Постанова 4818 № 646/1141/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА іменем України 24 вересня 2020 року м. Харків справа № 646/1141/20 провадження № 22-ц/818/3652/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів Бурлака І.В., Хорошевського О.М., імена (найменування) сторін: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року в складі судді Білінської О.В., у с т а н о в и в: В лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» ( далі - ТОВ «Харків Екоресурс» ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів. Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 940 виконавцем послуг з вивезення побутових відходів встановлено ТОВ «Харків Екоресурс». На виконання вимог статті 35-1 Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року та статей 21,25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року позивачем опубліковано Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27 грудня 2012 року в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия». Зазначає, що 20 листопада 2012 року між Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» (далі УДППЗ «Укрпошта») та ТОВ «Харків Екоресурс» укладено договір про надання послуги з доставки рекламної та інформаційної продукції № 06-736. УДППЗ «Укрпошта» було здійснено доставку примірника газети, в якому опубліковано договір, в тому числі за адресою реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме АДРЕСА_1 . Відповідачі не надали будь-яких заяв про незгоду з умовами опублікованого договору. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають за вищевказаною адресою та є споживачами послуг, які надає позивач, однак за них не сплачуть, внаслідок чого за період з 01 березня 2017 року по 01 лютого 2020 року утворилась заборгованість в розмірі 1239, 42 грн, яка на час звернення до суду не погашена. На цю суму нараховано індекс інфляції в розмірі 336, 58 грн та три відсотки річних в сумі 108, 70 грн відповідно до статті 625 ЦК України. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за надання послуг з вивезення побутових відходів у розмірі 1684, 70 грн, з яких: 1239, 42 грн - сума основної заборгованості, 336, 58 грн - інфляційні витрати, 108, 70 грн - 3 % річних від простроченої суми. 13 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву в якому пролила в задоволенні позову ТОВ «Харків Екоресурс» відмовити. Відзив мотивовано тим, що договір про надання послуг з вивезення побутових відходів ТОВ «Харків Екоресурс» з нею не укладався, пропозицій щодо його укладення вона не отримувала та не користується послугами, які надає позивач. Зазначила, що сміття, створене в побуті, знищує власними силами та переробляє у компостній ямі. Зазначає, що неодноразово зверталася до ТОВ «Харків Екоресурс» з заявами про ненараховування їй оплати за послугами по збиранню та вивозу побутових відходів у зв`язку з тим, що вона ними не користується. Вважає, що позивачем не доведено факт користування нею послугами з вивезення побутових відходів. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Харків Екоресурс» заборгованість за надані послуги з вивезення побутових відходів за період з 01 березня 2017 року по 01 лютого 2020 року в розмірі 1684 грн 70 коп. та по 1051 грн судового збору з кожної. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Харків Екоресурс» надає відповідачам послуги з вивезення побутових відходів, а відповідачі ними користуються. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням, тому з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням інфляції та 3 % річних від простроченої суми. 02 червня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального, процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував Закон України № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року «Про житлово-комунальні послуги», який був ведений в дію лише 01 травня 2019 року. Судом не зазначено, в якій саме редакції застосовано Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, вони не зверталися до позивача з заявою чи з іншим документом щодо укладення договору, не було жодних дій, які б могли розцінюватися як отримання ними послуг з вивозу відходів від ТОВ «Харків Екоресурс». 15 липня 2020 року ТОВ «Харків Екоресурс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 (а. с. 39). Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 940 ТОВ «Харків Екоресурс» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у місті Харкові (а. с. 8). 20 листопада 2012 року між УДППЗ «Укрпошта» та ТОВ «Харків Екоресурс» було укладено Договір про надання послуг з доставки рекламної та/або інформаційної продукції № 06-736, за яким, УДППЗ «Укрпошта» було здійснено доставку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 примірники газети «Харьковские известия» від 27 листопада 2012 року № 142 (2580)/1, в якому було опубліковано Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27 листопада 2012 року (а. с. 18 - 20). Із акту виконаних робіт до договору від 20 листопада 2012 року 06-736 вбачається, що згідно умов договору від 20 листопада 2012 року щодо безадресної доставки рекламної та/або інформаційної продукції з 26 листопада 2012 року по 28 листопада 2012 року виконавцем були виконані роботи з безадресної доставки друкованого видання до 20 г. в загальній кількістю 46 300 примірників (а. с. 21). 27 листопада 2012 року ТОВ «Харків Екоресурс» в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради газеті «Харьковские Известия» № 142 (2580)/1 для власників та мешканців житлових будинків приватної власності опублікував договір про надання послуг з вивезення побутових відходів ( а. с. 9-17). Пунктами 1 та 11 вказаного договору передбачено, що виконавець, ТОВ «Харків Екоресурс», зобов`язувався згідно з графіком надавати споживачу послуги з вивозу побутових відходів на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 940 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» та відповідно до схеми санітарного очищення, затвердженої рішенням 18 сесії Харківської міської ради 4-го скликання від 24 грудня 2003 року № 284/03 зі змінами та доповненнями, а споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором. Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюються згідно з Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та додатком 1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього договору. Пунктом 34 вказаного Договору передбачено, що споживач із Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та витягами із законодавства про відходи, санітарними нормами і правилами поводження з побутовими відходами та утримання території населених пунктів ознайомлений, оскільки вищевказані документи публікуються разом із Договором в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия». Відповідачки впродовж місяця з дня публікації договору, тобто з 27 листопада 2012 року, з заявою про відмову укласти договір про надання послуг з вивезення побутових відходів ТОВ «Харків Екоресурс» не звертались. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Відповідно до статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За змістом статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК Українипропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до статті 642 ЦК Українивідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні. Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом. Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК Українивизначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК Україниі пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом. Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання). Договір з вивезення відходів містить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20). Такі положення Закону України «Про житлово комунальні послуги»свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках, встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання. Згідно з пунктом б частини першої статті 15 Закону України «Про відходи»громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів. У частинах другій та третій статті 35-1 Закону України «Про відходи»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами. На виконання зазначеного законуприйнято постанову Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070про затвердження «Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами», за положеннями пунктів 6-13 цієї постановивизначення норми вивозу відходів, контроль якості послуг, графік надання послуг визначається замовником послуг - органом місцевого самоврядування, а оплата за послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010. Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій , які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання. За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку, зробленого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 лютого 2018 року (справа № 641/2634/16-ц, провадження № 61-4824св18), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 грудня 2018 року (справа № 641/533/17, провадження № 61-18779св18), оскільки, як вбачається з встановлених судом обставин, ТОВ «Харків Екоресурс» направило оферту (опублікований у примірнику газети «Харьковские Известия» договір про надання послуг з вивезення побутових відходів, який було доставлено відповідачам), виконувало послуги по вивезенню твердих побутових відходів від домоволодінь з району, де знаходяться помешкання відповідачів-споживачів, а останні не довели, що не користуються цими послугами - тобто прийняли оферту. Колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступила від правового висновку, зробленого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 вересня 2018 року (справа № 639/5291/15-ц, провадження № 61-13357св18), оскільки для виникнення правовідносин з вивезення побутових відходів на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 646/834/17 (провадження № 61-33084сво18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу беззадоволення, а судове рішення беззмін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 24 вересня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В.Бурлака О.М.Хорошевський