Постанова 4824 № 756/8897/20

справа № 756/8897/20 головуючий у суді І інстанції - Белоконна І.В. провадження № 22-ц/824/11741/2020 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 23 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Гасюк В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою та просив скасувати арешт всього його майна (житла), накладений рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим 27 квітня 2006 року. Заява обґрунтована тим, що у липні 2020 року ОСОБА_2 вирішив придбати квартиру та до реєстрації права власності на квартиру з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна отримав інформацію про арешт всього майна. Обтяження зареєстровано на підставі рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим 27 квітня 2006 року. При цьому, ідентифікаційний код власника ОСОБА_2 не зазначено. Номер судової справи, на підставі якої прийнято рішення про арешт майна у реєстрі не зазначений. З моменту реєстрації пройшло майже чотирнадцять років. Заявник вказує на те, що у Автономній Республіці Крим він ніколи не проживав та не був зареєстрований. Ніяких цивільних позовів ані у цивільному процесі, ані у кримінальному процесі до нього не заявлялося, ніякого майна на праві власності заявник не мав. Запис про арешт майна від 27 квітня 2006 року є співпаданням прізвища, ім`я, по батькові осіб на прізвище ОСОБА_1 . У пошуковій базі автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі документи, де боржником є саме заявник відсутні. Наявність у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна інформації щодо арешту всього майна на ОСОБА_1 порушуватиме права заявника як власника. На думку заявника, у разі придбання заявником жилої квартири та реєстрації права власності на неї він не зможе реалізувати право власника на розпорядження майном. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернення з вимогами про зняття арешту у порядку позовного провадження в цивільному судочинстві. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що він звернувся до суду з заявою про скасування арешту у порядку п. 17 ст. 28 ЦПК України. Незастосування судом ч. 1 ст. 158 ЦПК України призвело до неправильної відмови у задоволенні заяви. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні рішення про накладення арешту ОСОБА_2 не був учасником справи, що перебувала у провадженні суду, а, відтак, підстави для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову відсутні. Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Звертаючись до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 вказує на те, що рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим 27 квітня 2006 року накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . Запис про арешт майна від 27 квітня 2006 року є співпаданням прізвища, ім`я, по батькові осіб. У пошуковій базі автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі документи, де боржником є саме заявник відсутні. Як на підставу для задоволення заяви ОСОБА_1 послався на ч. 1 ст. 158 ЦПК України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. З огляду на зазначені вимоги закону заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував. Зі змісту поданої до суду заяви вбачається, що арешт був накладений на майно на підставі рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим. Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, та забезпечення розгляду цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - місцевим загальним судам міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва. У порушення зазначених вимог закону, суд першої інстанції прийняв до свого провадження заяву про скасування заходів забезпечення позову та розглянув її по суті, у той час, як підсудність справи Оболонському районному суду міста Києва Київським апеляційним судом не визначалася. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся до суду з заявою про скасування арешту у порядку п. 17 ст. 28 ЦПК України. Відповідно до ч. 17 ст. 28 ЦПК України позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред`являтися також за місцем проживання чи перебування позивача. У даному випадку вказана норма закону не підлягає застосуванню, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду не з позовом, а з заявою про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті судом, розташованим на території Автономної Республіки Крим. За таких обставин, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 24 вересня 2020 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.