Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 820/1287/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Волошин Д.А 16 вересня 2020 р.Справа № 820/1287/17 Колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В., суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, прийняту за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, генерала армії Муженка Віктора Миколайовича, Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа: Міністерство оборони України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и л а: 24.03.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням заяви від 11.07.2017 року, просить: - визнати неправомірними дії начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (далі за текстом ЗСУ), генерала армії ОСОБА_2 , при здійсненні контролю за розробкою Переліку змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (далі за текстом - ВЮФ НЮУ) від 31.08.2016 року, та зобов`язати відповідача скасувати Перелік змін до штату ВЮФ НЮУ від 31.08.2016 року, який розроблений Генеральним штабом ЗСУ на підставі Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 11.08.2016 року № Д-322/1/15 дск, як невідповідний діючому законодавству; - визнати неправомірними дії Генерального штабу ЗСУ при розробці переліку змін до штату ВЮФ НЮУ № 17/229-51 від 31.08.2016 року і табеля до штату ВЮФ НЮУ та зобов`язати скасувати Перелік змін до штату військово-юридичного факультету ВЮФ НЮУ від 31.08.2016 року, розроблений Генеральним штабом ЗСУ на підставі Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 11.08.2016 року № Д-322/1/15 дск, як невідповідний діючому законодавству. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року, що набрала законної сили 18.10.2017 року, позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду з підстав, встановлених ст. 155 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року). Судом зазначено, що про проведення організаційних заходів щодо внесення змін до штату ВЮФ НЮУ в строк до 31.10.2016 року згідно наказу від 31.08.2016 року № 44, про існування оскаржуваного Переліку змін до штату ВЮФ НЮУ № 17/229-51 від 31.08.2016 року і табеля до штату ВЮФ НЮУ, а відтак, і про скорочення своєї посади ОСОБА_1 був обізнаний ще 31.08.2016 року, тоді як до суду звернувся більш ніж через шість місяців, що свідчить про пропуск позивачем встановленого законодавством як спеціального місячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, так і загального (шестимісячного), передбаченого ст. 99 КАС України. Доказів поважності пропуску строку та будь-яких пояснень з цього приводу матеріали адміністративної справи не містять. В судовому засіданні позивач не зміг навести жодних поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а судом таких причин не встановлено. Постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а вищеозначене судове рішення залишено без змін. 20.01.2020 року ОСОБА_1 подана заява про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року за нововиявленими обставинами. У якості підстав перегляду судового рішення ОСОБА_1 визначені наступні обставини. Суди визнали реальний факт, що під час звернення до суду позивач вже не є військовослужбовцем, а тому «аргумент» оскаржуваних рішень судів, що позивач був раніше військовослужбовцем, і тому застосування строків, як для звільнення з публічної служби очевидно є притягнутим припущенням. Позивачу 30.12.2019 року, під час ознайомлення з матеріалами новин Інтернет видань, стала відома публікація ОСОБА_3 у Інтернет виданні «Накіпело» « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Отже, позивачу стало відомо про прийняття Верховним Судом постанови від 18.12.2019 року по справі № 910/13825/19, яка містить докази та обставини, котрі у нього та у суду були відсутні на остаточному судовому слуханні, та у позивача не було можливості представити ці докази суду, а також стало очевидним, що ці докази є вирішальними, тому що виявляють низку істотних обставин, які могли суттєво вплинути на вирішення справи, але були невідомі як позивачу та і судам, які розглядали справу № 820/1287/16. Нововиявлені обставини, які зазначені у постанові Верховного Суду в означеній справі, крім необхідності заключення та виконання контракту, виявляють помилковість попередніх рішень судів, відносно обставин, що викладені у звіті аудиторської перевірки, проведеної Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міноборони від 23.06.2016 року № 234/1/31/41. Цей доказ акт аудиту, був отриманий більш ніж півроку від початку провадження по справі № 820/1287/17 та, у випадку його врахування судами, питання про строки звернення позивача взагалі б не виникали. Нововиявлені обставини є підтвердженням того, що судами першої та другої інстанції та касаційної інстанції при винесенні рішення було використанні факти, які спростовуються доказами, що раніше не були встановлені судами, що в свою чергу вплинуло на обґрунтованість та законність винесених рішень. Зазначені обставини не були і не могли бути йому відомі, оскільки нові докази протилежні від існуючих в цій справі і були оприлюдненні пізніше та отримані позивачем лише у грудні 2019 року. Вищеозначені обставини мають вирішальне значення для вирішення справи, є ново виявленими та істотними для постановлення правильного рішення у справі. При цьому раніше вони не були відомі, як йому, так і судам, які розглядали справу № 820/1287/17. Ухвалою Харківського окружного суду м. Харкова від 03.03.2020 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Судом зазначено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст. 361 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року). У судовому засіданні ОСОБА_1 не зміг пояснити, яким саме чином постанова Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі № 910/13825/18 стосується справи № 820/1287/17 та свідчить про наявність нововиявлених обставин у даній справі, які свідчать про дотримання позивачем строку звернення до суду. Не погоджуючись з судовим рішенням, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. ОСОБА_1 вважає, що судом, внаслідок упереджених дій, не було досліджено всі обставини даної справи, та обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року. Внаслідок цього суд прийшов до хибних висновків, а само рішення суду, підтверджуючи упередженість на користь відповідачів, втаємничує факт триваючого перевитрачання бюджетних коштів у великих розмірах, саме у наслідок неправомірних дій відповідачів і саме цей факт був встановлений Верховним Судом України та був головним доказом нововиявлених обставин, але ж з невідомих причин судом не досліджувався та в ухвалі не згадується. Судом проігноровано його клопотання від 18.02.2020 року про задоволення позовних вимог на підставі п. 4 ст. 159 КАС України. Судом допущені до участі у розгляді справи представники учасників сторін (відповідачів, третьої особи), які не мають для цього повного обсягу прав. Таким чином, на думку скаржника при розгляді справи № 820/1287/17 судом допущено низку порушень законодавства: - допустив до участі у судовому процесі громадян без належних повноважень на представництво; - не припинив, а фактично сприяв та приймав участь у кримінальному правопорушенні з боку представника відповідача (Генштабу ЗСУ) під час судового засідання; - не припинив, а фактично підтримав корупційне правопорушення з боку представника третьої сторони; - скоїв корупційне правопорушення за ст. 172-9 КУпАП, не вжив заходів щодо припинення корупційного правопорушення; - порушив засади рівності учасників судового процесу перед законом та судом, надав відверті переваги, навіть у дозволі порушувати вимоги законодавства, представнику відповідача та третьої сторони; - допустив нетактовну поведінку, що заважало позивачу належним чином доводити до суду свою правову позицію. Міністерством оборони України та Генеральним штабом Збройних Сил України у відзивах на апеляційну скаргу, доводи яких є ідентичними, висловлено незгоду з доводами апеляційної скарги позивача. Відзначено, що у спірних правовідносинах датою, коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, є 31.08.2016 року, оскільки в цей день він вже знав та повинен був знати про існування Директиви № 15, Наказу № 44 та Наказу № 46, адже в листі попередженні (Додаток 1 до підпункту 4.4 Наказу № 44), з яким позивач ознайомився під особистий підпис, міститься посилання на Директиву № 15, на підставі якої вносилися відповідні зміни до штату Факультету та скорочувалася посада Позивача, що підтверджено ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року по справі № 820/1287/17, яка набрала законної сили. Зазначено, що обставини, встановлені постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.12.2019 року по справі № 910/13825/18, не змінюють правового регулювання спірних правовідносин по справі № 820/1287/17, не доводять факту допущення судом помилки при розв`язанні спору по справі № 820/1287/17, не змінюють установлених судами обставин і не впливають на результат вирішення справи № 820/1287/17, а фактично є оскарженням з боку ОСОБА_1 ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року по справі № 820/1287/17 шляхом переоцінки доказів, а відтак не можуть бути нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України. Вказано, що преюдиціальними для справи № 820/1287/17 є судові рішення у справах за позовами ОСОБА_1 до Університету, ректора Університету Тація В.Я., першого проректора Університету Битяка Ю.П., Міністерства оборони України, Міністра оборони України генерала армії ОСОБА_4 , Генерального штабу Збройних Сил України, начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України генерала армії ОСОБА_2 , голови конкурсної комісії Факультету Бабарицького О.В.: № 820/6625/16, № 820/1135/16, № 820/1135/17, № 820/2524/17, № 820/2703/17, № 820/1394/17, № 638/18083/16-ц, якими підтверджується правомірність дій та прийнятих рішень органів військового управління щодо проведення організаційних заходів на Факультеті у 2016 році та проведення на засіданні вченої ради Університету 03.11.2016 року конкурсу під головуванням першого проректора ОСОБА_5 , правомірність дій конкурсної комісії Факультету та її голови Бабарицького О.В. під час прийняття рішень стосовно ОСОБА_1 , який програв вищезгаданий конкурс, у зв`язку з чим оскаржує дії відповідачів по справі № 820/1287/17, а також спростовуються протилежні твердження ОСОБА_1 у заяві від 20.01.2020 року про перегляд рішення за нововиявленими обставинами про те, що ніби-то: органами військового управління порушені вимоги чинного законодавства при здійсненні організаційних заходів на Факультеті у 2016 році; конкурс 03.11.2016 року проведений неправомірно і «через це порушено усталений порядок та порушені права осіб, які займали ці посади до проведення конкурсу у якому не було потреби і вони звільнені з лав Збройних Сил України». Наголошено, що первісний адміністративний позов ОСОБА_1 від 24.03.2017 року, з урахуванням уточнень від 11.07.2017 року по справі № 820/1287/17 не розглядався по суті. Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення вимог матеріального та процесуального права при винесенні судом першої інстанції ухвали від 03.03.2020 року по справі № 820/1287/17, як-то: суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А. під час розгляду справи № 820/1287/17 допустив до участі у судовому процесі представника відповідачів та третьої особи без належних повноважень; фактично сприяв та приймав участь у кримінальному правопорушенні з боку представників відповідачів та третьої особи під час судового засідання і не припинив його; фактично підтримав корупційне правопорушення з боку представника відповідачів і не припинив його; скоїв корупційне правопорушення, передбачене статтею 172-9 КУпАП, - висловлено думку про те, що ці доводи не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами (наприклад, обвинувальними вироками чи постановами суддів про притягнення судді до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративним правопорушень, пов`язаних з корупцією, які би набрали законної сили); інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, Позивачем також не наведені. Зазначене на думку Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача, у зв`язку з чим ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року по справі № 820/1287/17 підлягає залишенню без змін. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308 КАС України). Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Пунктом 9 ч. 1 ст. 155 КАС України (в редакції, що була чинною до 15.12.2017 року) визначалось, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Частиною 3 ч. 1 ст. 155 КАС України (в редакції, що була чинною до 15.12.2017 року) унормовано, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (тут і далі - в редакції, що є чинною з 15.12.2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами. Отже, законодавцем визначено, що за нововиявленими обставинами може бути переглянуте судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили. Частиною 1 ст. 241 КАС України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 241 КАС України). Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (ч. 3 ст. 241 КАС України). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (ч. 4 ст. 241 КАС України). У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали (ч. 5 ст. 241 КАС України). Таким чином, оскільки Харківським окружним адміністративним судом не був закінчений розгляд справи № 820/1287/17 з прийняттям відповідного рішення у формі рішення/постанови, а 05.09.2017 року прийнято судове рішення з процесуального питання у формі ухвали, підстави для перегляду цього судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому главою 3 КАС України, відсутні. Частинами першою, четвертою ст. 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. При цьому, Держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. В ухвалі від 03.02.2020 року по справі № 160/6823/19 Верховний Суд звернув увагу, що змінами, внесеними до КАС України Законом України від 18.12.2019 року N 390-IX розширено перелік випадків самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» а також визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження це закон, статут, положення, трудовий договір (контракт). За позицією Верховного Суду, допуск відповідної особи до участі у справі можливий лише у випадку сукупної наявності обох цих умов. Таким чином, щоб визнати особу такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження. Крім того, оцінка питання визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва викладена в ухвалі Верховного суду України від 16.03.2020 року по справі № 826/15151/18 про вирішенні питання щодо прийняття касаційної скарги. Суд вважає за доцільне звернутися до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України», заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, в розумінні ч. 1 ст. 361 КАС України, та вона не може бути переглянута за виключними обставинами, колегія суддів скасовує судове рішення та, з підстав, встановлених ч. 1 ст. 319 КАС України, приймає нове судове рішення про закриття провадження по справі. Близьку за змістом позицію викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 року по справі № 9901/108/19, а також в ухвалі Верховного Суду від 04.06.2020 року по справі № 826/11314/18. За приписами абзацу 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України). Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 КАС України унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно із ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Колегія суддів зазначає, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення суду в порядку адміністративного судочинства є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. У цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених позивачем вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції. Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України підстави для проведення розподілу судових витрат по справі відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 5-10, 238, 241, 292, 294, 308, 310, 312, 313, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 361 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року скасувати. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року за нововиявленими обставинами закрити. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 24 вересня 2020 року.