Постанова 4852 № 160/50/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/50/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (суддя Горбалінський В.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 10.03.2020 року) у справі № 160/50/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання поновити виплату пенсії, здійснення нарахування та виплату пенсії з індексацією та надбавками, - в с т а н о в и в: 28.12.2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача поновити йому виплату пенсії, починаючи з 07.10.2009 року, а також здійснювати нарахування та виплату пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма індексаціями та надбавками. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. ОСОБА_1 через свого представника, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначенні (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. ОСОБА_1 зазначав, що не перебуває на обліку в будь-якому територіальному органі Пенсійного фонду України, однак до виїзду за межі України отримував пенсію. Апелянт вказував, що проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, він має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Вказував, що профільним порядком визначено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Апелянт вказував, що постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.12.2015 року № 25-1 «Про деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій» установлено, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1), застосовується з урахуванням того, що із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України у Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях, починаючи з 01 січня 2016 року; в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та у м. Києві - з 01 червня 2016 року; у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях - з 01 липня 2016 року; у Волинській, Житомирській, Одеській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях - з 01 серпня 2016 року, можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів, тобто починаючи з 01.08.2016 року громадяни України мають право звернутись із заявою про призначення пенсії до будь-якого територіального органу ПФУ незалежно від місця реєстрації. Апелянт зазначав, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України та пенсіонеру нараховується пенсія за весь час її невиплати, пенсія виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Апелянт вказував, що виплата його пенсії була призупинена з моменту його виїзду на постійне місце проживання закордон, і таку виплату варто поновити не з моменту її звернення з заявою до органу Пенсійного фонду а з дати визначеної рішенням Конституційного Суду України, хоча він має право на отримання пенсійних виплат за весь час зупинення виплати пенсії. Оскільки виплату пенсії було призупинено з вини відповідача, виплата пенсії має бути здійснена за весь час, без обмеження будь-яким строком. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказував, що ключовою нормою для виплати пенсії є зазначення у заяві про поновлення виплати фактичного місця проживання в межах України, так-як позивач постійно проживає за межами України поновити та виплачувати йому пенсію як громадянину України Пенсійний фонд не має змоги. Для поновлення виплати пенсії передбачена окрема процедура, за якою пенсіонер повинен надати до управління певні документи самостійно звернутись з відповідною заявою. Поновлення виплати пенсії можливе за умови подання відповідної заяви за останнім місцем перебування на обліку. В заяві про поновлення пенсії, ОСОБА_1 не зазначив свого останнього місця проживання (перебування) до виїзду закордон, також позивач не надав жодного документа на підтвердження, що йому було призначено пенсію за віком до виїзду закордон, отже відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 взагалі перебуває в органах Пенсійного фонду України на пенсійному обліку. Суд першої інстанції не вбачає підстав для поновлення пенсії позивачу, оскільки не надано докази як до суду так і при поданні заяви до пенсійного органу про призначення (отримання) пенсії перед виїздом за межі України. На підтвердження своєї особи, надано апостиль №316/2019 посвідчений нотаріусом Резницьким Авраамом, де вказано, що особу ОСОБА_1 встановлено на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого 06.10.2011 року органом 1303, проте у документі вказано, що датою видачі є 06.10.2001 року, дійсний до 06.10.2021 року. З копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт виданий 06.10.2001 року, орган, що видав 1303, дійсний до 06.10.2011 року. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у 2001 році виїхав до Держави Ізраїль для постійного проживання, перебуває на консульському обліку України. До виїзду за межі України отримував пенсію. Судом здійснено витребування та встановлено, що ОСОБА_1 отримував пенсію за віком з 08.10.1995 року, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 виданого Залізничним рай(міськ) органом соціального забезпечення м. Львова. ОСОБА_1 надав копію трудової книжки б/н від 15.02.1963 року з відміткою на першому аркуші: «Пенсия Назначена г.Львов Жел.Дорож.Райсобес». Згідно матеріалів справи, 24.09.2019 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії та 24.10.2019 року надано відповідь, оформлену листом №2034/02-09/21, де вказано, що ОСОБА_1 на обліку як одержувач пенсії в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не перебуває та не можливо встановити адресу фактичного проживання позивача у м. Кам`янське, зазначено, що прізвище, ім`я, по-батькові, які зазначені у трудовій книжці та заяві з банківської установи, а саме ОСОБА_1 , не збігаються з даними з копії закордонного паспорта та картки платника податків, а саме - ОСОБА_1 . Рішенням Відділу з питань перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.11.2019 року №2158 відмовлено в поновленні пенсії за віком та зазначено, що в заяві представника позивача від 24.09.2019 року не зазначено попереднє місце проживання (перебування) заявника та не додано жодного підтверджуючого документа, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком, саме в органах Пенсійного фонду України. Окрім цього в рішенні повідомлено, що на титульній сторінці копії трудової книжки ОСОБА_1 зазначено: «Пенсия Назначена г.Львов Жел.Дорож.Райсобес». Встановлено, що до заяви про поновлення виплати пенсії, представником ОСОБА_1 було надано копію закордонного паспорта НОМЕР_2 ОСОБА_1 , виданого 06.10.2001 року, дійсного до 06.10.2011 року, проте на паспорті посольством України в Державі Ізраїль зроблено відмітку у графі «термін дії паспорта продовжено» про продовження терміну дії паспорту до 06.10.2021 року. Встановлено, що ОСОБА_1 отримано картку платника податків, що видана 22.08.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області (м. Кам`янське). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 44 вищевказаного Закону, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 1 ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визнаний неконституційним. Поміж тим, передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування, іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання. Разом з заявою про призначення пенсії, яка подана представником, долучено довіреність виписану на представника та копію закордонного паспорта позивача. Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 року № 719-V паспорт - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном. Згідно ст. 1, ст. 2, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається. Документами, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється на період до десяти років з можливістю продовження на такий же термін. Продовження терміну дії паспорта провадиться у порядку, встановленому для оформлення його видачі. Відповідно до пунктів 51, 54 рішення Європейського суду з прав людини «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Як на підставу для відмови у призначенні пенсії, пенсійний орган зазначав, що обов`язковість підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України, як це передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком надання документів для призначення (перерахунку). Згідно п. 1 розділу ІІ Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 року № 13-1, прийом та обслуговування здійснюються незалежно від взяття на облік (місця проживання, перебування) особи на території обслуговування відповідного органу Пенсійного фонду з питань: надання загальної інформації про умови, порядок призначення, перерахунку, виплати пенсій, сплату обов`язкових платежів, адміністрування яких здійснюється органами Пенсійного фонду, ведення обліку (коригування відомостей) про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; одержання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб Державного реєстру); реєстрації користувача на веб-порталі; ведення електронних пенсійних справ - щодо виду пенсії, суми призначеної пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, дати виплати та закінчення виплати пенсії, оподаткування та інших утримань. Відповідно до пунктів 2.8, 4.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів. Згідно п. 4.3 вищевказаного Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Відповідно до п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 відмова у поновленні виплати пенсії, після отримання відповідної заяви не передбачена. Згідно п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, заява, зокрема, про поновлення виплати пенсії, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії. Таким чином, дійсно, заява має бути подана за місцем перебування на обліку одержувача пенсії. Однак, у випадку позивача необхідно враховувати відсутність у нього місця реєстрації у межах України, варто враховувати постійне проживання в Державі Ізраїль. У паспорті ОСОБА_1 наявна консульська відмітка про постійне проживання в Ізраїлі. До виїзду за кордон, позивач проживав у м. Львові. Можливо, дійсно у позивача на час звернення з заявою про поновлення та перерахунок пенсії відсутнє постійне місце проживання в Україні, тому є можливим звернення із заявою про поновлення пенсії до Кам`янського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, оскільки на час звернення позивача з заявою, дозволено звернення осіб до будь-якого пенсійного органу в Україні. Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов`язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Варто звернути увагу, що наявний у позивача паспорт громадянина України, дійсний до 06.10.2021 року, що підтверджується відповідною відміткою. Більше того, варто вказати, що Пенсійний фонд України не повідомляв про відкриття своїх Управлінь у Державі Ізраїль, тобто позивач навіть при бажанні, не може звернутись до Управління Пенсійного фонду України відкритому у Державі Ізраїль. У випадку ОСОБА_1 необхідно враховувати його постійне проживання в Державі Ізраїль. Суд апеляційної інстанції вказує, що проживаючи в Ізраїлі, позивач, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Відсутність законодавчо визначеного порядку подання громадянами України заяв про поновлення виплати пенсії у випадку постійного проживання за межами України, не може бути підставою для позбавлення осіб права на соціальний захист, що встановлене Конституцією України. Тим більше, необхідно враховувати, що ОСОБА_1 вже була призначена пенсія в Україні. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є консолідованими, діяльність яких направлена на вирішення питань пенсійного забезпечення. Посилання відповідача на те, що пенсія виплачується лише тим особам, які вказали у заяві фактичне місце проживання в межах України є безпідставним, з огляду на те, що ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене нарахування пенсії на визначений особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, та те , що пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та будь-яким іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії як відсутність (закінчення строку дії) документів, що засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України. Суд вказує, що відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 14.12.2015 року № 25-1 «Про деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій» установлено, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), застосовується з урахуванням того, що: із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України у Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях, починаючи з 01 січня 2016 року; в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та у м. Києві - з 01 червня 2016 року; у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях - з 01 липня 2016 року; у Волинській, Житомирській, Одеській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях - з 01 серпня 2016 року, можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів. У Рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. При цьому особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, обов`язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Варто запобігти порушеному праву у майбутнім. Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Тобто ключовою датою для поновлення виплати пенсії є дата заяви пенсіонера. Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. Суд апеляційної інстанції зазначає, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. Оскільки, з 07.10.2009 року норма п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» була визнана неконституційною, то позивач у разі його звернення до органу Пенсійного фонду України, з цього часу мав право на поновлення виплати. З 07.10.2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду. Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни. Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: зокрема, пенсії. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до пунктів 1-1, 2, 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Колегія суддів вказує, що ОСОБА_1 має право на індексацію суми пенсії відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Проте, при визначенні величини індексації пенсії, слід вирішити питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103%, у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачу. Передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії. Виплата індексації пенсії має здійснюватись разом з поновленням пенсії, при її нарахуванні та виплаті відповідних сум, а тому вимоги щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають. При вирішені спору, суд апеляційної інстанції керується правовими нормами, викладеними Верховним Судом у постановах від 03.09.2020 року у справі № 213/2704/16-а, від 20.08.2020 року у справі № 400/3507/19, від 20.08.2020 року у справі № 560/1119/19, від 29.07.2020 року у справі 160/771/19. Суд користується релевантними позиціями Верховного Суду. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 815/1226/18, якою користується суд при ухваленні рішення, встановлено, що пенсія особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, поновлюється з 07.10.2009 року, дати, коли рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009, норма п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» була визнана неконституційною. Великою Палатою Верховного Суду вказано, що спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду. Вказано про передчасність вимог про виплату індексації пенсії при поновленні її виплати. Суд апеляційної інстанції зазначає, що дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у поновленні та виплаті позивачу пенсії є протиправними. Позовні вимоги слід задовольнити в частині зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії, починаючи з 07.10.2009 року, здійснення нарахування та виплати пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма надбавками, вимога у частині індексації пенсії є передчасною. Згідно ч. 1, ч. 3, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Встановлено, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмір 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 5994 від 28.12.2019 року, при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 1152,60 грн., що підтверджується квитанцією № 62475 від 30.06.2020 року. При частковому задоволенні позову, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме 1280,67 грн. ((768,40 + 1152,60) : 3) х

2. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Керуючись ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 160/50/20 скасувати. Прийняти нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання поновити виплату пенсії, здійснення нарахування та виплату пенсії з індексацією та надбавками задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, починаючи з 07.10.2009 року, та здійснювати нарахування та виплату пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма надбавками. У іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок власних бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (номер платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 1280,67 грн. (тисяча двісті вісімдесят гривень 67 копійок). Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова