Ухвала КЦС ВС № 344/12331/15-ц

Ухвала Іменем України 28 вересня 2020 року м. Київ справа № 344/12331/15 провадження № 61-11671ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року за нововиявленими обставинами в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, витрат на проїзд, В С Т А Н О В И В : У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з останнього на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн та витрати на проїзд у сумі 398 грн. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року в справі №344/12331/15 за нововиявленими обставинами. Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року в справі №344/12331/15 за нововиявленими обставинами повернуто заявникові. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ОСОБА_1 , у порушення вимог частини третьої статті 185 ЦПК України, не усунуто недоліки заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційний суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції повернув заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року в справі №344/12331/15 за нововиявленими обставинами із формальних міркувань, порушивши конвенційне право заявника на доступ до правосуддя. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2020 року. У клопотанні, доданому до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що є соціально незахищеною особою в Україні, отримує щомісячну пенсію у сумі від 1 373 грн до 1 712 грн, розмір якої є нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2020 рік (2 102 грн), у підтвердження чого надає копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків № 2/10/09-15-08-01-009 від 11 січня 2018 року, копію довідки Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 4256 від 21 травня 2019 року, з якої вбачається, що заявник отримує пенсію за віком у розмірі 1 515 грн 80 коп. на місяць. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір», частиною першою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, за певних умов та у порядку, передбаченому законом, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Враховуючи обставини, викладені заявником у клопотанні, та надані у їх обґрунтування докази, наявні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити рішення по суті заявлених вимог, а саме, визнати представництво повіреного ОСОБА_2 таким, що не має повноважень на ведення справи, де відповідачем є померла особа; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 398 грн, які були витрачені на проїзд в громадському транспорті до суду протягом всіх судових засідань; стягнути з ОСОБА_2 на користь заявника у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн. Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, приходить до висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2020 року необхідно відмовити з огляду на наступне. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 1 статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, оскільки заявником в порушення пункту 5 частини другої статті 426 ЦПК України чітко не зазначено, які саме обставини являються нововиявленими, не вказано конкретно дату їх відкриття або встановлення. Крім того, заявником вказані відповідачами Державна казначейська служба України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Вища рада правосуддя та Уряд України в особі Міністерства юстиції України, які не приймали участі справі, у зв`язку з чим заявнику необхідно було вказати тих учасників, які приймали участь у розгляді справи. На виконання вимог зазначеної ухвали суду ОСОБА_1 05 лютого 2020 року направлено суду заяву, яку суд першої інстанції визнав такою, що не усуває недоліки, на які вказано в ухвалі суду від 27 січня 2020 року і на підставі ст. 185 ЦПК України ухвалою від 20 лютого 2020 року заяву про перегляд рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року в справі 344/12331/15 за нововиявленими обставинами повернув заявнику. Апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на вказану ухвалу встановив, що в своїй заяві на усунення недоліків ОСОБА_1 зазначив, що згідно вимог процесуального закону (статей 42-57, 76-89, 174-177, 426 ЦПК України) у справах за нововиявленими обставинами залучаються треті особи без самостійних вимог, якими він вважає вказаних ним осіб. Зазначив, що нововиявленими обставинами є обставини та докази, які містяться у невитребуваних наведених у заяві справах, у яких ОСОБА_2 виступав від імені померлої особи. Наявність нововиявлених обставин для перегляду рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, витрат на проїзд ОСОБА_1 обґрунтував обставинами та доказами, що містяться у матеріалах справи, які просив витребувати з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, а саме: № 344/5283/14-ц, № 344/9463/14-ц, № 2о-37/2010, № 344/10626/15-ц, № 344/19389/14-ц, № 344/11359/15-ц, № 344/8967/15-ц, як доказ обставин представництва ОСОБА_2 , який не мав повноважень на ведення даних справ, оскільки довіритель ОСОБА_3 безвісно відсутня особа на території України. Крім того, судом першої та апеляційної інстанцій не досліджено процесуальні дії повіреного ОСОБА_2 за довіреністю № 570/4-1488 від 30 вересня 2014 року. Проаналізувавши доводи, викладені заявником в поданій заяві на усунення недоліків, апеляційний суд прийшов до висновку, що заявник зазначив обставини, які вважає нововиявленими та послався на докази, які підтверджують їх наявність, що відповідає вимогам пунктів 5, 6 частини другої статті 426 ЦПК України. Крім того, зазначення у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами інших осіб, які не брали участі у розгляді справи, але які, на думку заявника, повинні бути залучені до справи, не може бути перешкодою для суду у визначенні кола учасників справи та розгляду заяви по суті. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що місцевий суд повернув заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року в справі №344/12331/15 за нововиявленими обставинами із формальних міркувань, порушивши конвенційне право заявника на доступ до правосуддя. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Верховний Суд зауважує, що вимоги касаційної скарги щодо визнання представництва повіреного ОСОБА_2 таким, що не має повноважень на ведення справи, де відповідачем є померла особа; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 398 грн; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду касаційним судом, оскільки до повноважень касаційного суду, відповідно до глави 2 «Касаційне провадження» ЦПК України, відноситься перегляд судових рішень, що оскаржуються, а питання щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами судами попередніх інстанцій не розглядалось, тому такі вимоги заявника є передчасними. Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2020 року. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених частиною четвертої статті 394 ЦПК України. Керуючись частинами четвертою, п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року за нововиявленими обставинами в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, витрат на проїзд відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов