Постанова 4803 № 174/1072/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5657/20 Справа № 174/1072/19 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Городничої В.С. суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В. при секретарі Мамедової О.І. розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2019 року АТ КБ ПриватБанкзвернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 01.12.2006 року між банком та ОСОБА_1 , було укладено договір № б/н, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 5800.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов`язання по наданню кредиту виконав в повному обсязі. Однак, ОСОБА_1 не виконала належним чином умови договору і станом на 31.08.2019 року має заборгованість - 74342,42 грн., яка складається з наступного: 3646,17 грн. - заборгованість за кредитом; 59814,94 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1218,04 грн. - заборгованість за комісією; 5646,96 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 - штраф (фіксована частина); 3516,31 грн. - штраф (процентна складова). У зв`язку з чим, АТ КБ ПриватБанкпросив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.12.2006 року в розмірі 74342,42 грн., а також судові витрати. Заочним рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020року у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанкбуло відмовлено, з чим позивач не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк, не скористалася. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що 01.12.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , укладено кредитний Договір б/н, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку. В Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку наявний підпис як представника ПАТ КБ «Приватбанк», так і підпис ОСОБА_1 , а також зазначена письмово дата укладення цієї Анкети-заяви, а саме: «01.12.2006». У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Умови та правил надання банківських послуг. За підрахунком позивача станом на 30.09.2019 року відповідач має заборгованість - 74342,42 грн., яка складається з наступного: 3646,17 грн. - заборгованість за кредитом; 59814,94 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1218,04 грн. - заборгованість за комісією; 5646,96 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 - штраф (фіксована частина); 3516,31 грн. - штраф (процентна складова). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк,суд першої інстанції виходив із недоведеності та необгрунтованості позовних вимог, зокрема з того, що з розрахунку заборгованості за вищезазначеним кредитним договором неможливо встановити рух коштів по рахунках, періодичність та порядок їх отримання ОСОБА_1 ; в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку взагалі не зазначені основні та конкретні умови та правила надання банківських послуг, а саме: грошова сума кредитного ліміту, конкретні відсотки за користування кредитним лімітом, розміри та види неустойки за не виконання або не належне виконання зобов`язань за кредитним договором, а тобто банком не дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк; позивачем не зазначено позовні вимоги з приводу застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання визначеної ЦК України, а не договором. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції і відхиляє доводи апелянта щодо того, що при підписанні анкети-заяви сторони досягли згоди стосовно всіх істотних умов договору, з наступних підстав. Як вбачається з позову, між сторонами був укладений договір № б/н від 01.12.2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Безпідставними є доводи АТ КБ ПриватБанк про те, що вказаний договір був оформлений відповідною анкетою-заявою відповідача 01.12.2006 року, яка містить підпис останнього про ознайомлення його з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" і "Тарифами Банку". Колегія суддів не може прийняти до уваги витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку як належний, допустимий та достатній доказ, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Тобто, відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем не долучено до позовної заяви Умов та правил про надання банківських послуг, які б містили підпис позичальника, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанкне доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальника відповідач був ознайомлений саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до позову. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 203/5497/13-ц (провадження №61-1391св18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Крім того, анкета-заява, яка підписана відповідачем про ознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, не містить зазначений позивачем у позові кредитний ліміт у розмірі 5800,00 грн. Також, позивачем не надано до суду виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , з якої можна було б встановити, що вона знімала готівкові кошти з кредитної картки, а також не надано довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я відповідача. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем в порядку, передбаченому законом, погодження всіх істотних умов договору, видачі кредиту та обгрунтованості розрахунку заборгованості. Жодних обґрунтувань, з яких саме причин вказані докази не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга АТ КБ ПриватБанк не містить. Колегія суддів звертає увагу на те, що розрахунок, наданий позивачем, сам по собі не може бути єдиним та безумовним доказом розміру вказаної позивачем заборгованості за кредитним договором. Крім того, розрахунок викладений незрозуміло, оскільки у графах складових заборгованості містить лише цифрові дані, без наведення математичного обґрунтування, тому визначити за ним час та період утворення заборгованості у відповідача та перевірити правильність її нарахування неможливо, а інших доказів, підтверджуючих ці обставини, позивачем не надано. Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а заочне рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення. Заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.П. Варенко О.В. Лаченкова