LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний судП/320/11/20

від 23.09.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/11/20 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Костюк Л.О., Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування Вимоги, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до п. 1 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить судове рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Рішення суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нове Рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю з наступних підстав. Позивач 06.02.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець та 22.11.2019 року припинено її діяльність як фізичної особи-підприємця, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 15 серпня 2018 року Відповідачем прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-299-17У, якою Позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 28744,35 грн.. Згідно з п. 2 частини першої ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць; у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з частиною другою ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до частини четвертої ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. А як зазначено в Постанові Великої палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №260/81/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження отримання ОСОБА_2 відповідних доходів виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена Позивачем Вимога Відповідача є протиправною і підлягає скасуванню. Відповідно до частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. А згідно з частиною другою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року скасовується та ухвалюється нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольняється повністю. Відповідно до частини другої ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно з частиною четвертою ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Дану справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження. А відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №Ф-299-17У від 15 серпня 2018 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код за ЄДРПОУ 43141377) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Квитанціями від 19 грудня 2019 року №0.0.1559227090.1 та від 24 червня 2020 року №0.0.1748519181.1. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскаржена бути не може, крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків. Постанову складено в повному обсязі 23.09.2020 року. Головуючий суддя Бабенко К.А. Судді: Костюк Л.О. Сорочко Є.О.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»