Постанова Київський апеляційний суд № 365/67/20

Справа№ 365/67/20 Головуючий у 1 інстанції Хижний Р.В. Провадження № 33/824/2418/2020 Головуючий у 2 інстанції Капічон О.М. Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Капічон О.М., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Воробей І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постановуЗгурівського районного суду Київської області від 18 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , працездатного, непрацюючого, В С Т А Н О В И В : Відповідно до постанови судді, 21 лютого 2020 року о 23 годині 05 хвилин по вул. О. Кошового в смт. Згурівка Київської області ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова. Від проходження медичного огляду відмовився в присутності двох свідків, чим водій порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Своїми діями особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вчинив відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Згурівського районного суду Київської області від 18 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить їїскасувати та справу закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог вказав, що під час складання протоколу був порушений встановлений порядок огляду водіїв на стан сп`яніння, оскільки апелянт не керував транспортним засобом. При вході до бару «Моцарт» до нього підійшов працівник поліції та безпідставно заявив, що він знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. Апелянт вказує, що його вина не знайшла свого підтвердження, а склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП не встановлений, оскільки він, в даному випадку, не був водієм, управління транспортним засобом не здійснював, а тому не може бути суб`єктом правопорушення та не зобов`язаний був проходити будь-яке обстеження на стан сп`яніння. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначені ознаки алкогольного сп`яніння, однак при огляді відеозапису встановлено, що поліцейськими жодного із зазначених в протоколі ознак оголошено не було. Свідки не допитані в судовому засіданні, а відтак, на думку апелянта, відсутні підстави вважати що він перебував у стані алкогольного сп`яніння та що у поліцейських були наявні підстави проводити відповідний огляд. Апелянт вказав, що з відеозапису, здійсненого на нагрудну камеру поліцейського, не вбачається жодних підтверджень того, що його зупиняли при керуванні транспортним засобом працівники поліції шляхом переслідування на службовому автомобілі. При цьому, під час проведення огляду, на нагрудну камеру поліцейського, не зафіксовано самого спеціального технічного засобу за допомогою якого йому пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння та не роз`яснено порядок його застосування. Крім того, відеозаписи, надані до суду зроблені окремими файлами, на них не зафіксовані події, які мали місце з часу зупинки транспортного засобу до здійснення огляду на стан сп`яніння, не зафіксовано дотримання процедури огляду водія на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, як це вказує поліцейський у протоколі. При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення хоча і вказана інформація про присутність свідків під час оформлення адміністративних матеріалів, а також їх письмових пояснень, однак на відео файлах цього не зафіксовано. Також, апелянт вказав, що судом першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки його захисник не зміг бути присутнім в судовому засіданні, в зв`язку з відсутністю міжміського транспортного сполучення. Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_1 - адвоката Воробей І.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, переглянувши відео з нагрудної камери поліцейського та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до такого висновку. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При розгляді справи судом першої інстанції зазначених вимог чинного законодавства булодотримано. Так, згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР), водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Воробей І.В. вказав, що ОСОБА_1 не керував автомобілем 21 лютого 2020 року о 23 годині 05 хвилин, а тому він не є суб`єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не дивлячись на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 від 511508, 21 лютого 2020 року о 23 годині 05 хвилин по вул. О. Кошового в смт. Згурівка Київської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова. Від проходження медичного огляду відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Порядок встановлення стану наркотичного або алкогольного сп`яніння у водіїв транспортних засобів передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров`я №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція). Згідно п. 12 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на ім`я ОСОБА_1 , однак останній відмовився від проходження такого огляду. При цьому слід зазначити, що акт огляду на стан сп`яніння складається та марка приладу за допомогою якого відбувається освідування особи зазначається лише в тому випадку, коли особа проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Окрім того, відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння як на місці за допомогою приладу «Драгер» так і в медичному закладі. Вказані докази є належними та достовірними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою. На підставі зібраних у справі доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що під час складання протоколу був порушений встановлений порядок огляду водіїв на стан сп`яніння, так як апелянт не керував транспортним засобом - не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовуються відеозаписом, наявним в матеріалах справи, з якого чітко вбачається факт керування останнім транспортним засобом «ВАЗ», а після зупинки транспортного засобу правопорушник намагався втекти, вийшовши із - за керма. Твердження ОСОБА_1 про те, що відеозаписи, надані до суду зроблені окремими файлами, на них не зафіксовані події, які мали місце з часу зупинки транспортного засобу до здійснення огляду на стан сп`яніння, не зафіксовано дотримання процедури огляду водія на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, як це вказує поліцейський у протоколі - є безпідставними. З долученого до матеріалів справи DVD-диску записів відеофіксації нагрудної камери працівника поліції (а.с. 11) вбачається, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ВАЗ» був зупинений працівниками поліції. При цьому, йому неодноразово було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння на спеціальному засобі «Драгер» та було роз`яснено порядок проходження повного медичного огляду у закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився. Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на відеозаписі не зафіксовано події, яка мала місце з часу зупинки транспортного засобу до здійснення огляду на стан сп`яніння, а також не зафіксовано порядку дотримання процедури огляду водія на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, є необґрунтованими. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки його захисник не зміг бути присутнім в судовому засіданні в зв`язку з відсутністю міжміського транспортного сполучення 18 травня 2020 року, не є підставою для скасування постанови судді, оскільки ОСОБА_1 16.03.2020 року надав свої пояснення в суді, а потім протягом трьох місяців суд неодноразово за клопотанням учасників відкладав розгляд справи, однак дотримуючись розумних строків розгляду справи про адміністративне правопорушення та строків притягнення особи до адміністративної відповідальності закінчив розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, які будучи належним чином повідомлені про час судового засідання до суду в черговий раз не з`явилися. Крім того, процесуальні права ОСОБА_1 були поновлені шляхом подачі апеляційної скарги та можливості надати свої пояснення в суді апеляційної інстанції, однак до апеляційного суду ОСОБА_1 жодного разу не з`явився. Під час апеляційного розгляду за участю захисника ОСОБА_1 були безпосередньо досліджені докази, якими обґрунтовані обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП. Враховуючи наведене, постанова Згурівського районного суду Київської області від 18 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Згурівського районного суду Київської області від 18 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без зміни. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Капічон