Постанова 4850 № 200/3374/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року справа №200/3374/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Федорової В.П., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 р. (у повному обсязі складено 7 липня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/3374/20-а (головуючий І інстанції суддя Голошивець І.О.) за позовом Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003695341 від 18.02.2020 року про нарахування штрафних санкцій у сумі 386 727, 14 грн. (т. 1 а.с. 1-5). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі № 200/3374/20-а позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 0003695341 від 18.02.2020 про нарахування штрафних санкцій у сумі 386727,14 грн. Вирішено питання судових витрат (т. 2 а.с. 22-27). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (т. 2 а.с. 31-37). В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що відповідальність платника за порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість передбачена ст. 126 Податкового кодексу України. Головним управлінням ДПС у Донецькій області відповідно до п. 126.1 ст. 126, за порушення позивачем вимог п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року від 20.11.2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.12.2019 року за 01.03.2019 року, застосовано штрафну санкцію у сумі 386727, 14 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2020 року. Апелянт зауважує, що відповідно до вимог п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України здійснюється зарахування сплачених позивачем коштів в порядку календарної черговості без врахування визначеного позивачем призначення платежу. Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне. Позивач, Дочірнє підприємство Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, зареєстроване в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 32001618, місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 38-56). Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року № 9276069335 від 20.11.2019, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9305155079 від 18.12.2019 за 01.03.2019, на підставі якої складено акт 117/05/99-53-41/32001618 від 11.02.2020 (т. 1 а.с. 8-11). Зазначений акт перевірки позивачем було отримано 13.02.2020. Перевіркою було вказано на порушення податкового законодавства за п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати суми узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року № 9276069335 від 20.11.2019, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9305155079 від 18.12.2019 за 01.03.2019. 20.02.2020 позивачем було отримало податкове повідомлення - рішення № 0003695341 від 18.02.2020, яким нараховані штрафні санкцій у сумі 368727,14 грн., які були застосовані податковим органом за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року та уточненого розрахунку з ПДВ 9305155079 від 18.12.2019 за 01.03.2019 (т. 1 а.с. 6). Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення відповідача № 0003695341 від 18.02.2020 року про нарахування штрафних санкцій у сумі 386 727, 14 грн. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 15 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктами 16.1.2 і 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу). Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Пунктом 62.1 ст.62 Податкового Кодексу України окреслено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. За унормуванням п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. За визначенням п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Так, відповідно до п. 86.2 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У свою чергу, приписами пункту 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення. Приписами п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. В матеріалах справи наявна декларації з ПДВ за жовтень 2019 року (реєстраційний № 92760609335 від 20.11.2019 р.), якою позивачем задекларовано до сплати 8 270 551, 00 грн. (граничний термін сплати 30.11.2019 р.). За результатами розгляду транзакцій в системі електронного адміністрування ПДВ на електронний рахунок було зараховано позивачем: 1) 28.10.2019 р. грошові кошти у сумі 820005,34 грн. (платіжне доручення № 212761286 вiд 28.10.2019 р.). 28.10.2019 року Податковим органом було списано з електронного рахунку в рахунок погашення наявної у позивача заборгованості суму зі сплати ПДВ та штрафних санкцій у розмірі 820 005,34 грн. Вилучені СЕА ПДВ грошові кошти були направлено на: - «зменшення боргу по ШС, нарахованих за актом у поточному роцi, згідно податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Р') № 0006141414 по платiжному дорученню № 212761286 вiд 28.10.2019 р.» у розмірі 669 058 грн.; - «зменшення боргу по ОП, нарахованого за актом у поточному роцi, згідно податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Р') № 0006141414 по платiжному дорученню № 212761286 вiд 28.10.2019» у розмірі 150 946,50 грн. 2) 28.11.2019 р. грошові кошти у сумі 500 грн. (надходження до бюджету коштiв з рахунку в системi електронного адмiнiстрування ПДВ платiжне доручення № 226955979 вiд 28.11.2019 р.). 3) 11.12.2019 р. грошові кошти у сумі 4000000 грн.(надходження до бюджету коштiв з рахунку в системi електронного адмiнiстрування ПДВ платiжне доручення № 232754959 вiд 11.12.2019 р.). 4) 13.12.2019 р. грошові кошти у сумі 1700000 грн.(надходження до бюджету коштiв з рахунку в системi електронного адмiнiстрування ПДВ платiжне доручення № 233987305 вiд 13.12.2019 р.). 5) 19.12.2019 р. грошові кошти у сумі 2570051 грн.(надходження до бюджету коштiв з рахунку в системi електронного адміністрування ПДВ платiжне доручення № 237397232 вiд 19.12.2019 р.). Питання, пов`язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу. За правилами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (підпункт 14.1.115 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). За змістом пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Вказане положення пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, на підставі пункту 203.2 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) (пункт 87.1 статті 87 Податкового кодексу України). За змістом пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом. На підставі пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. За правилами підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України обумовлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Таким чином, як передбачено у пункті 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, підставою для застосування штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках. Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України. Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. За змістом пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Електронне адміністрування податку на додану вартість визначається статтею 200-1 ПК України. На підставі пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді (п. 200-1.5 ст. 200-1 ПК України). За змістом пункту 200-1.7 статті 200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №569 (надалі - Порядок). Цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків (п. 1 Порядку). На підставі пункту 4 Порядку визначено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі. За правилами пункту 19 Порядку, за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу. Суми податку, зазначені в податкових деклараціях з податку, перераховуються до бюджету та/або на спеціальний рахунок з електронного рахунка платника податку. Згідно з п. 20 Порядку № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку. Отже, контролюючий орган та казначейська служба зобов`язані здійснити заходи, спрямовані на зарахування коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ до бюджету у строки встановлені Податкового кодексу України, для самостійної сплати податкових зобов`язань. За унормуванням п. 25 Порядку № 569 сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету. З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідно до декларації з ПДВ за жовтень 2019 року (реєстраційний № 92760609335 від 20.11.2019 р.) позивачем задекларовано до сплати 8 270 551, 00 грн. (граничний термін сплати 30.11.2019 р.), на електронний рахунок позивачем було зараховано, зокрема, 28.10.2019 р. грошові кошти у сумі 820005,34 грн. (платіжне доручення № 212761286 вiд 28.10.2019 р.). Однак, податковим органом 28.10.2019 р. було списано з електронного рахунку позивача в рахунок погашення наявної у позивача заборгованості суму зі сплати ПДВ та штрафних санкцій у розмірі 820 005,34 грн., які було направлено на зменшення боргу по штрафних санкціях, нарахованих за актом у поточному роцi згідно податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Р') № 0006141414 по платiжному дорученню № 212761286 вiд 28.10.2019 р. у розмірі 669 058 грн.; та на зменшення боргу по ОП нарахованого за актом у поточному роцi згідно податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Р') № 0006141414 по платiжному дорученню № 212761286 вiд 28.10.2019» у розмірі 150 946,50 грн., що є грубим порушенням вимог п.25 Порядку №

569. Так, сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом та сплата штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету. Внаслідок чого, неправомірно вилучені з електронного рахунку позивача грошові кошти повинні бути списані в рахунок сплати відповідних податкових зобов`язань за декларацією за жовтень у сумі 820 005,34 грн. до 30.11.2019 р. Крім того, згідно витягу з електронного кабінету позивача станом на 30.11.2019 року від 21.04.2020 року, станом на 30.11.2019 року в інтегрованій картці платника податку платник (позивач) має переплату у сумі 406 750,62 грн. Тобто, на момент сплати податкового зобов`язання по декларації за жовтень 2019 року, на рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ знаходилися грошові кошти для часткової сплати узгодженого зобов`язання, зарахування таких коштів до бюджету із порушенням строків можливо виключно з вини контролюючого органу, у зв`язку із несвоєчасним поданням до казначейства відповідного реєстру для списання коштів до бюджету. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № К/9901/48911/18. З огляду на викладене, позов правомірно задоволений судом першої інстанції. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Суд вважає, що відповідач не довів обґрунтованості прийнятого ним рішення. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 р. у справі № 200/3374/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 вересня 2020 року. Колегія суддів: Г.М. Міронова Л.В. Ястребова Е.Г. Казначеєв