Постанова 4824 № 754/4232/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, Справа № 754/4232/20 Головуючий у 1 інстанції - Скрипка О.І. Апеляційне провадження № 22-ц/824/9587/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Мараєвої Н.Є. Суддів: Заришняк Г.М., Рубан С.М. Розглянули у порядку письмового провадження в приміщені Київського апеляційного суду Цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,- ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернуто позивачеві. В апеляційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права. Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2020 року представник АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: направлення на адресу суду належним чином завіреного оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору. 21 травня 2020 року до суду першої інстанції представник АТ КБ "ПриватБанк" надав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив копії платіжних доручень: ZZ428B0VPQ від 18 березня 2020 року та ZZ428B0VPP від 18 березня 2020 року. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив із того, що позивач виявлені судом недоліки у спосіб, зазначений в ухвалі від 07 квітня 2020 року, не усунув та не виконав у повному обсязі вимоги ухвали суду. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що позивач у встановлений судом строк виконав вимоги суду, зазначені в ухвалі від 07 квітня 2020 року. А обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, і не може бути підставою для повернення позовної заяви, як такої, що не відповідає встановленим вимогам. Доводи позивача є слушними. Відповідно до положень ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до положень ч.9 ст. 185 ЦПК України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Як вбачається із матеріалів справи, разом із позовною заявою банком було надано копії платіжних доручень ZZ428B0VPQ від 18 березня 2020 року та ZZ428B0VPP від 18 березня 2020 року. Колегія суддів також зазначає, що необхідно враховувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №800/473/17 (ЄДРСРУ № 72525464), викладену у постанові від 28 лютого 2018 року щодо відсутності обов`язку заявника надавати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, оскільки суд самостійно повинен виявляти зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету. Таким чином, відповідно до положень ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» на суд покладається обов`язок перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. А тому, враховуючи зазначене, суд першої інстанції повинен був спочатку самостійно перевірити зарахування судового збору, який було сплачено банком за подання позовної заяви до спеціального фонду державного бюджету. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV&RUSSIA, №26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачеві, у зв`язку із неналежним усуненням недоліків, які зазначено в ухвалі Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року, а тому вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: