Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/7595/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/7595/20 пров. № А/857/9009/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р., Мікули О.І. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року про зупинення провадження, прийняту суддею Денисюк Р.С. в м.Луцьк, у справі № 140/7595/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить визнати бездіяльність протиправною щодо не проведення нарахування та виплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язати відповідача здійснити з 17.07.2018 нарахування і виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року зупинено провадження у справі, на підставі п.5 ч.2 ст.236 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №510/1286/16-а. Позивач не погоджуючись з даною ухвалою, вважаючи її незаконною, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність зупинення провадження у вказаній справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №510/1286/16-а, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду в справі № 646/6250/17 порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі, сум будь-яких її складових, може бути подано без обмежень будь-яким строком. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини у розглядуваній справі та справі №510/1286/16-а є подібними, оскільки судами вирішується питання щодо застосування строку звернення до адміністративного суду у справах за позовами про оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо нарахування та сплати соціальних виплат. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію. Перелік даних підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. При цьому, КАС України не містить визначення «подібні правовідносини». Тлумачення цього словосполучення міститься у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №802/3999/15-а, від 03.07.2019 по справі №826/27404/15. Відповідно до вказаних рішень Верховного Суду подібність правовідносин, зокрема, означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Позивач у даній справі оскаржує протиправну, на його думку, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у визначеному ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі. Натомість, предметом спору у справі №510/1286/16-а є протиправність дій УПФ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних і ювілейних свят та зобов`язання УПФ здійснити перерахунок пенсії державного службовця на виконання ст.37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням цих складових, а предметом розгляду, питання щодо подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України, в тому числі можливість застосування за аналогією положення ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Разом з тим, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містить таких положень щодо застосування строків. Крім того, спір у справі №510/1286/16-а стосується вимог позивача яка з 17.07.2009 отримує пенсію відповідно до Закону України Про державну службу у розмірі 90% суми заробітної плати. Однак у зв`язку з тим, що на момент призначення їй пенсії в розрахунок не були включені індексація заробітної плати, матеріальна допомога на оздоровлення до щорічної відпустки, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят та інші виплати така особа 01.08.2016 звернулась до відповідного Управління ПФУ за перерахунком пенсії з урахуванням усіх виплат з 17.07.2009 та 08.08.2016 отримала відмову. Приймаючи справу № 510/1286/16-а до розгляду Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26 червня 2019 року вказала, що в межах розгляду цієї справи виникла виняткова проблема, що полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:

1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15.12.2017, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб`єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?

2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15.12.2017, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?

3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб`єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?

4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-ХІІ); статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб (далі - №2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком? Відповідно до частини другої статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів Наведене свідчить про те, що обставини, встановлені у справі, яка розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі №510/1286/16-а, до набрання законної сили судовим рішенням у якій, було зупинено провадження. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження у даній справі на підставі п.5 ч.2 ст.236 КАС України. Згідно ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 243, 308, 312, 315, 317, 320, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року про зупинення провадження у справі № 140/7595/20 скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула