вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено виплату пенсії за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, якщо пенсіонер не отримав пенсію своєчасно з власної вини, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що відповідними нормам ЦК України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» не визначається граничний строк для проведення виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера членам його сім`ї, в разі своєчасного звернення ними за отриманням цієї пенсії. Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які є спеціальними стосовно правовідносин про виплату недоотриманих сум пенсії, теж не обмежують трирічним або будь-яким іншим строком виплату сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку зі смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час звернення за недоотриманою пенсією, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, а трирічний строк згідно із ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ч. 1 ст. 46 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише у тих випадках, коли пенсіонер не отримував пенсію своєчасно з власної вини, наявність якої відповідачем не доведена, судом першої інстанції не встановлена. При цьому суд першої інстанції оцінив як неналежні посилання позивача у позовній заяві на те, що спірна сума пенсії є майном, яке перейшло до позивача в порядку спадкування за законом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01.08.2014 року по 27.01.2019 року, суд першої інстанції, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів щодо звернення ОСОБА_3 до Пенсійного фонду з вимогою про виплату пенсії та з вимогою про компенсацію за своєчасно невиплачену пенсію, а також позивач не навів які саме суми на його думку підлягають компенсації, в якому розмірі та виходячи з якого розрахунку, при тому, що покладення на відповідача загального (неконкретизованого в аспекті суми) обов`язку по виплаті компенсації, враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, що свідчитиме про вирішення судом того спору, який ще відсутній, що суперечить засадам цивільного судочинства та його принципам і завданням, з посиланням на відповідну позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10.07.2018 по справі № 404/6317/16-а, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний позивачем спосіб контролю за виконанням судового рішення не передбачений діючим Цивільним процесуальним кодексом України, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду письмовий звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягають. Проаналізувавши наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані, в їх сукупності, всі докази та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює із відповідним застосуванням до спірних правовідносин Конвенції та відповідно рішень ЄСПЛ, а також висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права. Згідно з п.п.1-5 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити… Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 11.04.2019 року звернувся до відповідача з заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплата якої була припинена з 06.08.2014 року у зв`язку з призупиненням Національним Банком України всіх фінансових операцій на територіях, які не контролюються Урядом України, у тому числі Луганській області, на непідконтрольній території якої у червні 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіси Національного Банку України та інші регіональні фінансові установи Луганської області. На підставі вищезазначеного звернення, позивачу, як члену сім`ї померлої ОСОБА_3 відповідачем було виплачено недоотриману пенсію за період з 11.04.2016 по 31.01.2019 в сумі 109616,31 грн, тобто за період не більш ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, при цьому сума не виплаченої пенсії (за період більше ніж 3 роки до дня звернення) за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 складає 48484,40 грн. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. За доводами позовної заяви позивач ОСОБА_1 посилається на те, що він як син померлої матері ОСОБА_3 має право на отримання усієї недоотриманої за життя матір`ю пенсії, у тому числі за період з 01.08.2014 року по 10.04.2016 року, оскільки вина в недоотриманні пенсії у останній була відсутня, оскільки остання проживала та померла в м.Луганську, території, яка стала непідконтрольною владі України, не мала ні фізичної можливості через похилий вік, ні матеріальної для того, щоб виїхати на підконтрольну Україні території. Заперечуючи проти позовних вимог в цій частині відповідач посилається на те, що обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зокрема після з`ясування обставин та наявності умов відновлення її виплати та враховуючи вимоги ст. 46 Закону, а саме не більш ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що трирічний строк згідно із ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ч. 1 ст. 46 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише у тих випадках, коли пенсіонер не отримував пенсію своєчасно з власної вини. Колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що відповідними нормам ЦК України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» не визначається граничний строк для проведення виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера членам його сім`ї, в разі своєчасного звернення ними за отриманням цієї пенсії. Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які є спеціальними стосовно правовідносин про виплату недоотриманих сум пенсії, теж не обмежують трирічним або будь-яким іншим строком виплату сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку зі смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час звернення за недоотриманою пенсією, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, а трирічний строк згідно із ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ч. 1 ст. 46 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише у тих випадках, коли пенсіонер не отримував пенсію своєчасно з власної вини, наявність якої відповідачем не доведена, судом першої інстанції не встановлена. За вимогами апеляційної скарги скаржник просить апеляційний суд скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. При цьому обґрунтування доводів апеляційної скарги не містить посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та не зазначає, у чому саме полягає незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01.08.2014 року по 27.01.2019 року та зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих частинах колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01.08.2014року по 27.01.2019 року та зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржувалось. Щодо юрисдикції, за доводами апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 по справі № 360/3601/19 було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови позивачу у виплаті недоотриманої пенсії померлої матері позивача за період з 01.08.2014 по 10.04.2016 неправомірними, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу недоотриману пенсію померлої матері за період з 01.08.2014 по 10.04.2016. Ухвала Луганського окружного адміністративного суду мотивована тим, що дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вказана ухвала була залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019. Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не вдаючись до оцінки змісту та законності вищевказаних ухвал, вважає, що ця справа за своїм суб`єктним складом та предметом позову, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області за доводами апеляційної скарги, не доведена наявність підстав для висновку щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування рішення за доводами, викладеними у апеляційній скарзі та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 28.09.2020 року. Головуючий І. О. Дронська Судді О. Ю. Карташов Н. В. Стахова