Постанова Донецький апеляційний суд № 234/4524/15-ц

Єдиний унікальний номер 234/4524/15-ц Номер провадження 22-ц/804/2053/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого-судді Мальованого Ю.М., суддів: Папоян В.В., Хейло Я.В., за участю: секретаря судового засідання Гладуха О.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Борозенцева С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судо-вих засідань № 3 в режимі відеконференції цивільну справу № 234/4524/15-ц за позовом Публі-чного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , третя особа приватне підприємство «Владі» про стягнення заборгованості по кредитному договору з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2017 року (суддя першої інстанції Лутай А.М., повний текст рішення складений 26.12.2017 року),- В С Т А Н О В И В : У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк») звернулося із позовом до приватного підприємства «Владі» (далі ПП «Владі») та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 26 грудня 2013 року між банком та ПП «Владі» укла-дено договір кредитної лінії № 26-15-23/13, відповідно до умов якого відповідач отримав кре-дит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами), розмір суми максимального ліміту кредитування складав 3 800 000 грн. з остаточним терміном повернення не пізніше 20 грудня 2016 року, за умови сплати процентів за користування кредитом у розмірі 19% річних. В якості забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором, між ба-нком та ОСОБА_2 26 грудня 2013 року було укладено договір поруки № 31, згідно до умов якого ОСОБА_2 безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався перед банком відповіда-ти солідарно з відповідачем ПП «Владі» за виконання останнім зобов`язань за вказаним креди-тним договором. Позивач зазначав, що банк виконав усі зобов`язання за кредитним договором належним чином, зокрема, відкрив відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 800 000 грн., які ПП «Владі» отримало трьома траншами. ПП «Владі» умови кредитного договору належним чином не виконувало. Станом на 30 березня 2015 року основна заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором складалась з заборгованості по тілу кредиту у сумі - 3 800 000 грн.; забо-ргованість по процентам кредиту у сумі - 472 157 грн. 81 коп.; несплаченої банку вартості комі-сійних послуг у сумі - 12 540 грн. та пені за кредитним договором у сумі - 425 617 грн. 64 коп. Крім того, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) нара-ховано 349 149 грн. 21 коп. інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов`язання та 32 272 грн. 20 коп. 3% річних від суми заборгованості. Загальна сума заборгованості склала 5 091 736 грн. 86 коп. Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року позовні вимоги АТ «Ощадбанк» було задоволено у повному обсязі. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 07 серпня 2015 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 09 червня 2015 року залишена без задоволен-ня. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2015 року апеляційну скар-гу Діброва В. О. задоволено частково. Заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року змінено в частині розміру стягнутої пені по процентам, пені за несплачену комісійну винагороду та в частині визначення загальної суми. Позовні вимоги АТ «Ощадбанк» до ПП «Владі», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПП «Владі» та ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором кредитної лінії № 26-15-23/13 від 26 грудня 2013 року, яка склалась станом на 30 бе-резня 2015 року в сумі 5 074 026 грн. 35 коп., з яких: заборгованість за кредитом 3 800 000, грн., заборгованість по процентам 472 157 грн. 81 коп., несплачені комісійні послуги 12 540 грн., інфляційне збільшення заборгованості 349 149 грн. 21 коп., три проценти річних від су-ми заборгованості 32 272 грн. 20 коп., пеня по тілу кредиту 365 911 грн. 42 коп., пеня по процентам 41 028 грн. 64 коп. та пеня за несплачену комісійну винагороду 967 грн. 07 коп. У частині стягнення судового збору рішення залишено без змін. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 05 травня 2017 року заяву ПП «Владі» про перегляд заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року задоволено; заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року скасовано. У червні 2017 року банк подав заяву про збільшення позовних вимог, яку мотивував тим, що у зв`язку зі здійсненням перерахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 26-15-23/13, розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів станом на 12 травня 2017 року, становить 8 015 226 грн. 63 коп., з яких: 3 800 000 грн. тіло кредиту; 851 336 грн. 86 коп. заборгованість по процентам; 21 660 грн. несплачені комісійні послуги банку; 34 грн. 96 коп. пеня; 3 016 521 грн. 71 коп. інфляційне збільшення заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України, 325 673 грн. 37 коп. - 3% річних від суми заборгованості. Посилаючись на порушення своїх прав, банк просив суд стягнути зазначену суму боргу з відповідачів у солідарному порядку. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року по-зовні вимоги АТ «Ощадбанк» до ПП «Владі», залишено без розгляду, а ПП «Владі» залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2017 року позов АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором кредитної лінії № 26-15-23/13 від 26 грудня 2013 року, яка утворилась станом на 12 травня 2017 року в загальному розмірі 8 015 226 грн. 63 коп., з яких: тіло кредиту 3 800 000 грн., проценти 851 336 грн. 86 коп., неспла-чені комісійні послуги 21 660 грн.00 коп., інфляційне збільшення заборгованості 3 016 521 грн. 71 коп., три проценти річних від суми заборгованості 325 673 грн. 37 коп., пеня 34 грн. 69 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 120 228 грн. 40 коп. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення по-зичальником зобов`язань за кредитним договором, позивач 06 лютого 2015 року надіслав ПП «Владі» та ОСОБА_2 претензію, тобто пред`явив вимогу про повне дострокове погашення заборгованості, чим змінив строк виконання основного зобов`язання. Після чого із позовом до суду банк звернувся у квітні 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України. Не погоджуючись із рішенням суду відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаю-чись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріально-го права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ «Ощадбанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що заборгованість по процентам (що є основною за-боргованістю) у приватного підприємства «Владі» почалась з 01.04.2014 року. До моменту зве-рнення позивача до суду у квітні 2015 року, банк з вимогами про сплату солідарної заборгова-ності до поручителя у цьому кредитному договорі не звертався. Зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів на те, що відповідачу ОСОБА_2 направлялися вимоги (умови) про зміну строків виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 559 ЦК) та виконання зобов`язання за креди-тним договором у наслідок порушення позичальником своїх обов`язків за кредитним догово-ром. Відповідач вважає, що АТ «Ощадбанк» втратило право звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 , оскільки судом неправомірно залише-но поза увагою той факт, що ПП «Владі» має бути звільнено від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки таке порушення було допущено боржником внаслідок обставин непере-борної сили у зв`язку з проведенням АТО. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню, з огляду на що рішення Краматорсь-кого міського суду від 19 грудня 2017 року просив залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за на-явними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у су-дове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 не з`явився. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Борозен-цева С.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу свого довірителя, скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представника ПАТ «Держа-вний ощадний банк України» Сидор Г.Я., яка проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими дока-зами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 26 грудня 2013 року між АТ «Ощадбанк» та ПП «Владі» укладено договір кредитної лінії № 26-15-23/13, за яким останнє отримало кредит у вигляді відновлюва-льної кредитної лінії на загальну суму 3 800 000 грн. з остаточним терміном повернення не піз-ніше 20 грудня 2016 року за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 19% річних. 26 грудня 2013 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким останній зобов`язався перед банком безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати солідарно з ПП «Владі» за виконання зобов`язань за договором кредитної лінії № 26-15-23/13. Починаючи з серпня 2014 року ПП «Владі» допускало порушення умов договору щодо оплати чергових платежів за кредитом (а.с. 218, т.1). Із листа АТ «Ощадбанк» від 06 лютого 2015 року вбачається, що банк пред`явив до пору-чителя ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту (а.с. 31, т. 1). З позовними ви-могами до відповідача банк звернувся 06 квітня 2015 року (а.с. 2 -5, т. 1). Згідно наданого банком розрахунку за період із 30 березня 2015 року по 12 травня 2017 року заборгованість за кредитом станом на 12 травня 2017 року складає 8 015 226 грн. 63 коп., з яких: тіло кредиту 3 800 000 грн. 00 коп., заборгованість по процен-там за користування кредитом 851 336 грн. 86 коп., по несплаченим комісійним послугам 21 660 грн. 00 коп., пені 34 грн. 69 коп., інфляційне збільшення заборгованості 3 016 521 грн. 71 коп., три процента річних від суми заборгованості 325 673 грн. 37 коп. Задовольняючи заявлені позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом 06 квітня 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому підстави для відмови у задоволенні позо-ву відсутні. Проте погодитись із такими висновками не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального права. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема із договорів. Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позича-льника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку Украї-ни. Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст догові-рного зобов`язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручи-тель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встано-влено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України). Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між осо-бою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника та кредитором боржника. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося вна-слідок випадку або непереборної сили. До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землет-рус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше). Відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і обо-рони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405 на тери-торії Донецької та Луганської областей проходить антитерористична операція. Ця операція від-бувається на підставі Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 року № 638-IV і полягає у вжитті скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення без-пеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності (стаття 1). Для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, які провадять діяльність на тери-торії проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення анти-терористичної операції або переселилися з цієї зони під час її проведення, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII запроваджено ряд заходів. Водночас у цьому законі визначено, що завершення періоду проведення антитерористичної операції обумовлюється набранням чинності указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (частина перша статті 1). Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у десятиденний строк з дня опублі-кування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антите-рористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо по-долання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. Розпорядженням Кабіне-ту Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено Перелік населених пунк-тів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Сло-в`янськ. Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської обла-стей з 07 квітня 2014 року визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Крім того, проведення антитерористичної операції на території м. Слов`янська є загально-відомим фактом, який на підставі ст. 82 ЦПК України не потребує доказування. Згідно зі спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ПП «Владі» станом на час розгляду справи є м. Сло-в`янськ. (а.с. 144-146, т. 1 ). Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної опера-ції", який є чинним, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредит-ними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було. Листом від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 Національний банк України повторно нагадав всім банкам про необхідність скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО та про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тим-часові заходи на період проведення антитерористичної операції", невиконання яких тягне від-повідальність керівників банків. Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції у порушення зазначеного законодавства задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 пені у сумі 34 грн. 69 коп., з огляду на що рішення в цій частині слід скасувати, відмовивши у їх задоволенні. Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутно-сті таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Через невиконанням ПП «Владі» своїх грошових зобов`язання по договору кредитної лі-нії від 26 грудня 2013 року № 26-15-23/13 у відповідача ОСОБА_2 виникли зобов`язання щодо погашення кредиту, стосовно виконання яких він послався на те, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили. Кредитним договором від 26 грудня 2013 року № 26-15-23/13 обставин звільнення пози-чальника від цивільного обов`язку не передбачено (а.с.6 14, т. 1), як не передбачена ця мож-ливість і наведеним спеціальним законодавством. Оскільки за зазначеним договором кредитної лінії ПП «Владі» і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, підстав для звільнення ОСОБА_2 від цивільного обов`язку також нема. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що "у межах кредитного договору позичаль-ник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного уз-годженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не спла-чує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати креди-тору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є зви-чайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користу-вання грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання". Рішенням суду встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що у зв`язку з нена-лежним виконанням боржником зобов`язань за кредитом банк 06 лютого 2015 року звернувся до ОСОБА_2 із листом - вимогою про дострокове повернення кредиту (а.с. 31, т.1). 06 квітня 2015 року банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту, після чого змінився порядок, умови, і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) від 04 липня 2018 року. Пунктом 2.7 кредитного договору передбачено погашення кредиту періодичними плате-жами щомісячно до 10 числа. Строк дії договору поруки від 26 грудня 2013 року, який укладений між банком і ОСОБА_3 , не встановлений, оскільки умови договору про те, що він діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та зобов`язань поручителя за цим договором (п. 3.2), не можна вважати встановленням строку дії договору поруки. Починаючи з вересня 2014 року позичальник припинив здійснювати щомісячні платежі за відсотками. Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановле-ного в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`я-вить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про припи-нення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання осно-вного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зо-бов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на від-міну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначе-ного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з мо-менту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умова-ми договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановле-ного кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобо-в`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає у такому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, в тому числі, виникнення підстав для дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обчислення установленого ч. 4 ст. 559 цього Коде-ксу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. Якщо банк пред`явив вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, то в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повер-нення грошових коштів поза межами цього строку. Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань. Таким чином, заборгованість із поручителя підлягає стягненню у межах шести місяців дії поруки ОСОБА_2 , а обрахунок строку дії поруки слід вести не з дати останнього платежу за кредитом, а із моменту закінчення строку дії кредитного договору у зв`язку із застосуванням права на дострокове стягнення кредиту. З урахуванням встановлених у справі обставин, заборгованість із поручителя підлягає стя-гненню у межах шести місяців дії поруки ОСОБА_2 за період із 06 листопада 2014 року по дату кінцевого розрахунку за позовом. Розглядаючи по суті заявлені банком вимоги, апеляційний суд відзначає правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 800 000 грн. , що видавався ПП «Владі» трьома траншами : 1 транш - 27 грудня 2013 року у сумі 2 656 532 грн. 00 коп.; 2 транш 08 січня 2014 року у сумі 480 240 грн. 00 коп.; 3 транш 21 січня 2014 року у сумі 663 228 грн. 00 коп., погашення за якими у відповідності до п.п. 2.3.3. кредитного договору мало відбуватися за кожним траншем не пізніше ніж на 365 день його отримання. На момент звернення банком з позовом до суду тіло кредиту кредитору повернуто не бу-ло, як не було повернуто і на момент розгляду справи апеляційним судом, з огляду на що вимо-ги позивача в цій частині мають бути задоволені у повному обсязі. Щодо заборгованість по процентам за користування кредитом, апеляційний суд відзначає, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. З позовною заявою до суду банк звернувся 06 квітня 2014 року, після чого його право на-раховувати проценти у відповідності до ст. 1048 ЦК України припинилося. Таким чином до стягнення підлягає заборгованість по відсоткам з користування кредитом, що утворилася з 06 листопада 2014 року по 06 квітня 2015 року у сумі 664 635 грн. 62 коп. (су-ма нарахувань за листопад 2014 року - 49 452 грн. 06 коп. (59342,47 (5 днів х ( 59 342,46 : 30 днів)), грудень 2014 року 61 320 грн. 55 коп., січень 2015 року 61 320 грн. 55 коп., лютий 2015 року 55 386 грн. 30 коп., березень 2015 року 61 320 грн. 55 коп., квітень 2015 року 9890 грн. 40 коп. (5 днів х (59342,46 : 30 днів)) Несплачені комісійні послуги, інфляційне збільшення заборгованості та три процента рі-чних від суми заборгованості апеляційний суд ухвалює стягнути в межа строку, установленого ч. 4 ст. 559 ЦК України починаючи з 06 листопада 2014 року. Сума не сплаченої комісійної винагороди Банку становить 14 820 грн. (21660.00 6840,00). Інфляційне збільшення заборгованості по тілу кредиту по 1 траншу у сумі 2 656 532 грн. 00 коп. за період з 01 січня 2015 року по 01 травня 2017 року при коефіцієнті 1,689 становить 1 830 192 грн. 55 коп.; по 2 траншу у сумі 480 240 грн. 00 коп. за період з 01 лютого 2015 року по 01 травня 2017 року при коефіцієнті 1,638 становить 306 468 грн. 82 коп.; по 3 траншу у сумі 663 228 грн. 00 коп. за період з 01 лютого 2015 року по 01 травня 2017 року при коефіцієнті 1,638 становить 423 244 грн. 01 коп., а всього у сумі 2 559 905 грн. 38 коп., Інфляційне збільшення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 260 162 грн. 04 коп. (сума нарахувань за листопад 2014 року 43 890 грн. 20 коп., грудень 2014 року 42 246 грн. 21 коп., січень 2015 року 39 132 грн. 18 коп., лютий 2015 року 30 778 грн. 46 коп., березень 2015 року 24 777 грн. 56 коп.). Інфляційне збільшення заборгованості за несплату комісійних послуг у сумі 5133 грн. 95 коп. (12148,14 7014,19 (сума інфл. втрат від прострочення сум заборгованості по комісіям з березня по жовтень 2014 року)). Три процента річних по простроченому кредиту у сумі 268 476 грн. 42 коп. Три процента річних по простроченим процентам за користування кредитом у сумі 53 459 грн. 23 коп.(сума нарахувань з 11.11.2014 року по 11.05.2017 року). Три процента річних за несплату комісійних послуг у сумі 1400 грн. 99 коп. (сума нараху-вань трьох процентів річних по простроченій комісії з 11.04.2014 року по 11.05.2017 року). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відо-бражає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрун-туються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії від 26 грудня 2013 року № 26-15-23/13 підлягає зміні. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змі-нює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та ви-трат, пов`язаних з розглядом справи. За подання позову до суду першої інстанції з ціною 8 015 226 грн. 63 коп. позивачем спла-чено судовий збір у розмірі 120 228 грн. 40 коп. (а.с. 1, 215, т. 1). Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропор-ційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги, частка яких склала 882 467 грн. 06 коп., або 11 %, розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, становить 106 991 грн. 40 коп. ( 120 228,40 - (882 467, 06 х 120 228,40 : 8 015 226, 63)). За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 5481 грн. 00 коп. (а.с. 68, т. 2). Пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору, пов`язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 602 грн. 91 коп. (5481,00 х 11%). Беручи до уваги наведене, у відповідності до ч. 10 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, в розмірі 114 153 грн. 05 коп. (106 991,40 602,91). Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляцій-ної інстанції, сторонами не надані. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити час-тково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2020 року в ча-стині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" пені у сумі 34 грн. 69 скасувати, в іншій части-ні рішення змінити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на ко-ристь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сіверська, 54, код ЄДРПОУ 09334702) заборгованість за договором кредит-ної лінії № 26-15-23/13 від 26 грудня 2013 року, що утворилась станом на 12 травня 2017 року по тілу кредиту у сумі 3 800 000 грн., по процентам за користування кредитом у сумі 664 635 грн. 62 коп., несплачених комісійних послуг у сумі 14 820 грн., інфляційного збільшення забор-гованості по тілу кредиту у сумі 2 559 905 грн. 38 коп., інфляційного збільшення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 260 162 грн. 04 коп., інфляційного збільшення заборгованості за несплату комісійних послуг у сумі 5133 грн. 95 коп., три процента річних по простроченому кредиту у сумі 268 476 грн. 42 коп., три процента річних по простроченим про-центам за користування кредитом у сумі 53 459 грн. 23 коп., три процента річних за несплату комісійних послуг у сумі 1400 грн. 99 коп., а всього 7 627 993(сім мільйонів шістсот двадцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн. 63 коп. У задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 114 153 (сто чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят три) грн. 05 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касацій-ному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року. Судді: Ю.М. Мальований В.В. Папоян Я.В.Хейло