Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/669/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/669/20 пров. № А/857/7749/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р., з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іршавської міської ради третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року (суддя першої інстанції Дору Ю.Ю., м. Ужгород, повний текст складено 10.06.2020), В С Т А Н О В И В : 17 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Іршавської міської ради Закарпатської області про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 без погодження цього проекту суміжним землевласником ОСОБА_2 та погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва шляхом підписання уповноваженою службовою особою акту приймання-передачі межових знаків на зберігання і акту встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 5 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із таким рішенням, його оскаржив позивач. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішенням Іршавської міської ради від 12.09.2017 №155 йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва. На його замовлення було відповідний проект землеустрою. Проте, через відмову суміжного землевласника підписати вищевказані складові проекту землеустрою позивач в порядку ч.3 ст.158 Земельного кодексу України ініціював розгляд цього земельного спору органом місцевого самоврядування. Однак рішенням Іршавської міської ради від 26.01.2018 №304 було відмовлено в узгодженні меж проектованої до відведення земельної ділянки без підписів (погодження) суміжного землевласника. Вказане рішення відповідача було скасовано постановою Закарпатського апеляційного суду від 26.09.2019 №301/475/18. У подальшому позивач повторно звертався до Іршавської міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без погодження цього проекту суміжним землевласником та підписання (погодження) окремих складових такого проекту безпосередньо самим відповідачем. Але на засіданнях XXVI сесії VIII скликання 12.12.2019 та XXVIІІ сесії скликання 28.02.2020 Іршавська міська рада відповідного рішення не прийняла, чим порушила законні права та інтереси позивача. Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про законність і обґрунтованість судового рішення. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені завчасно про час і місце судового розгляду справи. Так, про отримання судової повістки ОСОБА_1 свідчить розписка про вручення поштової кореспонденції 11 вересня 2020 року, яка приєднана до матеріалів справи, а також телефонограма від 7 вересня 2020 року. Відповідач та третя особа повідомлені телефонограмами та шляхом надіслання судової повістки на електронну пошту. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Іршавської міської ради від 12.09.2017 №155 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_1 » надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, за рахунок земель запасу Іршавської міської ради, орієнтовною площею 0,09 га. Згідно вказаного рішення ОСОБА_1 запропоновано виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва; погодити проект землеустрою у встановленому законом порядку; зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі; подати проект землеустрою на затвердження чергової сесії Іршавської міської ради для прийняття відповідного рішення (а.с.6). На замовлення позивача ФОП ОСОБА_3 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Водночас, у зв`язку з відмовою суміжного землевласника ОСОБА_2 підписати складові проекту землеустрою, позивач, у порядку ч.3 ст.158 Земельного кодексу України звернувся до Іршавської міської ради. Рішенням Іршавської міської ради від 26.01.2018 №304 ОСОБА_1 відмовлено в узгодженні меж земельної ділянки для індивідуального садівництва без підпису (погодження) суміжного землекористувача ОСОБА_2 . Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року по справі №301/475/18 рішення Іршавської міської ради сьомої сесії восьмого скликання № 304 від 26 січня 2018 рjre, яким відмовлено в узгодженні меж земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_1 без підпису (погодження) суміжного землекористувача ОСОБА_2 та рішення Іршавської міської ради сьомої сесії восьмого скликання № 305 від 26 січня 2018 рjre, яким відмовлено в узгодженні меж земельної ділянки для індивідуального садівництва ОСОБА_1 без підписів (погодження) суміжних землекористувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасовано. 24.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Іршавської міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,09 га з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва ділянки за адресою АДРЕСА_1 у власність без погодження матеріалів такого суміжним землекористувачем ОСОБА_2 та погодити межі проектованої земельної ділянки. У відповідь на вказане звернення позивача Іршавською міською радою направлено лист від 04.03.2020 №02-14/467, яким повідомлено позивача, що його клопотання було винесено на розгляд ХХVIII сесії VІІІ скликання Іршавської міської ради Закарпатської області від 28.02.2020. У зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів депутатів, - рішення про узгодження меж земельної ділянки для індивідуального садівництва без підпису суміжного землекористувача не прийнято. Як вбачається з протоколу ХХVIII сесії VІІІ скликання Іршавської міської ради Закарпатської області від 28.02.2020 у порядок денний на розгляд сесії серед земельних питань винесено питання про узгодження меж земельної ділянки без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_1 , площею 0,09 га (висновок комісії від 05.12.2019 - відмовити в узгодженні меж земельної ділянки). Згідно вказаного протоколу, за результатами голосування за узгодження меж проголосувало - 5, «проти» -0, «утримались» - 10, «відсутній» -8, «не голосував» - 3 - рішення не прийнято. (а.с.104, 117). Не погоджуючись з таким рішеннями та діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду, відповідно до якого просить: зобов`язати Іршавську міську раду надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га без погодження цього проекту суміжним землевласником ОСОБА_2 та погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання уповноваженою службовою особою акту приймання-передачі межових знаків на зберігання і акту встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого. Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України). Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III. Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України). Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Відповідно до ч.ч. 6-9 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як встановлено судом, рішенням Іршавської міської ради від 19.09.2017 №155 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 для ведення садівництва площею 0.09 га. Надання повторно такого дозволу законодавством не передбачено. Крім того, апеляційний суд зазначає, що З аналізу змісту частини 7 статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що законодавством не визначено можливості відповідного органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності, для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (в т.ч. для ведення індивідуального садівництва) без погодження проекту із суміжним землевласником. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництвадля ведення садівництва площею 0.09 га без погодження проекту із суміжним землевласником ОСОБА_2 . Щодо позовної вимоги про зобов`язання Іршавської міської ради погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для ведення індивідуального садівництва площею 0,09 га шляхом підписання уповноваженою службовою особою акту приймання-передачі межових знаків на зберігання і акту встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами суд вказує наступне. Як зазначалось раніше, наступним етапом після розроблення проекту землеустрою є етап погодження такого проекту з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України. Згідно з ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (ч. 15 ст. 186 ЗК України). Частинами 5, 6 статті 186-1 ЗК України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Положеннями ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, звертаються до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи. Проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який надає висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні. У двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Як видно з матеріалів справи, позивач 24 лютого 2020 року звернувся до Іршавської міської ради із заявою про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без погодження із суміжними землекористувачем ОСОБА_2 та погодження меж земельної ділянки з посиланням на ст.ст. 158, 159 Земельного кодексу України. При цьому, позивач у вказаній заяві не ставив перед органом місцевого самоврядування вимоги щодо погодження розробленого проекту землеустрою у відповідності до встановленої законом процедури (а.с. 55). Отже, дане питання відповідачем не розглядалось. Предметом розгляду Іршавської міської ради на підставі заяви позивача від 24 лютого 2020 року було саме узгодження меж земельної ділянки без підпису суміжного землекористувача, що не є погодженням проекту землеустрою, про що позивач зазначає у позовній заяві. При цьому, доказів подання звернення позивачем відповідного про погодження розробленого проекту або його затвердження до Іршавської міської ради суду подано не було. Враховуючи викладене, оскільки питання щодо погодження розробленого проекту землеустрою (що є предметом позовних вимог) ОСОБА_1 перед відповідачем не ставилося і відповідно рішення з цього приводу не приймалося, права та законні інтереси позивача відповідачем у цьому контексті порушені не були. А тому зазначена позовна вимога є передчасною. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки. У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Враховуючи викладене, підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Іршавської міської ради погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0.09 га немає. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з врахуванням статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року.