Ухвала КГС ВС № 924/926/19

УХВАЛА 22 вересня 2020 року м. Київ Справа № 924/926/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" представник позивача - Роєнко Є. В., адвокат відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" представник відповідача - не з`явився третя особа-1 - Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" представник третьої особи-1 - Сташук М. О., адвокат третя особа-2 - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" представник третьої особи-2 - Лисенко В. О., адвокат розглянувши у судовому засіданні матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2020 (суддя Музика М. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (головуючий суддя Демидюк О. О., судді Павлюк І. Ю., Тимошенко О. М.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнення 54 510 252, 95 грн вартості безпідставно набутого майна, ВСТАНОВИВ: 1. 03.09.2019 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Позивач, АТ "Укртрансгаз") звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 8 130, 116 тис.куб. метрів та стягнення 54 329 825, 37 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 8 130,116 тис. куб. метрів. Позовні вимоги мотивує тим, що Відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу, безпідставно та за відсутності будь-яких договірних відносин з Позивачем здійснив відбір 8 130, 116 тис. куб. метрів природного газу, що підтверджується звітом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (далі - Третя особа-1, ПрАТ "Шепетівкагаз") про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за грудень 2016 року, січень, лютий, березень, листопад, грудень 2017 року. Однак Відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити газоспоживання як це передбачено абз. 2 пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС). 2. 08.01.2020 Господарський суд Хмельницької області рішенням, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020, в позові відмовив. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що, з урахуванням встановлених у справах №№ 924/1068/17, 924/1099/17, 924/447/18 обставин, ненадання Акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Третя особа-2, АТ "НАК "Нафтогаз України") підтверджених номінацій Відповідачу на періоди грудня 2016 року, січня, лютого, березня, листопада та грудня 2017 року не позбавляє обов`язку постачальника поставити такий газ в опалювальний період, а споживач наділений правом здійснити відбір цього газу. Враховуючи, що у вказаний спірний період Відповідач здійснював відбір природного газу Компанії відповідно до укладених з нею договорів, відсутні підстави вважати, що Відповідачем було відібрано газ Позивача, придбаний останніми для надання послуг балансування, отже Позивачем не доведено умов, які є підставою для застосування статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.09.2020.

5. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень ГПК України з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020, та яким частину другу статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

6. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

7. Касаційна скарга, враховуючи зазначену Скаржником у заяві про усунення недоліків скарги підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, мотивована посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статей 1212, 1213 ЦК України стосовно повернення майна та його вартості через несанкціонований відбір природного газу підприємством за відсутності підтвердженого обсягу та правових підстав.

8. Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені Законом України «Про ринок природного газу», відповідно до пунктів 17, 18, 27, 37 частини першої статті 1 якого оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

9. Згідно з частинами першою, третьою статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

10. За положенням абзаців 1-3 пункту 9 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

11. Відповідно до абзацу 2 пункту 10 розділу II Правил споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

12. Розглядаючи цю справу суди попередніх інстанцій встановили, що між Компанією та Товариством були укладені договори постачання природного газу із визначенням у них обсягів споживання природного газу для виробництва теплової енергії.

13. Відповідно до реєстрів місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи, газорозподільна компанія - ПрАТ "Шепетівкагаз", Відповідач у грудні 2016 року спожив 1850,680 тис. куб. м. (постачальник Компанія, підтверджений обсяг за місяць 1850,680 тис. куб.м.); у лютому 2017 року 1827,374 тис. куб. м. (постачальник Компанія, підтверджений обсяг за місяць 1827,374 тис. куб. м.); у березні 2017 року 1974,290 тис. куб. м. (постачальник Компанія, підтверджений обсяг за місяць 1074,290 тис. куб. м.); у листопаді 2017 року 685,880 тис. куб. м. (постачальник Компанія, підтверджений обсяг за місяць 0,000 тис. куб. м.); у грудні 2017 року 1256,680 тис. куб. м. (постачальник Компанія, підтверджений обсяг за місяць 0,000 тис. куб. м.).

14. Також встановлено, що господарськими судами розглядалася справа № 924/447/18, в якій предметом спору були вимоги АТ «Укртрансгаз» до ПрАТ «Шепетівкагаз» про зобов`язання сплатити заборгованість за надані послуги балансування обсягів природного газу за актами про надання балансування у березні, листопаді, грудні 2017 року та за актами коригування послуг балансування у грудні 2016 року, січні, лютому 2017 року, а також сплатити пеню, 3 % річних та інфляційні втрати У вказаній справі за результатами судового розгляду відмовлено в стягненні за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючими актами, якими було здійснено коригування (перерахунок) місячного небалансу за грудень 2016 року та січень-лютий 2017 року, у зв`язку з тим, що позивач безпідставно у травні 2017 року провів перерахунок небалансів відповідача за грудень 2016 року та січень-лютий 2017 року, крім того послуги балансування за січень-лютий 2017 року сплачені відповідачем, отже повторне здійснення балансування газу у травні 2017 року за грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року на підставі додаткових або коригуючих актів не передбачене положеннями договору та Кодексу ГТС. При цьому, за результатами нового розгляду, на який направлено справи постановою Верховного Суду від 10.04.2019 в частині послуг з балансування за березень, листопад, грудень 2017 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог з тих мотивів, що АТ «НАК «Нафтогаз України» на підставі нормативних правових актів щодо опалювального сезону 2016/2017 року та 2017/2018 було зобов`язане безперебійно постачати теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є його безумовним обов`язком, а не правом, не зважаючи на рівень розрахунків та незалежно від номінацій.

15. Також суди вказали, що про відповідний обов`язок АТ «НАК «Нафтогаз України» у березні, листопаді та грудні 2017 року було зазначено також у судових рішеннях у справах № 924/1068/17 та № 924/1099/17 за позовами Товариства до ПрАТ "Шепетівкагаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" за участю АТ "Укртрансгаз" як третьої особи. У вказаних справах суди дійшли висновку про необґрунтованість тверджень щодо несанкціоновано відібраного Товариством з ресурсу АТ "Укртрансгаз" природного газу, отже повинні були вноситися в алокацію АТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальника Товариства.

16. Предметом розгляду у даній справі є заявлені Позивачем до Відповідача вимоги про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ та стягнення грошових коштів, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу з посиланням на відбір Відповідачем природного газу за відсутності у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору у спірний період грудень 2016 року, січень, лютий, березень, листопад, грудень 2017 року.

17. Водночас, загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України

18. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

19. За положенням статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

20. При цьому, у постанові від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, в якій предметом розгляду була вимога про повернення безпідставно набутого майна у вигляді природного газу та стягнення його вартості, Верховний Суд вказав, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

21. Водночас, у справі, що розглядається судами встановлено, що планові обсяги постачання/транспортування природного газу для Відповідача були визначені сторонами в договорах з Компанією і перевищення таких обсягів не було допущено, що не заперечується сторонами, у зв`язку з чим дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що Відповідач здійснював відбір природного газу Позивача за відсутності на це правових підстав.

22. Таким чином, висновок про застосування норм статей 1212 - 1213 ЦК України щодо безпідставно набутого майна у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у цій справі, сформований Верховним Судом, і, враховуючи установлені у цій справі обставини, зокрема, визначення сторонами у відповідних договорах з Третьою особою-2 планових обсягів постачання/транспортування природного газу для Відповідача, а також те, що такі обсяги перевищені не були, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність передбачених статтями 1212-1213 ЦК України підстав кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження майна Позивача Відповідачем, а отже оскаржувані судові рішення прийняті відповідно до наведеного висновку Верховного Суду.

23. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом. При цьому, зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

24. З огляду на викладене, враховуючи, що визначена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у цій справі. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 924/926/19. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя К. М. Пільков Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак