Постанова 4816 № 576/106/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2020 року м.Суми Справа №576/106/20 Номер провадження 22-ц/816/2037/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»на заочне рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2020 року в складі судді Усенко Л.М., ухваленого у м. Глухові, повний текст якого складено 28 липня 2020 року, - в с т а н о в и в : 16 січня 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 24752,08 грн заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, а саме: 500 грн кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, у зв`язку з чим позичальниця 20 жовтня 2016 року підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Скориставшись кредитними коштами, відповідачка не виконала зобов`язань із вчасного їх повернення, внаслідок чого станом на 28 листопада 2019 року утворилась заборгованість на загальну суму 24752,08 грн, яка складається з 8852,58 грн боргу по тілу кредиту, 1236,64 грн боргу по процентам, 13008 грн пені, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 1154,86 грн штрафу (процентна складова). Заочним рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позичальниця, підписавши Анкету-заяву, визнала факт укладення кредитного договору та погодилась з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема, на використання кредитних коштів та часткове погашення заборгованості, а тому відсутність підпису боржниці у Тарифах, Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що вона не була ознайомлена з ними. На думку заявника, відповідачка, яка не звільнена від обов`язку доказування, не спростувала заявлений у позові борг, а тому суд не мав законних підстав відмовляти у задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року відмовлено АТ КБ «Приватбанк» у прийнятті доданих до апеляційної скарги доказів, які не були подані до суду першої інстанції, а саме: виписки по кредитному рахунку ОСОБА_1 та довідок про видані ОСОБА_1 кредитні картки та термін їх дії. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Судом встановлено, що 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій зазначена згода позичальниці, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Підписом у Анкеті-заяві відповідачка також засвідчила, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 12). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які відповідачкою не підписані (а.с. 13, 14-30). Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 20 жовтня 2016 року станом на 28 листопада 2019 року становить 24752,08 грн та складається з 8852,58 грн боргу по тілу кредиту, 1236,64 грн боргу по процентам, 13008 грн пені, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 1154,86 грн штрафу (процентна складова) (а.с. 57). Крім того, матеріали справи містять розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 20 жовтня 2016 року станом на 30 вересня 2019 року, у якому відображено, що ОСОБА_1 сплатила заборгованість за поточним тілом кредиту на загальну суму 1802,50 грн, погасила борг по простроченому тілу кредиту у сумі 2834,24 грн та сплатила борг по пені на загальну суму 2869,31 грн (а.с. 53-56). Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що підписана позичальницею Анкета-заява містить умову про надання їй 500 грн кредиту, проте інших умов про збільшення кредиту, розмір процентної ставки за використання кредиту та штрафні санкції за несвоєчасне повернення боргу не мітить. При цьому, відповідачка всього використала 7498,26 грн кредитних коштів, а повернула банку 7506,05 грн, а тому, на думку суду, законні підстави для задоволення позову відсутні. Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції повністю погоджується. Так, судом правильно встановлено, що у Анкеті-заяві позичальниці від 20 жовтня 2016 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), тобто сторонами кредитного договору відповідальність за прострочення виконання зобов`язань не обумовлена, а доказів на підтвердження зворотного позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані. Зокрема, не доведено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними у момент підписання Анкети-заяви. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом. Позивач не надав суду доказів, що редакція Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку діяла на момент підписання Анкети-заяви позичальницею. Отже, за відсутності конкретних запропонованих відповідачці Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, відсутності у підписаній нею Анкеті-заяві умов про сплату пені і штрафу за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладення з відповідачкою кредитного договору. У зв`язку з викладеним не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафу. Стосовно рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу по тілу кредиту та простроченому тілу кредиту апеляційний суд зазначає наступне. Як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 грн. Розрахунком заборгованості по кредитному договору б/н станом на 30 вересня 2019 року підтверджується, що у рахунок погашення боргу по тілу кредиту позичальницею сплачено 1802,50 грн, у рахунок погашення боргу по простроченому тілу кредиту сплачено 2834,24 грн, а також у рахунок сплати боргу по пені сплачено 2869,31 грн (а.с. 53-56), тобто всього відповідачкою станом на 30 вересня 2019 року було сплачено 7506,05 грн. цим же розрахунком заборгованості підтверджується, що всього позичальницею було використано кредитних коштів у сумі 7498,26 грн, що свідчить про погашення боргу по кредиту у повному обсязі. У зв`язку з викладеним вище, підстави для стягнення 1236,64 грн боргу по відсоткам, нарахованих на прострочений кредит на підставі ст. 625 ЦК України, також відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно із ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов, доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Доказів на підтвердження того, що між банком та позичальницею було досягнуто згоди щодо збільшення кредитного ліміту, нарахування процентів за користування кредитом на рівні 3,6%, нарахування відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 86,4 % та штрафних санкцій за невиконання умов кредитного договору матеріали справи не містять, а тому підстав для нарахування процентів за користування кредитом, а відтак і збільшення суми кредитної заборгованості, а також пені та штрафів банк не мав. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, докази, які містяться в матеріалах справи, та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, як підстави для скасування судового рішення про відмову у задоволенні позову. Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ґрунтуються на нових доказах, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та які ухвалою апеляційного суду не прийняті, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко Т.А. Левченко