Постанова 4876 № 908/1532/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.09.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1532/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач) суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., при секретарі судового засідання: Вітко Г.С. розглянувши апеляційну скаргу Приазовської селищної ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2020 (суддя Левкут В.В.) у справі №908/1532/20 за позовом Приазовської селищної ради (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Покровська, буд. 20, кв. 15) до відповідача Клосубер Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 18119,32 грн. ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. Приазовська селищна рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою (№ б/н від 01.04.2020) до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 181198,32 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, зазначивши її як фізичну особу. Позов обґрунтований тим, що земельна ділянка використовується відповідачем без правоустановлюючих документів і оренда плата не сплачується до місцевого бюджету. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2020 року у справі №908/1532/20 відмовлено Приазовській селищній раді у відкритті провадження у справі за позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 181198,32 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, позовні матеріали повернуто Приазовській селищній раді. Ухвала мотивована тим, що у позовній заяві відповідачем зазначено фізичну особу ОСОБА_1 , а даний спір не є таким, що виник з відносин, де фізична особа , яка не є підприємцем, може бути стороною в господарському суді, що виключає можливість розгляду даної справи господарським судом. 2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Приазовська селищна рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2020 року по справі №908/1532/20 та направити справу для розгляду до господарського суду Запорізької області. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що ОСОБА_1 звернулася з заявою до Приазовської селищної ради з проханням надати в оренду, строком на 49 років, земельну ділянку 0, 0254 га,, для ведення підприємницької діяльності, розміщення кафе, за адресою : АДРЕСА_2 . В подальшому селищною радою було розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 та рішенням сесії від 11.07.2013 року № 11 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0, 0254 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . В оренду строком на 20 років, для розміщення кафе. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Клосубер Олена Іванівна зареєстрована як фізична особа - підприємець. Скаржник зазначає, що зазначені обставини описані в позовній заяві. На думку скаржника, оскільки ОСОБА_1 використовує майно належне їй на праві приватної власності для ведення підприємницької діяльності, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників процесу. Відповідачка не скористалася своїм правом надати відзиви на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приазовської селищної ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2020 у справі №908/1532/20 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.08.2020. 04.08.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.09.2020 22.09.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники справи не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засідання, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2020 року у справі №908/1532/20 слід залишити без змін. 5.Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини. Приазовська селищна рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою (№ б/н від 01.04.2020) до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 181198,32 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати як до фізичної особи. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 відповідно до Інформаційної довідки № 210256804 від 26.05.2020 є власником нежитлової будівлі загальною площею 116,01 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 . В червні 2013 року відповідачка звернулася до Приазовської селищної ради з проханням надати в оренду земельну ділянку за вказаною адресою. За результатами розгляду заяви відповідачки надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язано звернутися до ліцензійної землевпорядної організації із клопотання щодо організації робіт по відведенню земельної ділянки. Листами від 15.09.2017 та від 12.07.2018 відповідачці направлялись вимоги щодо усунення порушення. Відповіді від відповідачки не надходило. За доводами позивача, оскільки з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, сума 18119,32 грн. є безпідставно збереженими коштами за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Позивач вказував, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець у мотивувальні частині рішення.

6. Доводи, за якими апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що у позовній заяві відповідачем зазначено фізичну особу ОСОБА_1 , а даний спір не є таким, що виник з відносин, де фізична особа , яка не є підприємцем, може бути стороною в господарському суді, що виключає можливість розгляду даної справи господарським судом. Колегія суддів не може погодися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на нступне. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, згідно із п. 1, 15 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Пунктом 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до ч.2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Дійсно відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19.06.2020 року за №1006796226 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець з 14.06.2013 року. Видами діяльності є виробництво готової їжі (10.85), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.99), інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (74.87.0) (а.с. 17). Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 210256804 від 26.05.2020 року право власності на нежитлову будівлю, будівлю ігрового залу дитячого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 116,01 кв. м за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано з 08.06.2013 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2013 року №

402. Також позивачем до позовної заяви було додано заяву ОСОБА_1 до Приазовської селищної ради з проханням надати в оренду, строком на 49 років, земельну ділянку 0, 0254 га, для ведення підприємницької діяльності, розміщення кафе, за адресою : АДРЕСА_2 . Крім того, рішенням Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області від 11.07.2013 року № 11 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0, 0254 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . В оренду строком на 20 років, для розміщення кафе. Приазовська селищна рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою (№ б/н від 01.04.2020) до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 181198,32 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, обгрунтовуючи позов тим, що земельна ділянка використовується відповідачем без правоустановлюючих документів і оренда плата не сплачується до місцевого бюджету. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх. Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно. Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). За статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. За положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України). Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності. Відносини суб`єктів господарювання з органами місцевого самоврядування врегульовано статтею 23 ГК України, за частинами першою, четвертою, шостою та сьомою якої органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що додані до позовної заяви документи та зміст позовної заяви свідчать про те, що зміст правовідносин між сторонами ґрунтується на господарській діяльності відповідачки як фізичної особи - підприємця. Разом з тим, позивачем не враховано суб`єктний критерій розмежування юрисдикції, у відповідності до якого фізична особа може бути стороною у господарському процесі тільки у разі, коли про це прямо зазначено у законі, який до правовідносин у цій справі не застосовується. Отже апеляційною скаргою не спростований висновок місцевого господарського суду про те, що відповідачка не може бути стороною у господарському процесі саме за суб`єктним критерієм як фізична особа. 7.Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу. Колегія суддів погоджується з доводами суду, з підстав, викладених у п. 6 цієї постанови.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду. Оскільки справа по суті не вирішується це питання не розглядається. 9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника не спростовують правомірного та обґрунтованого висновку суду першої інстанції, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.06.2020 року по справі № 908/1532/20 постановлена з дотримання норм матеріального та правильним застосуванням норм процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, оскаржуваного судового рішення - без змін. 10.Судові витрати. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приазовської селищної ради - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2020 у справі №908/1532/20 - залишити без змін. . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст складено 28.09.2020 року. Головуючий суддя Л.М. Білецька Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя Т.А. Верхогляд