Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2877/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 р.Справа № 520/2877/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Макаренко Я.М. , Донець Л.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 27.04.20 року у справі № 520/2877/2020 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування припису, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі відповідач), в якому просила суд скасувати припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю Головного управління Держпраці у Харківській області №20-01-4309/0176-0726 від 14.02.2020 р. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду України від 27.04.2020 року зазначений позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці в Харківській області №20-01-4309/0176-0726 від 14.02.2020 р. Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року у справі № 520/2877/2020 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що ним був проведений захід державного контролю у формі планової перевірки додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю ФОП ОСОБА_1 із дотриманням норм чинного законодавства України, за результатами якого складено акт перевірки та припис. Відповідач зазначає, що проведеним заходом контролю було встановлено, що позивачем як роботодавцем не виконується норматив зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку із чим і було винесено оспорюваний припис від 14.02.2020 №20-01-4309/0176-0726 Також зазначено, що позивач виконав вимоги припису № 20-01-4309/0176-0726, про що повідомив відповідача листом від 27.02.2020 року та надав підтверджуючі документи. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 23.01.2020 р. Головним управлінням Держпраці у Харківській області було прийнято наказ №189 про здійснення заходу державного контролю у формі планової перевірки з питання додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості і працевлаштування осіб з інвалідністю щодо ФОП ОСОБА_1 у період 10.02.2020 р.-21.02.2020 р., видано повідомлення про проведення планової перевірки №02.04.-03/342 та направлення на проведення планової перевірки №02.04-03/2345. Вищевказане повідомлення було надіслано поштою 28.01.2020р. та отримано заявником згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 30.01.2020р. У період 10.02.2020р.-14.02.2020р. Управлінням було реалізовано приписи наказу №189 від 23.01.2020р. і проведено вказаний захід контролю. За результатами вказаного заходу було складено акт перевірки та припис. Згідно акту №20-01-4309/0176 в ході планової перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників за 2019 рік становила 27 осіб, працівники, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність, відсутні, а тому норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, фізичною особою-підприємцем не виконано, що є порушенням ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма 10-ПІ) до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не поданий. При цьому відповідачем зазначено, що роботодавцем вживаються заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, щомісяця подається інформація (вакансії) за формою №3-ПН. За змістом припису від 14.02.2020 № 20-01-4309/0176-0726 ФОП ОСОБА_1 зобов`язано: 1) в подальшому дотримуватись вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, не виконується; 2) подати Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма 10-ПІ) до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у визначений термін, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 до 01 березня. 19.02.2020 р. заявником було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 р., де відображено показник середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб) у 27 робітників. Не погодившись із винесеним приписом адміністративного органу, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вжито всі належні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому припис Головного управління Держпраці в Харківській області №20-01-4309/0176-0726 від 14.02.2020 р. є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому, частиною другою статті 19 Закону № 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування (ч. 8 ст. 19 вказаного Закону). З аналізу вказаної норми закону встановлено, що повноваження щодо проведення перевірок стосовно виконання нормативу робочих місць було покладено на Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення. Так, оспорюваний припис Головним управлінням Держпраці в Харківській області №20-01-4309/0176-0726 від 14.02.2020 р. було прийнято через невиконання ФОП ОСОБА_1 нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, що є порушенням ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". При цьому відповідач в апеляційній скарзі наполягає, що виконанням нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцем вважається працевлаштування особи з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості. Таким чином, обов`язок суб`єкта господарювання зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не є тотожним пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населеннявід 05 липня 2012 року № 5067-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 5067-VІ) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії роботодавець, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VІ наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" ( далі - Порядок № 316, у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476). Згідно з приписами пункту 5 Порядку № 316, форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування. Доказами, які свідчать про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, є звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій. Колегія суддів зазначає, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, між тим передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Наведені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 р. у справі №820/1889/17, від 31.01.2019 №809/750/17, від 17.01.2019 №811/1314/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегією суддів встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 протягом 2019 року було наявне 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу. Позивачем протягом 2019 року подавалися звіти про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами форми 3-ПН. Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 10-ПІ роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Отже, станом на момент проведення перевірки у 2020 році та винесення припису від 14.02.2020 року № 20-01-4309/0176-0726 строк подачі звітності за 2019 р. за формою 10-ПІ у позивача не скінчився. При цьому у ході проведення перевірки адміністративним органом не було виявлено фактів протиправної відмови позивача від працевлаштування осіб з інвалідністю, які самостійно зверталися до позивача з метою працевлаштування. Таким чином, позивачем здійснено всіх заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю та надання копії звітів про попит на робочу силу, у строк, передбачений Порядком №

316. Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що саме подання позивачем до центру зайнятості інформації про попит на робочу силу (вакансії) із вказівкою про підходящі для осіб з інвалідністю вакансії за формою № 3-ПН та вчинення інших дій, спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю, свідчить про вчинення позивачем, як роботодавцем, усіх дій, необхідних для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому винесення припису №20-01-4309/0176-0726 від 14.02.2020 р. є протиправним. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що оскаржуваний припис позивачем виконано, а тому він не підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки ФОП ОСОБА_1 при поданні Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма 10-ПІ) 19.02.2020 року (а.с.107) було виконано вимоги Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення" у встановленому порядку і строки. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволенні позову. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року по справі №520/2877/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року у справі №520/2877/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Я.М. Макаренко Л.О. Донець Повний текст постанови складено 24.09.2020 року