Постанова Західний апеляційний господарський суд № 907/558/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" вересня 2020 р. Справа №907/558/19 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. секретар судового засідання Гунька О.П. за участю представників учасників процесу: від позивача не зявився від відповідача Трускавецька Д.В. розглянувши апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради №1576/34.08-05 від 16.06.2020 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2020 (суддя Пригара Л.І., повний текст складено 03.06.2020, м. Ужгород) у справі № 907/558/19 За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Ужгород до відповідача Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м. Ужгород про стягнення суми 606 171 грн. 71 коп. невідшкодованих коштів за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги. В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 606171 грн. 71 коп. невідшкодованих коштів за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Закарпатської філії в період з 01.01.2018 року по 31.05.2019 року надало телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на загальну суму 606171,71 грн, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету, однак відповідачем, як розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг на території міста Ужгород Закарпатської області, всупереч вимог чинного законодавства не відшкодовано за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на вищевказані послуги. Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12 Господарського кодексу України, ст.ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Закон України «Про телекомунікації». Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2020 у справі № 907/558/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 606171,71 грн невідшкодованих коштів за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги та 9029,58 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Також в дохід Державного бюджету України присуджено до стягнення з відповідача 63,00 грн судового збору. Рішення суду мотивоване тим, що позивач, як оператор телекомунікацій - зобов`язаний за змістом законодавчих приписів у сфері державних соціальних стандартів і гарантій, надавати окремим категоріям громадян пільги з послуг зв`язку, виконав свої зобов`язання, яким кореспондується обов`язок держави в особі її органів, яким є відповідач, відшкодувати такі пільги. Поряд з цим, суд зазначив, що зобов`язання відповідача щодо відшкодування витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, що проживають на території м. Ужгород, виникли безпосередньо із закону, а відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання. Департаментом праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради подано апеляційну скаргу №1576/34.08-05 від 16.06.2020 (вх. № ЗАГС 005/1848/20 від 22.06.2020), в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2020 у даній справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» відмовити повністю. Скаржник зазначає, що він не є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо фінансування пільг з послуг зв`язку, оскільки в п.1 Постанови № 256 в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, вже не зазначено, що вона регулює механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання, зокрема пільг з послуг зв`язку. Крім того, на думку скаржника, місцевим господарським судом не було враховано рішення Конституційного Суду України від 07.11.2018 року № 3 9-р/2018 (справа № 1-3/2018(2717/14/), щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежності від видатків бюджету. Також апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права при відкритті провадження у справі, оскільки позовну заяву було підписано не уповноваженою особою на її підписання. Також апелянт звертає увагу на те, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені, відповідно до закону, статуту. Положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Представником може бути виключно адвокат, однак представник позивача? який підписав позовну заяву не є адвокатом. ПАТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2020 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позиція апелянта, що він не є розпорядником відповідних бюджетних коштів суперечить законодавству та обов`язкам, які покладені на останнього його нормами, а саме: наказом Міністерства соціальної політики України від 04.11.2016 № 1296 «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій» та «Положенням про Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради». Крім того, постановою КМ України № 256 від 04.03.02 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», яка діяла до 01.01.220 року визначено, що головними розпорядниками коштів визначались керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Щодо тверджень апелянта, що відшкодування вартості наданих послуг залежить від фінансування видатків бюджету про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України, відповідач заперечує, так, як вважає, що законом передбачено надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі, а законодавством не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі. Відповідач також заперечує доводи скаржника про те, що судом було порушено при відкритті провадження у справі норми процесуального права, так, як позовна заява була підписана не уповноваженою особою, зазначивши, що п. 1 належним чином виданої довіреності № 4034 від 26.12.18 передбачено право підпису позовних заяв представником Меренич О. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі № 907/558/19, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 14.07.2020. З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.07.2020 розгляд справи було відкладено на 25.08.2020. 25.08.2020 в судовому засіданні, яке відбулось в режимі відеоконференції судом було оголошено перерву до 01.09.2020. 01.09.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Желіка М.Б. (з 01.09.2020 по 04.09.2020). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2020. В судове засідання представник позивача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив. Представник відповідача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне: правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв`язку, визначені, зокрема, Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства» та «Про жертви нацистських переслідувань» встановлені пільги щодо надання послуг зв`язку окремим категоріям споживачів, зокрема позачергове користування всіма послугами зв`язку, позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів, сплата абонентної плати за користування телефоном у розмірі 50 відсотків затверджених тарифів. Відповідно до ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України, видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Положеннями ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов`язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87 цього ж кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги. За змістом підпункту «б» пункту 4 статті 89 цього ж кодексу до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України). Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №

256. Пунктом 1 Порядку (у редакції від 20.03.2015 року) встановлено, що цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами чи групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету. Пунктами 2, 3 Порядку (у редакції від 20.03.2015 року) передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Згідно з п. 5 Порядку (у редакції від 20.03.2015 року) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року N

20. Згідно п. 6 Порядку 6 (у редакції від 20.03.2015 року) фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року N

20. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 року № 426 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, зокрема, відповідними змінами виключено з переліку, передбаченого п. 1, п. 5, п. 6 Порядку, пільги з послуг зв`язку. Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України (з 01.01.2017 року) до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування. Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 року «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги. Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою „5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою „7-пільга; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою „3-пільга; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою „ 3-пільга; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами „4-пільга та „6-пільга. Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. За змістом підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв`язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Враховуючи наведені вище положення законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради є розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а відтак, на відповідача покладено обов`язок щодо здійснення розрахунків з позивачем за телекомунікаційні послуги (зв`язку), надані особам, які мають право на відповідні пільги. Крім того, з Положення про Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, який є загальнодоступним на сайті ужгородської міської ради вбачається, що п. 1.6 чітко визначено, що вказаний «департамент має самостійний баланс, є головним розпорядником коштів». Також відповідач є єдиним органом соціального захисту населення на території міста Ужгород, відтак, твердження апелянта про те, що він є неналежним розпорядником бюджетних коштів є помилковими та такими, що спростовуються вищенаведеним. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач належним чином виконав свій обов`язок, передбачений п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29 січня 2003 року, стосовно щомісячного направлення відповідачу розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у період з 1 січня 2018 року по 31 травня 2019 року (форма № 2-пільга). Згідно з п.п. 10, 11 вказаного вище Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою № 2-пільга. Уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації. Слід зазначити, що відповідач в порушення п. 11 вищевказаного Положення доказів у підтвердження проведення звірки інформації, що міститься в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, з інформацією, яка надійшла від позивача, суду не подав, хоча саме на відповідача покладено обов`язок проведення щомісячної звірки інформації щодо наданих позивачем послуг. Позивачем до Департаменту праці та соціального захисту населення щомісячно направлялись також два примірники актів звіряння розрахунків, які згідно з п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, повинні складатися відповідачем. Однак, оскільки відповідач не виконував обов`язку щодо складання актів звіряння, вони складались і надсилались до уповноваженого органу позивачем. Відповідач надіслані акти не підписував і не повертав примірник позивачу. Дані обставини справи відповідачем не спростовані та не заперечені. Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики від 04.10.2007 року № 535 «Про затвердження форми для розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг « 2-пільга», та Інструкції про порядок її заповнення», вказана форма містить інформацію про обсяг спожитих кожним пільговиком послуг, ідентифікуючі дані пільговика. Натомість, як видно із наявних у матеріалах справи документів, відповідач протягом спірного періоду надіслав на адресу позивача листи № 3194,05-02-07 від 30.11.2018 року, № 1441/34.05.02-05 від 30.05.2019 року, якими інформував про помилки, які виникли в розрахунках видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв`язку пільговій категорії громадян м. Ужгорода, в підтвердження чого надав суду контррозрахунок суми витрат (Довідку про суми витрат) позивача від надання послуг на пільгових умовах без врахування надання пільг категоріям громадян, зазначеним в п. 26 розділу VI «Прикінцевих та перехідних положень» Бюджетного кодексу України, за яким сума таких витрат позивача складає загальну суму 228780 грн. 52 коп., в тому числі 160352 грн. 28 коп. за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року та 68428 грн. 24 коп. за період з 01.01.2019 року по 31.05.2019 року. Позивач з такими розрахунками відповідача не погодився, зазначивши, що відповідач самостійно та незаконно «скасував» пільги, розмір яких чітко передбачений Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а отже, наданий відповідачем контррозрахунок не включає в себе вартості наданих послуг особам з інвалідністю внаслідок війни, членам сім`ї загиблого ветерана війни, учасникам бойових дій, учасникам війни, постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того, позивач поданий відповідачем контррозрахунок заявлених позовних вимог розцінив як визнання відповідачем позовних вимог на суму, вказану у контррозрахунку - 228780 грн. 52 коп., та наполягав на задоволенні позову, оскільки така сума позовних вимог визнана самим відповідачем. Відповідно до наведеного, відповідач в процесі розгляду справи в поясненнях просив не брати до уваги поданий ним контррозрахунок як доказ часткового визнання позовних вимог, оскільки такий розрахунок, за твердженням відповідача, носить тільки інформативний характер. Відповідач наполіг на повному запереченні позовних вимог. Разом з тим, відповідач у поясненнях щодо заперечення позовних вимог покликається на допущення позивачем помилок у розрахунках видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв`язку пільговій категорії громадян м. Ужгорода, про що відповідач, за його твердженням, повідомляв позивача листами № 3194/35.05-02-07 від 30.11.2018 року та № 1441/34.05.02-05 від 30.05.2019 року, 2359/34.05.02-05 від 22.08.2019 року. Зокрема, згідно змісту вказаних листів відповідач стверджує, що позивач допустив помилки у своїх розрахунках внаслідок надання пільг громадянам, що померли, надання пільг особам, що не мають на них права, надання пільг особам, що зняті з реєстрації зареєстрованого місця проживання у м. Ужгороді. Крім того, Департамент надав список осіб, що з 01.01.2019 року не мають права на пільги у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї"». Проте, вказані листи відповідача не містять розрахунку пільг, які, за його доводами, позивач неправомірно включив до розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з надання пільг у звітному періоді. Враховуючи наведене, судова колегія не приймає твердження апелянта, що позивачем при здійсненні розрахунку здійснено помилки нарахування сум, так як відповідач своїх розрахунків суду не надав. Щодо помилок, здійснених позивачем у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з надання пільг, позивач вказує, що вони виникли внаслідок помилок у надісланих Департаментом dbf-файлах, однак, такі зразу відкориговані позивачем після отримання правильної інформації, та не впливають на суму заявлених позовних вимог (не завищують її розміру). Як вбачається із наявних у матеріалах справи роздруківок форми 2-пільга, ПАТ "Укртелеком" відкоригував суму, яка підлягає компенсації невідкладно після одержання інформації від відповідача і зменшив нарахування на користь Департаменту з дати втрати пільговиком права на пільгу. Так, одержавши в додатках до листа від 30.11.2018 року інформацію про втрату деякими абонентами права на пільгу, в грудні 2018 року позивачем зроблені відповідні корегування, які у формі 2-пільга відображені від`ємними (мінусовими) значеннями нарахувань за період з моменту втрати права на пільгу до кінця звітного періоду. Зокрема, згідно роздруківки форми "2-пільга" за грудень 2018 року, уточнення нарахувань здійснено щодо пільговиків: ОСОБА_1 з травня 2018 року, ОСОБА_2 з січня 2018 року, ОСОБА_3 липня 2018 року, ОСОБА_4 з грудня 2017 року, ОСОБА_5 з листопада 2018 року, ОСОБА_6 січня 2018 року, ОСОБА_7 з січня 2018 року, ОСОБА_8 з липня 2018 року, ОСОБА_9 з вересня 2018 року, ОСОБА_10 з січня 2018 року, ОСОБА_11 з вересня 2018 року, ОСОБА_12 з лютого 2018 року, ОСОБА_13 з січня 2018 року, ОСОБА_14 з січня 2018 року, ОСОБА_15 з квітня 2018 року, ОСОБА_16 з червня 2018 року, ОСОБА_17 з липня 2018 року, ОСОБА_18 з серпня 2018 року, ОСОБА_19 з січня 2018 року, ОСОБА_20 з квітня 2018 року, ОСОБА_21 з січня 2018 року, ОСОБА_22 з травня 2018 року, ОСОБА_23 з січня 2018 року, ОСОБА_24 з січня 2018 року, ОСОБА_25 з лютого 2018 року, ОСОБА_26 з липня 2018 року, ОСОБА_27 з травня 2018 року, ОСОБА_28 з червня 2018 року, ОСОБА_29 з березня 2018 року, ОСОБА_30 з січня 2018 року. Щодо помилок у розрахунках видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв`язку пільговій категорії громадян за квітень місяць 2019 року, слід зазначити наступне. У відповідності до п. 10 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення подає щомісяця до 25-го числа житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним (житловим) кооперативам, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, організаціям, що надають житлово-комунальні послуги, операторам (провайдерам) телекомунікацій, газо- та електропостачальникам, постачальникам твердого палива (далі - підприємства) списки пільговиків, які мають право на отримання пільг. За приписами п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". На підставі п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги Уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації. Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, розрахунки видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв`язку пільговій категорії громадян за квітень місяць 2019 року були складені позивачем із врахуванням надісланих Департаментом соціального захисту населення Ужгородської міської ради даних. Надіслані дані (в тому числі і період надання пільг, такий як зазначений у базі даних Департаменту) були автоматично враховані у формі "2-пільга" за квітень 2019 року. Приписи чинного законодавства, яке врегульовує порядок надання провайдерами телекомунікацій послуг зв`язку на пільгових умовах та процедуру складення розрахунків видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв`язку пільговій категорії громадян, не передбачає для оператора телекомунікаційних послуг можливості перевіряти чи ставити під сумнів дані, отримані від органу соціального захисту населення. Надіслана до надавача пільг інформація повинна бути врахована в розрахунках, що і було зроблено позивачем при формуванні звітності за квітень 2019 року. Таким чином, розрахунки видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв`язку пільговій категорії громадян за квітень місяць 2019 року, сформовані із врахуванням даних, наданих Департаментом, не можуть вважатися помилковими. Листом № 1441/34.05.02-05 від 2019 року Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради повідомив позивача про те, що ним не беруться до уваги розрахунки щодо вартості послуг за квітень 2019 року у зв`язку із виявленими у розрахунках помилками, однак, самим же департаментом не наведено конкретних помилок, які, за його твердженням, були виявлені у розрахунках за квітень місяць 2019 року. З покликанням на положення Бюджетного законодавства Департамент зазначив про те, що відшкодування пільг з надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян м. Ужгорода здійснюється з січня 2019 року. У вищевказаному листі відповідач також зазначив список пільговиків, які відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї не мають права на пільги з 01.01.2019 року, а саме, ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 . Вказана інформація врахована позивачем шляхом здійснення відповідних коригувань щодо нарахування пільг вказаним особам, які у формі "2-пільга" за травень місць 2019 року відображені від`ємними (мінусовими) значеннями нарахувань за період з моменту втрати права на пільгу до кінця звітного періоду. Таким чином, розрахунки видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв`язку пільговій категорії громадян за квітень місяць 2019 року позивачем відкориговані у травні 2019 року, та, як і у випадку з розрахунками за листопад місяць 2018 року, не впливають на суму заявлених позовних вимог (не завищують її розміру). Разом з тим, після виправлень позивачем розрахунків видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв`язку пільговій категорії громадян за квітень місяць 2019 року у травні місяці 2019 року, відповідач листом № 2359/34.05.02-05 від 22.08.2019 року повідомив позивача про виявлені у таких розрахунках за квітень 2019 року помилки, а саме, наголосив на неправомірному включенні до розрахунку відшкодувань за 2017, 2018 роки. Як вбачається із матеріалів справи виправлення у нарахуваннях, про які відповідач вказував у листі від 22.08.2019 року, позивач здійснив у наступному звітному періоді - вересні місяці 2019 року, що відображено у формі "2-пільга" за вересень місяць 2019 року. Таким чином, наведені відповідачем заперечення позовних вимог, що обґрунтовані покликанням на неправомірне включення позивачем до розрахунків видатків пільг осіб, що втратили право на пільги, спростовується вищенаведеними аргументами позивача та оцінкою їх судом. Загалом, в спірний період Закарпатської філією ПАТ "Укртелеком" абонентам, які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, і перелічені у формі "2-пільга", надані послуги зв`язку на пільгових умовах на суму 606171 грн. 71 коп. Щомісячно, в супровідних листах від 08.02.2018 року, 12.03.2018 року, 05.04.2018 року, 10.05.2018 року, 10.06.2018 року, 10.07.2018 року, 10.08.2018 року, 10.09.2018 року, 10.10.2018 року, 10.11.2018 року, 10.12.2018 року, 10.01.2019 року, 10.02.2019 року, 10.03.2019 року, 10.04.2019 року, 10.05.2019 року, 10.06.2019 року, надісланих на адресу Департаменту праці та соціального захисту населення, ПAT "Укртелеком" просило забезпечити дотримання вимог чинного законодавства щодо проведення розрахунків за надані послуги на пільгових умовах. Натомість, відповідачем навіть частково розрахунки з ПAT "Укртелеком" за надані послуги зв`язку пільговій категорії громадян не проведені. З урахуванням наведеного, матеріалами справи підтверджено надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з 01.01.2018 року по 31.05.2019 року на загальну суму 606171,71 грн, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету, Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Згідно з частинами першою та другою статті 509, частинами третьою та четвертою статті 11 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. За таких обставин, суд зазначає, що у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.01.2018 року по 31.05.2019 року, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2018-2019 роках не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах N 925/246/17, N 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі N 12-46гс18. Окрім того, частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів. Суд також наголошує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Оскільки вищенаведені положення законодавства, які встановлюють право на пільги з оплати послуг зв`язку, не містять приписів щодо залежності права особи на отримання таких пільг від наявності фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, а відсутність бюджетних призначень на відшкодування таких пільг не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість наданих останнім послуг зв`язку пільговій категорії громадян. За таких обставин, аргументи відповідача щодо заперечення заявлених позовних вимог з мотивів залежності права особи на отримання таких пільг від наявності фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та відсутності бюджетних призначень на відшкодування таких пільг не спростовують висновків суду щодо задоволення заявлених позовних вимог. Щодо тверджень апелянта, що місцевим судом порушено норми процесуального права при відкритті провадження у справі, оскільки позовну заяву було підписано не уповноваженою особою на її підписання, слід зазначити наступне. З позовної заяви позивача вбачається, що остання підписана представником ПАТ «Укртелеком» О.І.Меренич на підставі довіреності № 4034 від 26.12.2018 року укладеної Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі директора товариства Курмаза Юрія Павловича, який діє на підставі статуту. Вказана довіреність видана без права передоручення та є чинною по 31.10.2020 року. За змістом частиною 2 статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Отже, реалізація права на звернення до суду із позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. Частиною п`ятою статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Відповідно до п. 1.6 зазначеної вище довіреності вбачається, що Меренич О.І. має право представляти інтереси товариства в будь-яких судах України, в тому числі третейських судах та підписувати і подавати позовні заяви і т.д. З урахуванням зазначеного, судова колегія приходить до висновку, що позовна заява підписана уповноваженим представником відповідно до довіреності виданої позивачем. Окрім того слід зазначити, що за змістом статті 42 ГПК України, поняття подання, а відповідно і підписання, позовної заяви не тотожне поняттю здійснення процесуальних дій. Водночас представлення інтересів в суді здійснення процесуальних дій в інтересах іншої особи. Отже, з вищенаведеного слідує, що підписання позовної заяви не є тотожним поняттю самопредставництво юридичної особи, відтак, частина 3 ст. 131-2 Конституції України, на яку посилається апелянт, вказує про представництво іншої особи в суді, а не про підписання позовної заяви. Таке застосування норм процесуального права узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній в постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20 та у постанові від 05.08.2019 у справі № 910/17650/18 на яку покликається апелянт. Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 13544,37 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №2270 від 12.06.2020. На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,- Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2020 у справі № 907/558/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради №1576/34.08-05 від 16.06.2020 залишити без задоволення. 2.Судовий збір в розмірі 13544,37 грн. залишити за апелянтом.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено і підписано 24.09.2020. Головуючий суддя Галушко Н.А. суддя Желік М.Б. суддя Орищин Г.В.