Постанова Київський апеляційний суд № 361/1181/18

Постанова Іменем України 24 вересня 2020 року м. Київ провадження № 22-ц/824/11078/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області в складі судді Селезньової Н.В. від 24 червня 2020 року у справі №361/1181/18 Броварського міськрайонного суду Київської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, Броварської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну діялнку, В С Т А Н О В И В: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просив: визнати недійсним рішення Калитянської селищної ради Броварського району Київської області від 31 травня 2016 року №195 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0125 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в смт Калита Броварського району Київської області; визнати недійсним рішення Калитянської селищної ради Броварського району Київської області від 25 травня 2017 № 450 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки, кадастровий номер 3221285600:01:010:0033; скасувати рішення державного реєстратора відділу реєстрації речових прав на майно Броварської районної державної адміністрації Київської області Василенко Лесі Вікторівни від 14 червня 2017 року, індексний номер 35665319, про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку, номер запису про право власності 20900346, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1274317632212. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 28.08.2002, за яким власником будинку була ОСОБА_5 , до якої власником був ОСОБА_3 . Зазначив, що набувши право власності на будинок, він не зміг домовитись з ОСОБА_3 про відчуження йому земельної ділянки біля будинку, але дана земельна ділянка з моменту набуття права власності ОСОБА_1 на будинок знаходилась у його постійному користуванні. Суміжним землекористувачем є відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). В січні 2018 року він дізнався про те, що відповідачка приватизувала земельну ділянку, площею 0,0125 га, яка розташована тонкою смужкою між ділянками ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) і ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), що знаходиться у користуванні позивача. Вважав, що внаслідок такої приватизації його паркан, який зведений на межі між суміжними володіннями АДРЕСА_3 , опинився на приватизованій ОСОБА_2 земельній ділянці. А тому здійснена ОСОБА_2 приватизація спірної земельної ділянки є незаконною, а відтак є і незаконними два рішення Калитянської селищної ради щодо передачі спірної земельної ділянки їй у власність, з тих підстав, що земельна ділянка ОСОБА_3 , якою користується ОСОБА_1 , площею 0,271га, визначена в натурі межовими знаками, межа визначена з суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , і ця межа визначалась збудованим по межі парканом. За наслідками приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2 в 2010 році між суміжними земельними ділянками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 не було вільного місця, площею 0,0125га, тому вказана земельна ділянка, яку ОСОБА_2 приватизувала в 2017 році, є частиною земельної ділянки, яка була в користуванні ОСОБА_6 з моменту набуття права власності на будинок, і на яку ОСОБА_3 був виданий державний акт. На думку позивача, при передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_2 у власність в 2017 році були порушені його права як суміжного землекористувача, він не надавав згоди на приватизацію даної земельної ділянки, яка фактично знаходиться на його території (перед парканом з його сторони), і він не підписував актів узгодження меж з суміжними землекористувачами. Порушення вбачає і в тому, що Калитянська селищна рада 31.05.2016 одночасно з прийняттям рішення №195 про надання дозволу відповідачці на розробку проекту відводу також прийняла рішення №205 про надання дозволу позивачу на проведення інвентаризації займаної ним земельної ділянки по АДРЕСА_1 , згідно меж існуючого державного акта на право власності на землю ОСОБА_3 , і на підставі даного рішення позивачем було замовлено і здійснено обміри ділянки на місцевості по тій межі, що існує по паркану. Тобто селищна рада надала дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту відводу, не з`ясувавши за рахунок яких земель утворилась вільна смужка, площею 0,0125 га, між ділянками НОМЕР_2 і № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 . Також зазначив, що паркан збудований у відповідності до межі між земельними ділянками ОСОБА_2 , приватизованої в 2010 році, і земельною ділянкою, на яку було видано державний акт ОСОБА_3 , і яка знаходиться у його, позивача, постійному користуванні, і спірна земельна ділянка знаходиться від паркану в його сторону, отже він мав переважне право на її отримання, а не ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач не надав доказів належності йому земельної ділянки, площею 0,271 га, по АДРЕСА_1 . Дана земельна ділянка належить на праві власності до даного часу ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 . Земельна ділянка не передавалась ОСОБА_3 у власність наступному власнику (покупцю), і не передавалась у власність безпосередньо ОСОБА_1 разом з укладенням правочинів по відчуженню будинку, і про це зазначалось у самому договорі дарування, за яким позивач набув право власності на будинок по АДРЕСА_1 . Право власності або користування у позивача могло б виникнути з цивільної угоди (про купівлю-продаж, дарування, оренду, тощо), однак такого договору ні позивач, ні попередній власник не укладали. Позивач не довів того, що спірна земельна ділянка є частиною тої земельної ділянки, на яку був раніше виданий державний акт ОСОБА_3 . Зазначила також, що спірна ділянка уявляє собою смужку шириною 1 метр від вулиці, яка звужується до точки далі в городі, яка виникла внаслідок неправильних обмірів при приватизації земельної ділянки в 2010 році, через що неприватизованою залишилась ділянка за сараєм, яка необхідна для обслуговування стіни сараю, газовою труби, для проходу за сараєм і вбиральнею. Вважала, що позивач не довів наявності у нього прав на спірну земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, і до цього постійно знаходилась у користуванні ОСОБА_2 . Позивачем також не доведено наявності підстав, що на ОСОБА_2 покладено обов`язок узгоджувати саме з ним межі, оскільки зовнішні межі наданої їй земельної ділянки були узгоджені у відповідності з вимогами закону, в тому числі з власником суміжної ділянки ОСОБА_3 , а у зв`язку з відмовою ОСОБА_7 з цього приводу було рішення земельної комісії. Додала, що позивач не надав доказів порушення його прав внаслідок передачі ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки. Паркан був збудований позивачем самовільно, не по дійсній межі згідно з державним актом ОСОБА_3 та з її державним актом за 2010 рік, та з відступом на ту ділянку, яка знаходилась у її постійному користуванні. З даного приводу вона заперечувала, не дозволяла ОСОБА_1 будувати паркан, зверталась до сільради, і було рішення комісії з цього приводу, яким було визнано, що позивач паркан зводить незаконно і не по дійсній межі. Вважала, що оскаржувані позивачем рішення є законними і відсутні підстави для визнання їх недійсними, а оскільки право власності зареєстровано на підставі законного рішення селищної ради, тому і відсутні підстави для скасування рішення про реєстрацію права. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухваленого без повного та всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірна земельна ділянка утворилася внаслідок неточного обміру і визначення меж при приватизації ОСОБА_2 своїх земельних ділянок у 2010 році, оскільки саме в державному акті на землю ОСОБА_2 від 26.10.2010 зазначено, що по спірній сумісній межі від Б до В землекористувачем є ОСОБА_1 . Зазначав, що в судовому засіданні ОСОБА_2 визнала, що під час приватизації нею земельних ділянок у 2010 році ОСОБА_1 погодив їй межі своїм підписом на акті погодження меж і претензій вона не мала. За таких обставин вважав, що між земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вільної від приватизації земельної ділянки чи земель запасу селищної ради не було, а також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неточність обміру земельної ділянки. А тому є помилковим висновок суду, що спірна земельна ділянка була вільною від приватизації чи рахувалася в землях запасу селищної ради. Висновок суду, що ОСОБА_2 було залишено у користування технічно необхідну смужку землі шириною не менше одного метра для обслуговування будівлі, а саме задньої стіни сараю, який вже існував, і був зведений законно, не відповідає фактичним обставинам справи. Суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів законності збудованого ОСОБА_2 сараю. Також зазначав, що з 2002 року він набув право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 і набув правовий статус землекористувача земельної ділянки в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Водночас, судом не враховано, що матеріали справи не містять допустимих доказів, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 . А копія державного акту на право власності на землю не засвідчена належним чином, оригінал цього державного акта учасникам справи не надано. Доказів, що земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 у державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера також матеріали справи не містять. Реєстрація права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав також відсутня. Судом безпідставно зазначено, що з наданих квитанцій не видно, за яку саме земельну ділянку ОСОБА_1 сплачує податок, оскільки згідно повідомлень виконкому Калитянської селищної ради, земельний податок необхідно сплатити за земельну ділянку, площею 0,271 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Суд дійшов помилкового висновку, що непогодження із ОСОБА_1 , як суміжним землекористувачем меж спірної земельної ділянки, не є достатньою підставою для визнання оспорюваних рішень селищної ради недійсними чи незаконними. Судом не враховано, що проект землеустрою не містить доказів того, що суміжні землекористувачі повідомлялися про те, що 01.03.2017 будуть проводитися роботи із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Натомість в акті про встановлення меж місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 01.03.2017 вказано, що роботи по встановленню на місцевості та погодженню меж земельної ділянки проведені в присутності ОСОБА_1 та в присутності іншого землекористувача ОСОБА_8 . Однак, ОСОБА_1 не був присутнім при виконанні даних робіт, а ОСОБА_8 тим паче, оскільки помер ще за 10 років до встановлення меж спірної ділянки. Акт ОСОБА_1 не підписаний, а по межі ОСОБА_8 підписаний невідомою особою. Вважав, що межі спірної земельної ділянки не погодив жодний суміжний землекористувач. За вказаних обставин просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Учасники своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Спір у даній справі немайновий та не належить до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а відтак розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості таких позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне. Судом встановлено, що рішенням Калитянської селищної ради Броварського району Київської області від 31 травня 2016 року №195 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0125 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 . Рішенням Калитянської селищної ради Броварського району Київської області від 31 травня 2016 №205 надано дозвіл ОСОБА_1 на здійснення інвентаризації земельної ділянки, згідно існуючого державного акту та присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , в зв`язку з невідповідністю конфігурації та площі зазначеної ділянки. Рішенням Калитянської селищної ради Броварського району Київської області від 25 травня 2017 №450 (п.5) затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0125 га, ва смт Калита, кадастровий номер: 3221285600:01:010:0033. Згідно Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано право власності ОСОБА_2 (станом на 12.06.2017) на земельну ділянку, кадастрвоий номер: 3221255500:01:010:0033, площа 0,0125 га, для ведення особистого селянського господарства, підстава виникнення права власності: витяг з ДЗК від 4.05.2017, рішення Калитянської селищної ради від 25.05.2017 №

450. Право власності зареєстровано за рішенням державного реєстратора відділу реєстрації речових прав на майно Броварської районної державної адміністрації Київської області, реєстратор Василенко Леся Вікторівна, дата реєстрації 12 червня 2017 року, номер запису про право власності 20900346, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1274317632212. Судом також встановлено, що спірна земельна ділянка, площею 0,0125 га, уявляє собою витягнутий трикутник у вигляді видовженої смужки-клину, з однієї сторони по довгій стороні клину, суміжний користувач ОСОБА_2 (ділянки кадастровий номер ….0022 і кадастровий номер ….0021); по другій довгій стороні клину суміжні користувачі ОСОБА_1 (кадастровий номер відсутній) і ОСОБА_8 (кадастровий номер….0001), короткою стороною трикутника А-Д - землі загального користування (вулиця), довжина 1,01 м - саме дана земельна ділянка є спірною у даній справі. Згідно державного акту, виданого ОСОБА_2 10.09.2010 останній на підставі рішення Калитянської селищної ради від 8.12.2009 передана у власність земельна ділянка, площею 0,15га, по АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування будинку та споруд. Кадастровий номер 3221255500:01:010:0021. За описом земельної ділянки вона межує по лінії Б-В з землями, що знаходяться в користуванні ОСОБА_1 та із ділянкою ОСОБА_2 по межі В-Г і ця межа між сусідніми ділянками сторін уявляє собою пряму лінію. За договором дарування від 25.06.2019 ОСОБА_2 подарувала спірну земельну ділянку, площею 0,0125 га, в смт Калита, кадастровий номер 3221255500:01:010:0033, ОСОБА_4 (донька ОСОБА_2 ). Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.06.2019 зареєстровано право власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку, підстава виникнення права: договір дарування від 25.06.2019. Згідно договору дарування від 28.08.2002 ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок по АДРЕСА_1 . В договорі зазначено, що будинок знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , що знаходиться в користуванні ОСОБА_5 в договорі сторонам роз`яснено, що ОСОБА_1 має право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди або право власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правових угод, роз`яснено зміст ст.121 ЗК України, зміст норм безоплатної передачі земельних ділянок у власність. Будівля належить ОСОБА_5 на підставі договору обміну будинками від 10.01.2001. Згідно державного акту (старого зразка), виданого ОСОБА_3 на підставі рішення Калитянської селищної ради від 20.12.1995 останньому у власність передана земельна ділянка, площею 0,271 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з них для індивідуального житлового будівництва 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,021 га. В земельно-кадастровій книзі №1 Калитянської селищної ради у ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , рахуються земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, площею 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,021 га. Згідно довідки Калитянської селищної ради від 19.07.2016 №679, за домоволодінням по АДРЕСА_1 згідно земельно-кадастрової документації числиться земельна ділянка - 0,271 га, з них для будівництва та обслуговування будинку - 0,25 га, і для ведення особистого підсобного господарства - 0,021 га. За описом земельної ділянки вона межує по лінії Д-Е, Е-Ж з ділянками ОСОБА_2 (к.н….0022, к.н….0021) і ця межа уявляє собою фактично пряму лінію, ділянка у ширшій стороні 31,6 м, у протилежній - 12,6 м, ділянка для особистого підсобного господарства розташована у вужчій частини. Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 в смт Калита, основа для розробки проекту: рішення Калитянської селищної ради №195 від 31.05.2016 про надання дозволу на виготовлення проекту відводу, фактична площа - 0,0125 га, рілля, землі сільськогосподарського призначення. Виготовлено за договором №2420 від 01.03.2017. У проектній документації є копія заяви від 17.05.2016 від імені ОСОБА_2 на ім`я голови селищної ради з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки, площею 0,0125 га, ділянка розташована між земельною ділянкою, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 і ділянкою ОСОБА_2 , подано 17.05.2016; довідка Калитянської селищної ради про те, що ОСОБА_2 погоджено місце розташування земельної ділянки, площею 0,0125 га, для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_2 ; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання від 1.03.2017р, підписаний ОСОБА_2 і суміжним користувачем ОСОБА_8 ; Акт про встановлення меж на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 01.03.2017. Згідно Акту від 01.03.2017 землевласник ОСОБА_2 , площа 0,0125га, АДРЕСА_2 , видано 7 межових знаків. Були присутні представник від земельного кадастру, представник від селищної ради. Акт підписаний вказаними представниками, ОСОБА_2 . На сторінці Абрису зовнішніх меж ділянки і опису меж є підписи в графах від імені суміжних користувачів: Б-В ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , А-Б ОСОБА_1 - підпис відсутній. Також у проектній документації наявний протокол засідання комісії з питань будівництва та земельних питань, смт Калита, 28.10.2016, повістка дня: розгляд справи ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , заява ОСОБА_13 , що сусід ОСОБА_14 , АДРЕСА_1 , не підписує акт про встановлення межових знаків. Протокол підписаний головою та трьома членами комісії, секретарем комісії. Згідно Акту про встановлення меж на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 , були присутні представник від земельного кадастру, представник від селищної ради. Акт підписаний вказаними представниками. На сторінці Абрису зовнішніх меж ділянки і опису меж є підписи вказаних двох представників (селищної ради і Державного земельного кадастру), а також є підпис від імені суміжних користувачів: Б-В ОСОБА_8 , ОСОБА_15 . Згідно відповіді Калитянського селищного голови від 11.09.2017 №1433 ОСОБА_2 заява останньої від 14.08.2017 про встановлення межових знаків на належній їй земельній ділянці для ведення особистого підсобного господарства в смт Калита, розглянута, прийнята до уваги. 09.08.2017р. спеціаліст - геодезист за даними кадастрового плану на зазначену земельну ділянку - технічними засобами виніс межові знаки в натурі, в присутності двох землевпорядників, членів земельної комісії: депутата селищної ради по АДРЕСА_2 . У відповіді також зазначено, що в присутності ОСОБА_2 була проведена розмова з сусідом ОСОБА_1 про перенесення огорожі з даної земельної ділянки згідно кадастрового плану. Сусід на зауваження не реагував, не прислухався рекомендацій комісії. Згідно службової записки землевпорядника ОСОБА_16 від 01.11.2019, зареєстрованої у Виконкомі Калитянської селищної ради, згідно записів у кадастровій книзі смт Калита: земельна ділянка по АДРЕСА_1 (площа 0,2710 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку і споруд, а 0,0210 га для особистого підсобного господарства) знаходиться у власності ОСОБА_3 , згідно державного акта від 04.12.1996р.; житловий будинок по АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 за договором дарування від 28.02.2002; ОСОБА_2 в 2010 році отримала у власність земельні ділянки по АДРЕСА_2 (0,1500 га для будівництва і обслуговування будинку, к.н. 3221255500:01:010:0021, і 0,1551 га для ведення особистого підсобного господарства к.н. 3221255500:01:010:0022); вказані земельні ділянки і земельна ділянка 0,0125 га для ведення особистого підсобного господарства к.н. 3221255500:01:010:0033, за договором дарування від 29.06.2019 належать ОСОБА_4 ; ОСОБА_1 побудував капітальну огорожу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , чим загородив суміжну земельну ділянку по АДРЕСА_2 , і своїми діями перекрив доступ до вільного обслуговування господарської будівлі (сараю) і вбиральні ОСОБА_13 ( ОСОБА_13 ). За скаргою ОСОБА_2 на місце виходила комісія, яка досконало вивчила ситуацію, дійшла висновку, що земельна ділянка багато років знаходилась у користуванні ОСОБА_2 , бо є будівлі у переліку права власності на будинок та прилеглі будівлі, якими вони користуються і будували, до яких не мають доступу для обслуговування. Тому рішенням №195 від 31.05.2016 вирішено надати дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки 0,0125 га для ведення особистого підсобного господарства (ця площа виникла при обмірах вздовж всієї земельної ділянки, півметра за господарською будівлею (сараєм), щоб громадяни мали доступ для обслуговування своїх господарських споруд згідно архітектурно-будівельним нормам. Рекомендували ОСОБА_1 перенести одну секцію огорожі, який відмовився та не дав змоги переміряти земельну ділянку по АДРЕСА_1 , так як в той час земельна ділянка йому ще не належала і не був присвоєний кадастровий номер ділянці. 25.05.2017 рішенням №450 Калитянська селищна рада затвердила виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,0125 га ОСОБА_2 . Комісія виходила на місце для встановлення межових знаків згідно виготовлених документів спеціалістом геодезистом, акт про межові знаки підписано комісією. ОСОБА_1 відмовився від розмови, не прислухався до рекомендацій комісії про перенесення огорожі. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, належним чином оцінивши докази, надані сторонами, в тому числі врахувавши покази свідків, застосувавши положення ст. 78, 79, 79-1, 81, 116-122, 125, 152 ЗК України, ст. 391 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за відповідачкою не порушує прав позивача, оскільки останній є лише власником житлового будинку, а земельна ділянка не перебуває у його власності. До того ж, судом враховано, що позивачем не надано доказів допущення порушень закону при виготовленні відповідачкою проектної документації та при її затвердженні, які можуть бути підставою для визнання таких рішень недійсними. Також судом враховано, що оскільки позивач не довів належними доказами той факт, що паркан зведений ним по межі, згідно державного акту ОСОБА_3 , то відсутні і підстави вважати, що земля, яка розташована після межі згідно державного акту і до паркану, знаходилася у законному користуванні ОСОБА_1 . Отже, суд першої інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено, визначених законом підстав, для визнати недійсним рішення Калитянської селищної ради в частині надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0125 га, та визнання недійсним рішення в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки. Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність набуття у власність відповідачкою спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання оскаржуваних рішень селищної ради недійсними, колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 14.06.2017 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом обставин неповідомлення суміжних землекористувачів про проведення робіт із погодження меж спірної земельної ділянки, оскільки на час погодження меж спірної земельної ділянки право власності на суміжну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , а тому саме з ними відбувалося погодження меж ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_2 . Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 28.03.2018 по справі №681/1039/15-ц дійшов висновку, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є "погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами". Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акту погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не можу слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, з умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Доводи апеляційної скарги, що в акті про встановлення меж місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки вказано про присутність ОСОБА_1 , тоді як останнього насправді не було при погодженні меж, не спростовують висновку суду щодо законності реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 , а відтак не є підставою для скасування рішення суду. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи апеляційної скарги, що інший суміжний землекористувач ОСОБА_8 помер ще задовго до погодження меж спірної земельної ділянки, а тому не міг підписати акт про встановлення меж місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, оскільки судом в мотивувальній частині оскаржуваного рішення правильно зазначено, що підпис в акті здійснено спадкоємцем ОСОБА_8 . До того ж, судом вірно зазначено в рішенні, що підпис акту спадкоємцем іншого землекористувача не є порушенням, яке б тягнуло певні наслідки для вирішення спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки з цим сусідом погоджувалася інша межа. Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи (т. 1, а.с. 63). Більш того, факт того, що ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю №202, є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не заперечував протягом розгляду справи, про що також зазначав у своїй позовній заяві (т. 1, а.с. 2-11). Посилання в апеляційній скарзі, що в матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 у державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру не впливають на правильність ухваленого судом оскаржуваного рішення, оскільки належна ОСОБА_3 земельна ділянка не є предметом спору у даній справі. Оскільки збудований ОСОБА_2 сарай, для обслуговування якого необхідна спірна земельна ділянка, також не є предметом спору, посилання в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах справи доказів законності побудови такого сараю не мають правового значення. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка утворилася внаслідок неточного обміру і визначення меж при приватизації ОСОБА_2 земельних ділянок у 2010 році та була вільною від приватизації, оскільки як правильно зазначив суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що захист прав позивача, як землекористувача та власника будинку по АДРЕСА_1 , здійснюється з урахуванням меж, згідно державного акта на землю, виданого ОСОБА_3 , і саме по цій межі позивач може стверджувати та (або) претендувати на захист свої прав щодо користування цією земельною ділянкою. При цьому, суд вірно зазначив, що позивач на підтвердження своїх вимог не надав суду належних та допустимих доказів, що межа за державним актом ОСОБА_3 із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 проходить так, як на даний час стоїть збудований ОСОБА_1 паркан. Позивач також не довів належними доказами, що спірна земельна ділянка накладається на ту земельну ділянку, на яку був виданий державний акт ОСОБА_3 в 1996 році. За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що виходячи із державного акту на ім'я ОСОБА_3 межа із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 не співпадає із суміжним землевласником ОСОБА_3 за державним актом, виданим ОСОБА_2 у 2010 році, а отже спірна земельна ділянка не увійшла в межі земельної ділянки, приватизованої ОСОБА_3 в 1996 році та в межі земельної ділянки, приватизованої ОСОБА_2 в 2010 році. Відтак спірна земельна ділянка вважалася вільною на момент приватизації її ОСОБА_2 у 2017 році. Протилежного матеріали справи не містять. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду про те, що спірна земельна ділянка була вільною від приватизації не знайшли свого підтвердження. Доводи апеляційної скарги, що суд неправильно встановив обставини за яку земельну ділянку ОСОБА_1 сплачує земельний податок не спростовують висновків суду про законність передання ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення без змін, а скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 24 вересня 2020 року. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді В.А. Кравець Л.Д. Махлай