Постанова 4852 № 160/13350/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/13350/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 р. (суддя Рищенко А.Ю., повне судове рішення складено 24.03.2020 р.) в справі № 160/13350/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення від 11.07.2019 р. № UA500010/2019/000089/2 про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00282. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 р. допущена заміна відповідача Одеської митниці ДФС правонаступником Одеською митницею Держмитслужби. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовані рішення № UA500010/2019/000089/2 від 11.07.2019 про коригування митної вартості товарів, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA500010/2019/00282. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції, що під час митного контролю товарів за митною декларацією, поданою позивачем, програним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення перевірки правильності визначення митної вартості. В поданих декларантом для митного оформлення товарів документах містяться розбіжності, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягала сплаті. Зокрема, зазначено про ненадання належної правової оцінки доводам відповідача стосовно встановлених наступних розбіжностей в поданих декларантом документах: 1) згідно з п. 3.1 контракту до вартості товару входить вартість упаковки та маркування, яка погоджується окремо на кожну поставку і вказується у відповідному доповненні в доларах США. У наданих до митного оформлення документах (доповненні до договору) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості. Судом першої інстанції не враховано, що у специфікації до контракту не зазначено перелік витрат, які входять до ціни товару (в тому числі вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням); 2) відповідно до наданого інвойсу поставка здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару; 3) у наданих до митного оформлення документах (контракті та додатку, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості. Приведені недоліки обумовили невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування за резервним методом із застосовуванням раніше визнаної митної вартості. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 14.03.2017 між ТОВ «Дніпрохим» (покупець) та Rostchem Baltija UAB (Литва) (продавець) укладено контракт № RCHВ-14/03-1-2017 на поставку полімерних матеріалів, за умовами якого загальна вартість даного контракту регулюється наступними окремими поставками товару за цим контрактом; умови окремих поставок товару обумовлюються у відповідних додатках до цього контракту, які є невід`ємною частиною зазначеного контракту; вартість товару включає в себе вартість пакування та маркування, та погоджується окремо на кожну поставку, зазначається у відповідному додатку у доларах США; покупець несе відповідальність за митну очистку товару в країні імпорту та сплачує необхідні імпортні мита та збори; умови поставки та оплати кожної партії товару обумовлюються відповідним додатком. 09.07.2019 TOB «Дніпрохим» задекларувало до митного поста «Одеса - Центральний» Одеської митниці Держмитслужби товар - полімерні матеріали, що надійшли в Україну згідно із зазначеним контрактом. Електронна митна декларація зареєстрована за № UA500010/2019/017960. Митна вартість товару підприємством визначена, виходячи з ціни контракту згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодекс України за основним методом. Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України: зовнішньоекономічний договір (контракт) № RCHB-14/03-1-2017 від 14.03.2017; доповнення до зовнішньоекономічного договору - контракту № RHB03/06001 від 03.06.2019; рахунок - фактура (інвойс) № RHB08/07002 від 08.07.2019; коносамент (Bill of lading) MEDUBK202126 від 05.06.2019; навантажувальний документ (Bordereau) 387 від 09.07.2019; митна декларація UA500010/2019/017960 від 09.07.2019; декларація про походження товару RHB08/07002 від 16.06.2019; договір про надання послуг митного брокера № 04082017 від 04.08.2017 року; інші некласифіковані документи. Поставка товару здійснювалася на умовах поставки CFR-Одеса згідно з Інкотермс 2010. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митницею виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, у зв`язку з чим митницею додатково витребувані: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, калькуляції; копії митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). Листом за вих. № 1467 від 10.07.2019 ТОВ «Дніпрохим» для підтвердження правильності розрахунків митної вартості товару відповідачу надано висновок експерта Дніпропетровської торгово - промислової палати № ГО-1604 від 10.07.2019. 11.07.2019 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000089/2 від 11.07.2019 та видано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00282. Суд першої інстанції вважав, що всупереч вимогам Митного кодексу України, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів, тому зазначив, що сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, а відповідач, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності позбавляють орган доходів і зборів можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару. Зважаючи на те, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, відповідач діяв протиправно, тому задовольнив позовні вимоги. Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 14.03.2017 р. між ТОВ «Дніпрохим» (покупець) та Rostchem Baltija UAB (Литва) (продавець) укладено контракт № RCHВ-14/03-1-2017 на поставку полімерних матеріалів, за умовами якого умови окремих поставок товару обумовлюються у відповідних додатках до цього контракту, які є невід`ємною частиною зазначеного контракту; вартість товару включає в себе вартість пакування та маркування та погоджується окремо на кожну поставку, зазначається у відповідному додатку у доларах США; покупець несе відповідальність за митну очистку товару в країні імпорту та сплачує необхідні імпортні мита та збори; умови поставки та оплати кожної партії товару обумовлюються відповідним додатком. 09.07.2019 р. TOB «Дніпрохим» подано до Одеської митниці електронну митну декларацію (ЕМД) за № UA500010/2019/017960 на товар - полімерні матеріали. Митна вартість товару визначена декларантом за основним методом ціною договору. Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № RCHB-14/03-1-2017 від 14.03.2017 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № RHB03/06001 від 03.06.2019 р.; рахунок-фактуру (інвойс) № RHB08/07002 від 08.07.2019 р.; коносамент (Bill of lading) MEDUBK202126 від 05.06.2019 р.; навантажувальний документ (Bordereau) 387 від 09.07.2019 р.; митну декларацію UA500010/2019/017960 від 09.07.2019 р.; декларацію про походження товару RHB08/07002 від 16.06.2019 р.; договір про надання послуг митного брокера № 04082017 від 04.08.2017 р.; інші некласифіковані документи. Поставка товару здійснена на умовах CFR-Одеса згідно з Інкотермс 2010. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів декларанту направлено повідомлення, в якому зазначено про виявлення розбіжностей у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Цим же повідомленням додатково витребувані документи: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, калькуляції; копії митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). ТОВ «Дніпрохим» 10.07.2019 р. додатково надано відповідачу висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-1604 від 10.07.2019 р. 11.07.2019 р. Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000089/2, відповідно до якого митна вартість товару скориговано зі застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (2-ґ резервного). Відповідачем позивачу видано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00282. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як встановлено ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою. Згідно з ч. ч. 8-9 цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; Згідно з ч. 6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару. Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. При перевірці правильності визначення митної вартості товару Одеською митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В межах апеляційного перегляду справи такими обставинами орган доходів і зборів зазначає: 1) згідно з п. 3.1 контракту до вартості товару входить вартість упаковки та маркування, яка погоджується окремо на кожну поставку і вказується у відповідному доповненні в доларах США. У наданих до митного оформлення документах (доповненні до договору) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості. Судом першої інстанції не враховано, що у специфікації до контракту не зазначено перелік витрат, які входять до ціни товару (в тому числі вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням); 2) відповідно до наданого інвойсу поставка здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару; 3) у наданих до митного оформлення документах (контракті та додатку, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості. Стосовно зауваження відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (доповненні до договору) відсутні відомості щодо такої складової митної вартості товару, як вартість пакування та маркування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості, а судом першої інстанції не враховано, що у специфікації до контракту не зазначено перелік витрат, які входять до ціни товару (в тому числі вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням), суд зазначає наступне. Пунктом 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Отже, вартість упаковки, пакувальних матеріальних, робіт, пов`язаних з пакуванням, вартість маркування як окремі складові митної вартості додаються до ціни, що сплачена за товар або підлягає сплати, тільки у разі, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Як зазначено судом вище, поставка товару здійснювалась на умовах CFR Одеса згідно з Інкотермс 2010. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс 2010) термін CFR означає, що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов`язаний укласти договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Ціна товару за умовами постанови CFR означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару зі сплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки (фрахта) до порту призначення, без вивантаження в порту, відповідно, узгоджуючи умови поставки на зазначених умовах, сторони контракту погодились в тим фактом, що ціна товару, зазначена у специфікації та інвойсі, вже включає в себе додаткові витрати, у тому числі пакування та маркування. Пунктом 3.1 зовнішньоекономічного контракту № RCHB-14/03-1-2017 від 14.03.2017 р. встановлено, що вартість товару включає в себе вартість пакування та маркування, тому витрати на пакування та маркування не є окремою складовою митної вартості, відповідно посилання апелянта на неможливість перевірки правильності визначення митної вартості, а також усіх складових митної вартості внаслідок не зазначення окремо в доповненні до договору вартості пакування та маркування, є необґрунтованими. Щодо зазначення митницею про те, що відповідно до наданого інвойсу поставка здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару, а у наданих до митного оформлення документах (контракті та додатку, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості, суд зазначає таке. Відповідно до пункту 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування цих товарів. За змістом пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, є документами, які підтверджують митну вартість, якщо здійснювалося страхування. Суд вказує, що умови CFR, на яких здійснювалась поставка оцінюваного товару, не мають зобов`язання до договорів страхування, тобто такими умовами поставки не передбачено обов`язку продавця чи покупця застрахувати вантаж. Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що не надання декларантом страхових документів обумовлено відсутністю самого факту страхування товару, а відповідачем суб`єктом владних повноважень доказів зворотнього не надано. Надані позивачем для митного оформлення документи, перелік яких зазначено вище, підтверджують в повній мірі числові значення митної вартості та дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи апелянта стосовно неможливості перевірки митної вартості товару внаслідок відсутності доказів включення до ціни товару витрат на пакування та маркування, а також відсутності відомостей про вартість страхування. Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості. Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. 10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Суд не піддає сумніву право органу доходів і зборів контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами. При цьому суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за резервним методом за декларацією, зазначеною у рішенні, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у рішенні про коригування митної вартості не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеною митною декларацією та митною декларацією, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорюване рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, ґрунтується на митній вартості подібного товару, враховуючи валюту контракту, країну виробництва та відправлення, назву товару. Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який є ідентичним чи аналогічним оцінюваному товару, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірного товару та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.09.2012 р. (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, орган доходів і зборів мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 р. в справі № 160/13350/19 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 р. в справі № 160/13350/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 28.09.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28.09.2020 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко