Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/11900/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11900/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В. А. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 17 вересня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І. , за участю: секретаря судового засідання: Ткач В.В., представника позивача - Вернидуба Д.В., представника відповідача - Самчука Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Житомирській області №ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 07 листопада 20119 року. В обґрунтування позову вказано, що в період з 17.10.2019 по 18.10.2019 було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 як особи, яка використовує найману працю. За результатами інспекційного відвідування було складено акт №ЖТ2167/93/АВ від 21.10.2019, в якому вказано, що порушення вчинене відносно ОСОБА_2 усунуто під час проведення інспекційного відвідування. Наказом № 9 від 17.10.2019 вищевказану особу прийнято на посаду продавця та цього ж дня надіслано повідомлення Бердичівській ОДПІ про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 . Незважаючи на це, на підставі вказаного акту інспекційного відвідування 18 жовтня 2019 року було винесено припис про усунення виявлених порушень №ЖТ2167/93/АВ/П, яким зобов`язано до 21.10.2019 усунути вказані порушення, які станом на 17.10.2019 вже були усунуті. 14 листопада 2019 року позивачем було отримано поштовим відправленням постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 07.11.2019. Позивач посилається на те, що не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про накладення штрафу, у зв`язку з чим не погоджується з даною постановою та вважає її протиправною, а тому просив позов задовольнити. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Житомирській області(вул.Шевченка,18-а,м.Житомир,10008,ЄДРПОУ39790560) №ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 7 листопада 2019 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 інд.код НОМЕР_1 ) у розмірі 125190 грн. Стягнуто з Управління Держпраці у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1251,90 грн. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом помилково встановлено факт порушення процедури накладення штрафу, оскільки є підтвердження направлення позивачу повідомлення про отримання документів від 29.10.2019 року. Окрім цього вказує, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог визнавши перевірку (інспекційне відвідування) такою, що проведена за відсутності законних підстав. В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Управлінням Держпраці у Житомирській області у період з 17.10.19 по 18.10.2019 було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 . За результати проведеного інспекційного відвідування було складено акт №ЖТ2167/93/АВ від 21.10.2019, яким було зафіксовано порушення ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови КМУ "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 в частині фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. У акті перевірки зафіксовано, що 17.10.2019 фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності ( АДРЕСА_2 , кіоск " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") було вручено направлення на проведення заходу державного контролю. Вказано, що порушення вчинено відносно гр. ОСОБА_2 усунено під час проведення інспекційного відвідування. Наказом №9 від 17.10.2019 вищезазначеного працівника прийнято на посаду продавця. В Бердичівську ОДПІ 17.10.2019 було надіслано повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 (а.с.14-27). На підставі вищевказаного акту, відповідачем було складено припис №ЖТ2167/93/АВ/П від 18.10.2019, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути зафіксовані у акті перевірки порушення до 21.10.2019 (а.с.12-13). Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 7 листопада 20119 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Житомирській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю вирішив накласти штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн (а.с.9-11). Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України. Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення оскаржуваних судових рішень; далі - Порядок №295) Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад). Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Згідно з пунктом 20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Пунктами 27, 28, 29 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стосовно дотримання процедури накладення штрафу колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", передбачено внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення". Згідно з п.3 Порядку №509 (у редакції від 21.08.2019) справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Слід звернути увагу, що пункти 6-7 Порядку №509 виключені на підставі постанови №823, у зв`язку з чим контролюючому органу надано повноваження для розгляду матеріалів перевірки та прийняття рішення без повідомлення уповноваженого представника суб`єкта господарювання. Водночас абз.2 п.3 Порядку №509 визначено обов`язок контролюючого органу повідомляти суб`єкта господарювання про отримання документів у п`ятиденний строк. Суд першої інстанції вказав, що доказів повідомлення позивача про отримання уповноваженою посадовою особою акту, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників до матеріалів справи не надано. Також судом зауважено, що причини відсутності обов`язкового повідомлення суб`єкта господарювання у відзиві не наведено. У апеляційній скарзі заявник зазначає, що ним виконано обов`язок щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення про одержання документів, що підтверджується фіскальним чеком від 30.10.2019 року №1000812279584 про відправлення рекомендованого поштового відправлення. Згідно даних сервісу відстеження офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо ідентифікатору внутрішнього поштового відправлення 1000812279584 міститься інформація - «дані про відправлення 1000812279584 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі». При цьому, приписами Порядку №509 встановлено обов`язок саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не направлення на її адресу відповідного листа. Колегія суддів зазначає, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи. Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду та не спростовано апелянтом, Управління Держпраці у Житомирській області не було вжито всіх можливих законодавчо передбачених заходів на виконання обов`язку щодо повідомлення позивача про розгляд справи про накладення на нього фінансових санкцій за статтею 265 КЗпП України. В постанові від 12 червня 2019 року у справі №813/3415/18 Верховним Судом викладено висновок про те, що особі, до якої застосовуються суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Твердження Управління Держпраці у Житомирській області, що суду першої інстанції вийшов за межі позовних вимог визнавши перевірку такою, що проведена за відсутності законних підстав, є безпідставними. Колегія суддів вказує, що надання оцінки правомірності проведення інспекційного відвідування здійснюється в мажах позовних вимог щодо оскарження постанови про накладення штрафу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 вересня 2020 року. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Совгира Д. І.