Постанова Чернігівський апеляційний суд № 742/1475/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 15 вересня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/1475/19 Головуючий у першій інстанції Коваленко А. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/268/20 Суд у складі: головуючого - судді Євстафіїва О.К., суддів: Бечка Є.М., Губар В.С., за участю секретаря Кривопиші Я.О., позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 , на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 28 листопада 2019 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 09.12.2019, м. Прилуки, в с т а н о в и в: 26.04.2019 ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить усунути останнього від права на спадкування за законом (обов`язкова частка) після смерті ОСОБА_3 . Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на майно, що їй належало. За життя остання склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 , а вона як спадкоємець за заповітом прийняла вказану спадщину. Відповідач ОСОБА_2 - батько позивача ОСОБА_1 та чоловік спадкодавця ОСОБА_3 також прийняв спадщину, що відкрилася після смерті останньої, як такий, який за законом має право на обов`язкову частку у цій спадщині. ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , постійно зраджував її та періодично проживав з іншими жінками; у їхній сім`ї відбувалися постійні сварки. В жовті 2015 р. відповідач вчинив сварку, під час якої побив ОСОБА_3 , внаслідок чого вона отримала численні забої, перелом ребра та втратила зуб. Після цього ОСОБА_3 стала проживати з ОСОБА_1 у її квартирі, де проживала до початку березня 2016 р. Весь цей час ОСОБА_2 не спілкувався з ОСОБА_3 . З березня 2016 р. по липень 2016 р. ОСОБА_3 проживала за її зареєстрованим місцем проживання, де проживав і відповідач. Після чергового побиття ОСОБА_3 ОСОБА_2 вона стала проживати разом з ОСОБА_1 . З 27 липня по 08 серпня 2016 р. ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні, їй було проведено операцію, у зв`язку з чим вона потребувала значних витрат на придбання ліків, але відповідач відмовився надавати їй таку допомогу. На початку 2018 р. у ОСОБА_3 діагностували онкологічне захворювання, у зв`язку з чим 26.03.2018 вона була госпіталізована в Черкаський обласний онкологічний диспансер, де їй проведено операцію. Вартість операції та лікування ОСОБА_3 оплачувала позивач. В період з 13.06.2018 по 25.06.2018 ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в Прилуцькій центральній міській лікарні у зв`язку з онкозахворюванням. Вартість лікування у цьому закладі в сумі 5000 грн теж оплатила позивач. ОСОБА_3 мала безпорадний стан, зумовлений тяжкою хворобою; витрати на знеболювальні препарати для неї становили 300-500 грн на день. Знаючи про тяжке становище та безпорадний стан спадкодавця, відповідач відмовився надавати ОСОБА_3 будь-яку матеріальну допомогу та здійснювати догляд за нею, а отже відповідач ухилився від надання ОСОБА_3 допомоги, яка через похилий вік, тяжку хворобу була в безпорадному стані. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 не має права на спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 . Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення та увалити рішення, яким задовольнити її позов. Доводи апеляційної скарги зводяться до такого: - З 27 липня по 08 серпня 2016 р. ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні і їй було проведено операцію, у зв`язку з чим вона потребувала значних витрат на придбання ліків, але відповідач відмовився надавати їй як матеріальну, так і фізичну допомогу; - 12.04.2018 ОСОБА_3 була виписана з лікарні після операції в зв`язку з онкозахворюванням. Після цього ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані, зумовленому вказаним захворюванням, і потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, проте ОСОБА_2 ухилився від надання їй допомоги, що пов`язано з його винною поведінкою, оскільки останній знав та усвідомлював свій подружній обов`язок підтримувати та допомагати дружині, але не вчиняв щодо цього необхідних дій; - ОСОБА_1 доведено безпорадний стан ОСОБА_3 , проте суд належним чином не оцінив надані щодо цього докази, зокрема показання свідка ОСОБА_4 , оскільки останній не бачив передачі коштів в розмірі 10000 грн., а тільки чув про цей факт; - суд першої інстанції неправильно висвітлив у рішенні показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . У судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник адвокат Фесик І.А. підтирмали апеляційну скаргу, а представник ОСОБА_2 адвокат Зарічна Л.А. просила її відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає залишенню без задоволення. У справі встановлено таке. 16.05.2018 ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно і все те, що належатиме їй на дату смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , що підтверджено копією цього заповіту, який посвідчено приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Сидоренко Л.О. за реєстровим № 691 (арк. 10 т. 1). ОСОБА_7 є донькою спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонера за віком; останні до смерті ОСОБА_3 перебували у шлюбі. Це підтверджено копіями свідоцтв відповідного змісту і пенсійного посвідчення ОСОБА_2 (арк. 7, 8, 9, 56 т. 1) і жодним з учасників справи не заперечується. 12.03.2019 приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Бич В.М. видав ОСОБА_2 свідоцтво про його право на спадщину за за реєстровим № 57, що підтверджено копією цього свідоцтва (арк. 120 т. 1). Згідно з копіями виписки з медичної картки стаціонарного хворого з Прилуцької центральної міської лікарні від 08.08.2016 і довідки цієї ж лікарні від 04.08.2016 № 2, ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в цьому закладі з діагнозом: випадіння культі шийки матки; 01.08.2016 операція: серединна кольпоррафія, кольпоперинеолеваторопластика; гіпертонічна хвороба ІІ стадії (арк. 24-24 зворот т. 1). Відповідно до копії виписки з медичної картки стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення з Черкаського обласного онкологічного диспансеру від 12.04.2018, ОСОБА_3 з 26.03.2018 по 12.04.2018 перебувала на лікуванні в цьому закладі з діагнозом: Cr шлунку, вторинна анемія середньої важкості, ішемічна хвороба серця; 03.04.2018 операція: експлоративна лапаротомія; рекомендації при виписці: нагляд онколога й паліативно-хоспісна допомога за місцем проживання (арк. 30 т. 1). Комунальне некомерційне підприємство «Черкаський обласний онкологічний диспансер» у листі від 06.04.2020 № 581/01-09 і Національна медична академія післядипломної освіти імені Л. Шупика у листі від 05.06.2020 № 12/5-969 надали суду роз`яснення, сенс яких полягає в тому, що паліативною є допомога, направлена на полегшення страждань хворого незалежно від того, чи піддається захворювання виліковуванню, а хоспісною є допомога з метою вирішення всіх його потреб: фізичних, емоційних, соціальних і духовних (арк. 20-21, 53-54 т. 2). Апеляційним судом досліджено показання всіх свідків, допитаних судом І інстанції. З показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (сусідів), ОСОБА_5 (подруги спадкодавця), ОСОБА_11 (брата спадкодавця), ОСОБА_12 (подруги спадкодавця), ОСОБА_4 (свата спадкодавця), ОСОБА_13 , ОСОБА_14 випливає, що спадкодавець ОСОБА_3 принаймні протягом останнього року свого життя мешкала разом з донькою позивачем ОСОБА_1 ; показання свідка ОСОБА_15 щодо цього факту судом відкидаються як такі, що суперечать показанням всіх вищепойменованих свідків. Показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_3 за станом здоров`я потребувала допомоги, яка їй надавалася позивачем ОСОБА_1 , та що відповідач ОСОБА_2 не надавав їй такої допомоги; показання свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_15 щодо цього факту судом відкидаються як такі, що суперечать показанням всіх вищепойменованих свідків. Свідок ОСОБА_12 показала, що сім`я ОСОБА_1 до 2018 р. (свідок востаннє спілкувалася з спадкодавцем у 2018 р.) не допускала до спадкодавця ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_2 і їхню доньку ОСОБА_16 , що у квітні 2018 р. ОСОБА_2 привозив ОСОБА_3 м`ясо та передавав останній через доньку ОСОБА_16 гроші, що ці факти їй відомі зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_16 . Згідно з показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_6 (зятя спадкодавця, який є чоловіком позивача), ОСОБА_17 та ОСОБА_4 (сватів спадкодавця), відповідач ОСОБА_2 один раз привозив спадкодавцеві ОСОБА_3 м`ясо та сало (свіжину), яку позивач ОСОБА_1 повернула. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що: - вона дійсно повернула відповідачеві м`ясо, так як після розмови з спадкодавцем вона зрозуміла так, що відповідач приніс його їй, а не матері; - між нею й відповідачем дійсно склалися неприязні стосунки, так як він відносно матері вчиняв насильство та залишив її в безпорадному стані після операції у 2016 р. Попри те вона - ОСОБА_1 не забороняла батькам спілкуватися один з одним (арк. 182). Згідно з повідомленням Комунального некомерційного підприємства Прилуцький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 10.07.2020 № 01-19/273, відповідно до записів в медичній картці спадкодавця ОСОБА_3 та за інформацією сімейного лікаря загальної практики сімейної медицини ОСОБА_3 з 01.07.2018 перебувала в безпорадному стані й потребувала стороннього догляду (арк. 108 т. 2). Аналізуючи надані докази і правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків. У ході розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів і тверджень ОСОБА_1 , що містяться в апеляційній скарзі, які описано вище, встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані з 01.07.2018 по 22.07.2018 (дата її смерті). У цей період відповідач ОСОБА_2 перебував у неприязних стосунках як зі спадкодавцем, так і з їхньою донькою ОСОБА_1 , у якої проживала спадкодавець і яка здійснювала за спадкодавцем догляд і нагляд. Наслідком саме таких стосунків стало те, що намагання ОСОБА_2 надати допомогу ОСОБА_3 нею і позивачем ОСОБА_1 відкинуто. Крім того, ОСОБА_1 не допускала ОСОБА_2 до спілкування з ОСОБА_3 . Ці обставини унеможливлюють дійти висновку про те, що відповідач ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги. Отож відсутні передбачені ч. 5 ст. 1224 ЦК України підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 . Жоден з доводів апеляційної скарги не дає підстав для її задоволення, так як ці доводи не спростовують встановлених у ході розгляду справи та описаних вище обставин і визначених відповідно до них правовідносин. Апеляційний суд вирішує справу як на наданих суду І інстанції доказах, так і на наданих апеляційному суду доказах, так як всі вони мають виключне значення для справи. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду від 28 листопада 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 21.09.2020. Головуючий: Судді: