Постанова 4816 № 585/1323/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020 року м.Суми Справа №585/1323/20 Номер провадження 22-ц/816/2033/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. сторони: позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2020 року в складі судді Машини І.М., ухвалене в м. Ромни, повний текст якого складений 16 липня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 27 травня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 26 вересня 2018 року. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконала, тому станом на 15 квітня 2020 року утворився борг на загальну суму 11607 грн 72 коп., з яких: 5401,62 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 5401,62 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 2171,52 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 3005,64 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 528,94 грн - штраф (процентна складова). Посилаючись на вищевикладене, банк просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 11607,72 грн та судові витрати у розмірі 2102 грн. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2020 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволений частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 вересня 2018 року в розмірі 5401 грн 62 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» витрати по оплаті судового збору в розмірі 966 грн 92 коп. Вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та суми штрафу позивач оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неналежну оцінку доказів по справі, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами, процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та штрафу і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. В апеляційній скарзі позивач посилається на довідку про умови кредитування (Паспорт споживчого кредитування), підписану відповідачем 26 вересня 2018 року, яка є суттєвим доказом по справі, оскільки в ній погоджено всі істотні умови договору, у тому числі щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій. Вказує, що з підписаної відповідачем довідки про умови кредитування чітко вбачається, що відповідач була ознайомлена з умовами користування отриманою нею кредитною карткою, знала про умови щодо сплати процентів та неустойки. Зазначає, що відповідач особисто здійснювала платежі на часткове погашення заборгованості за договором, що свідчить про її погодження зі змінами до Умов та Правил надання банківських послуг, в тому числі щодо нарахування процентів за ст. 625 ЦК України в розмірі, встановленому договором. Таким чином, укладений між сторонами кредитний договір є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 * 100 = 210 200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 11). Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне: «Підписанням анкети-заяви я відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднуюся до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua., і які разом з Пам`яткою клієнта та Тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого я отримала шляхом самостійного роздрукування. Погоджуюся із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах і з тим, що зміни в Умовах та правилах вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін не можливе, банк повідомляє мене про зміни шляхом використання певних умов і правил каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та правил є підтвердженням моєї згоди і повного безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Із змінами Умов і правил надання банківських послуг зобов`язуюсь ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банка privatbank.ua.». В анкеті-заяві не вказана сума бажаного кредитного ліміту, тип кредитної картки, термін дії, розмір відсотків за користування кредитом або інші умови кредитування. До позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з яких не вбачається, що вони були підписані відповідачем (а.с. 12, 13-56). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від 26 вересня 2018 року станом на 15 квітня 2020 року становить 11607 грн 72 коп., з яких: 5401,62 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 5401,62 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 2171,52 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 3005,64 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 528,94 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 7-10). За даними довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 згідно з кредитним договором № б/н отримала кредитну картку № НОМЕР_1 (дата відкриття - 26.09.2018 року, термін дії - до 07/22) (а.с. 10). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справ не містять належних та достовірних доказів того, що саме наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку» розуміла відповідач, підписуючи заяву, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, щодо процентної ставки за користування кредитними коштами, а також щодо нарахування пені та штрафів. За таких обставин та без наданих підтверджень про запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в заяві домовленості сторін про встановлення процентної ставки та механізму нарахування неустойки та її розміру, наданий банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватись як стандартна типова форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Підставами позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем анкети- заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку та стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит, процентами за порушення грошового зобов`язання згідно із ст. 625 ЦК України, а також штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Як передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У заяві позичальника від 26 вересня 2018 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги, просив, крім тіла кредиту, стягнути, зокрема, заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит, заборгованість за процентами, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України, а також штрафи згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил. Так, обґрунтовуючи право вимоги у вказаній частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, позивач посилався на заяву позичальника, витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємних частин спірного договору (а.с. 2-6). Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, витягом з тарифів обслуговування кредитних карт, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з тарифів та умови розуміла відповідач і ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (26 вересня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 травня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України та штрафів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору від 26 вересня 2018 року, оскільки позивач не надав доказів щодо підставності їх стягнення. Посилання в апеляційній скарзі на те, що сторони узгодили умови кредитування у Паспорті споживчого кредиту, яка була підписана позичальником 26 вересня 2018 року, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки даний доказ не був предметом дослідження в суді першої інстанції і не був прийнятий судом апеляційної інстанції як новий доказ. Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення процентів та штрафів також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування чи зміни рішення суду в зазначеній частині. На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2020 року в оскаржені частині у даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко Т.А. Левченко