Постанова 4872 № 916/2559/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2559/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Головея В.М., Разюк Г.П., секретар судового засідання Станкова І.М. за участю представників учасників судового процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача: Ігнатьєва І.П., за ордером; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Меліоратор на рішення Господарського суду Одеської області від 17 січня 2020 року (повний текст складено 20.01.2020р.) по справі № 916/2559/19 за позовом Затоківської селищної ради до відповідача Приватного акціонерного товариства Меліоратор про зобов`язання звільнити земельну ділянку, - суддя суду першої інстанції: Погребна К.Ф. час та місце винесення рішення: 17.01.2020р., м. Одеса, просп.. Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду. В судовому засіданні 23.09.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року Затоківська селищна рада (позивач, Селищна рада) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Меліоратор (відповідач, ПрАТ «Меліоратор») про зобов`язання звільнити земельну ділянки. В обґрунтування позовних вимог, Селищна рада посилається на те, що відповідачем неправомірне використовується та не повертається земельна ділянка, що знаходиться у комунальній власності, після закінчення строку дії договору оренди від 22.04.2009р. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2020р. по справі №916/2559/19 (суддя Погребна К.Ф.) позовні вимоги Затоківської селищної ради задоволені у повному обсязі. Суд першої інстанції у своєму рішенні встановив що договір оренди землі припинився, при цьому, доказів повернення земельної ділянки орендодавцю ПрАТ «Меліоратор» не надано, а відтак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:026:0250, за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Центральний район є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами, отже - підлягають задоволенню. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство Меліоратор звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2020р. по справі №916/2559/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, звертаючись з апеляційною скаргою апелянт зазначив, що умовами договору оренди земельної ділянки від 22.04.2009р., після припинення дії останнього, передбачено повернення об`єкту оренди орендодавцю за актом прийому-передачі, проте, місцевий господарський суд зобов`язав відповідача не повернути земельну ділянку за актом прийому-передачі, а звільнити її. Також, посилаючись на те, що положеннями земельного законодавства не передбачено звільнення земельної ділянки після закінчення договору її оренди, відповідач вважає, що Господарський суд Одеської області повинен був відмовити позивачу в позові з підстав обрання неналежного способу захисту. Задовольнивши позов, суд порушив ст.152 Земельного кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України. Також, ПрАТ «Меліоратор» вважає, що до спірних правовідносин сторін слід застосувати не діючу на час розгляду справи судом редакцію Закону України «Про оренду землі», а редакцію, що діяла на час укладення договору. Крім того, зазначаючи, що відповідно до Акту прийому-передачі земельна ділянка фактично була передана ПрАТ «Меліоратор» лише 20.12.2009 року, скаржник наполягає на тому, що, з урахуванням п.8 договору, його дія завершилась не 22.04.2009р., а 20.12.2019 року. При цьому, ПрАт «Меліоратор», наполягаючи на застосуванні статті 33 Закону України «Про оренду землі» саме в редакції, що діяла станом на квітень 2009 року, вказує, що навіть якщо припустити, що договір оренди земельної ділянки від 22.04.2009 року, закінчився 24.04.2019 року (як про те встановив суд), то жодних письмових заперечень Затоківської селищної ради протягом одного місяця після цієї дати, не було, відтак, договір оренди земельної ділянки від 22.04.2009 року, укладений між Затоківською селищною радою та ПрАТ «Меліоратор», був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди земельної ділянки від 22.04.2009р. Тобто, апелянт вважає, що на договір оренди від 22.04.2009 року не поширюються положення Закону України «Про оренду землі», які врегульовують порядок укладення договору оренди на новий строк, оскільки до відносин сторін діє той же договір від 22.04.2009 року і жодних нових договорів укладати не потрібно. Разом з тим, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження факту знаходження майна відповідача на спірній земельній. ПрАТ «Меліоратор» вказує, що право власності на відповідне нерухоме майно, наявне на спірній земельній ділянці, підтверджується інвентаризаційним описом майна, наказом Регіонального відділення ФДМУ по Київські області від 12.07.1993 року №3-АТ «Про перетворення орендного підприємства «Меліоратор» в відкрите акціонерне товариство», а також, переліком майна, переданого у власність ВАТ «Меліоратор», технічним паспортом на нерухоме майно тощо. Отже, апелянт вважає, що Господарським судом Одеської області при винесенні рішення від 17.01.2020 р. було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що є підставами для повного скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у позові. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Меліоратор на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2020р. у справі №916/2559/19, розгляд справи призначено на 15.04.2020р. Однак, у зв`язку зі встановленням на всій території України карантину згідно з постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19, ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.04.2020р. повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи №916/2559/19 до відміни обмежувальних протиепідемічних заходів. Постановою Кабінету міністрів України від 22.04.2020 року № 291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до постанови КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020р. №211, зокрема, скасовано з 11.05.2020р. низку обмежень, введених в Україні через епідемію коронавірусу. У зв`язку з цим, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2020р. учасників справи повідомлено про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/2559/19 відбудеться 29.07.2020 року об 11:30 год. Однак, судове засідання, призначене на 29.07.2020р. не відбулось, тому що 29.07.2020р. було тимчасово припинено роботу суду, у зв`язку з виявленням випадку захворювання на COVID-19 та, відповідно, проведенням дезінфікуючих заходів на підставі розпорядження Голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2020р. №1, для , про що учасників справи було повідомлено ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.07.2020р. Цією ж ухвалою розгляд апеляційної скарги у справі №916/2559/19 було призначено на 23 вересня 2020 року о 14:30 год. 16.09.2020р. від ПрАТ «Меліоратор» до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено апеляційною колегією у судовому засіданні. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Представник Затоківської селищної ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з Реєстру на відправку рекомендованих поштових повідомлень від 30.07.2020р., відповідно до якого ухвалу про призначення розгляду справи №916/2559/19 було направлено судом позивачу 30.07.2020р. поштовим повідомленням за трек-номером 6511912509644. Згідно з роздруківкою відстеження відповідного поштового повідомлення, наявного у матеріалах справи, останнє було вручено позивачу 15.08.2020р. Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом. У судовому засіданні 23.09.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2009 року між Затоківською селищною радою (Орендодавець) та ПрАТМеліоратор (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір) (а.с. 8-12), відповідно до п.1 якого, зокрема, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування, на підставі рішення ХV-ої сесії V скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 27.09.2007р. за №634, у довгострокову оренду земельну ділянку за адресою: смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, Центральний район, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:026:0250. Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1626 га, у т.ч. капітальна одноповерхова забудова 0,0100 га, під проїздами, проходами та площадками. Пунктами 3, 4, 14 Договору закріплено, зокрема, що на вказаній земельній ділянці розташована база відпочинку «Маяк-2» і ця земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування даної бази відпочинку. Згідно з п.8 Договору, останній укладено на 10 років. Після закінчення строку його дії Орендар має переважне право поновлення Договору на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію. Цільове призначення земельної ділянки експлуатація та обслуговування бази відпочинку «Маяк-2» (п.15 Договору). Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у трьохденний термін після державної реєстрації Договору за актом приймання-передачі (п.18 Договору). Пунктом 19 Договору встановлено, що після припинення його дії Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з станом, у якому він одержав її в оренду. Відповідно до п. 29 Договору до обов`язків Орендаря входить, зокрема, повернення Орендодавцю за актом приймання-передачі об`єкту оренди по закінченню строку його оренди (а.с. 11). Згідно з п. 35 Договору його дія припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який Договір було укладено. Пунктом 41 Договору сторони визначили, що останній набирає чинності після підписання та його державної реєстрації. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем те, що спірний Договір оренди зареєстровано у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії Дії Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Книзі державної реєстрації договорів оренди землі винесено запис № 04.09.506.00023 від 24.04.2009р. При цьому, як зазначає відповідач, ПрАТ Меліоратор на праві власності належить нерухоме майно, а саме: сауна, душова кабіна, санвузол, які знаходяться на відповідній земельній ділянці та призначені саме для обслуговування бази відпочинку «Маяк-2». Матеріали справи свідчать, що при приватизації орендного підприємства Меліоратор у 1994 році до статутного фонду ВАТ (ПрАТ ) Меліоратор надійшло майно, що належало до об`єктів колишньої державної власності. Наведене підтверджується копією наказу Регіонального відділення ФДМУ по Київські області від 12.07.1993 року №3-АТ Про перетворення орендного підприємства Меліоратор в відкрите акціонерне товариство, копією Акту прийому-передачі проданого майна від 12.09.1994р., укладеним між Регіональним відділенням ФДМУ та ВАТ Меліоратор та копією переліку майна, переданого у власність ВАТ Меліоратор, наявних у матеріалах справи (а.с. 86-89). З наведеного переліку вбачається, що відповідач отримав у власність, зокрема, в Одеській області 14 об`єктів, що розташовані за адресою: смт. Затока, вул. Виноградна, 3 та складаються зі спальних будиночків у кількості 9 ед., санітарного блоку 1 ед., вагону-битовки 1 ед., огорожі металевої 1 ед., біль`ярдної 1 ед. та тіньового навісу 1 ед. (а.с. 89). Матеріали справи свідчать, що 22.03.2019р. ПрАТ «Меліоратор» листом №96/1 звернувся до Затоківської селищної ради з повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди (а.с. 17). При цьому, у додатках вказаного листа зазначено про надання Орендодавцю проекту додаткової угоди. Вказаний лист,за свідченням позивача, був отриманий позивачем 10.07.2019р. за вх. №962/01-24, про що свідчить відмітка Затоківської селищної ради щодо вхідний кореспонденції на вказаному листі відповідача, тобто с пропуском строку передбаченого п.8 договору. Однак, з матеріалів справи вбачається, що лист №96/1 був направлений ПрАТ «Меліоратор» Орендодавцю завчасно, відповідно до умов Договору, а саме: 23.03.2019р. Водночас, у матеріалах справи також відсутнє заперечення Затоківської селищної ради стосовно продовження орендних правовідносин позивача з ПрАТ «Меліоратор». Зазначаючи про закінчення строку дії Договору оренди 22.04.2019р. та посилаючись на неповернення ПрАТ «Меліоратор» земельної ділянки Орендодавцю, Затоківська селищна рада звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом. Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Матеріали справи свідчать, що відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київської області від 12.07.1993р. №3-АТ, орендне підприємство «Меліоратор» було перетворене у ВАТ, а в подальшому ПрАТ) „Меліоратор, та до статутного фонду останнього передано майно, що перебувало у попередника, згідно з нормами законодавства з питань приватизації, зокрема: ст. 17 Закону України «Про приватизацію державного майна», відповідно якої при перетворенні орендного підприємства в акціонерне товариство, в процесі приватизації його засновником виступає державний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених законодавством. До статутного капіталу ВАТ вноситься державне майно, здане в оренду та майно, що є власністю орендаря. На вартість свого внеску засновники отримують акції створеного товариства. Створене згідно з цією статтею акціонерне товариство є правонаступником підприємства, що приватизується. 12.09.1994р. між ВАТ «Меліоратор» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київської області складено Акт прийому - передачі проданого майна орендного підприємства «Меліоратор». Згідно з переліком майна, переданого у власність ВАТ «Меліоратор» до останнього належить нерухоме майно, а саме:санітарний блок, спальні будиночки, тіньовий навіс та ін., розташоване за адресою: Одеська область, смт. Затока, вул. Виноградна, 3 (а.с.88-89). Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Відповідно до ст. 26 Цивільного кодексу УРСР (діючий станом на дату створення ВАТ «Меліоратор»), правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації статуту юридичної особи. Як свідчать матеріали справи, державна реєстрація статуту ВАТ „Меліоратор» була здійснена 09.07.1997р., за яким товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації і правонаступником орендного підприємства «Меліоратор» та власником майна, переданого засновником (пункти 3.1, 3.3, 3.4 статуту ВАТ). Таким чином, судова колегія зазначає, що на підставі вищевказаних норм законодавства, право власності на передане у статутний фонд майно належить відповідачу з моменту державної реєстрації ВАТ як юридичної особи, тобто з 09.07.1997р., що не було враховано місцевим господарським судом. Разом з тим, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди (ч.5 ст. 120 Земельного кодексу України). Зазначена норма закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Отже, відповідачем у встановленому порядку було набуто право власності на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться на спірній земельній ділянці, що в силу положень ст.120 Земельного кодексу України надає йому право вимагати від Затоківської селищної ради оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на умовах оренди. Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено порядок пролонгації договору оренди та вказане, що переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: 1) внаслідок використання орендарем свого переважного права на поновлення строку дії договору, що наведено у частинах 1-5 ст. 33 зазначеного Закону, 2) у разі продовження орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, про що зазначено в ч.6 вказаної статті. Зазначена правова позиція сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015р. у справі № 6-219цс14 та у справі №6-10цс15, у постановах від 18.03.2015р. у справі №6-3цс15 та у справі №6-4цс15, постанові від 25.05.2016р. у справі №3-312гс16, постанові від 23.03.2016р. у справі №6-146цс16 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 594/376/17-ц. Так, відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Отже, з наведених норм матеріального права впливає, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: - орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; - орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; - до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; - орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Більш того, аналіз встановлених умов пролонгації призводить до висновку, що вони застосовуються у разі наявності значної конкуренції, коли потрібно скористатися переважним правом перед іншими претендентами для визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною. У той же час, частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі. Так, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки за умови, що орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди заперечення орендодавця проти поновлення цього договору. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору) у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі № 908/2484/17, від 06.12.2018р. у справі №908/1634/17, від 11.12.2018р. у справі №921/43/18, від 05.06.2019р. у справі №904/3392/18, від 23.01.2019р. у справі №911/1136/17, від 05.06.2019р. у справі №915/1004/18 та багатьох інших. Виходячи з вищевикладеного судова колегія зазначає, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди: 1) досягнення згоди між орендодавцем та орендарем щодо продовження договору оренди шляхом укладання додаткової угоди чи нового договору та виконання орендарем обов`язку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити орендні правовідносини і надання інформації про умови таких правовідносин у вигляді додаткової угоди чи нового договору оренди; 2) пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою. Наведені норми земельного законодавства цілком кореспондуються з відповідними приписами Цивільного кодексу України, який також передбачає два випадки пролонгації договору найму (оренди): ч.1 ст.764 і ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України. Так, за змістом положень ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений. Відповідно до ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк дії спірного Договору сплив 24.04.2019р. на підставі того, що відповідно до приписів Закону України ІІро оренду землі та умов самого Договору, він набирає чинності, зокрема, після його державної реєстрації. Враховуючи, що укладений між сторонами Договір оренди був зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії Дії Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах саме 24.04.2009р., а положеннями п. 8 Договору визначено 10-річний строк дії останнього, то місцевим господарським судом правильно визначено дату припинення дії Договору - 24 квітня 2019р. При цьому, апеляційний суд вказує, що умовами спірного Договору також передбачено переважне право Орендаря на поновлення Договору на новий строк, а саме: Орендар повинен письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити дію Договору не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення строку дії останнього. У матеріалах справи наявний лист ПрАТ «Меліоратор» від 22.03.2019р. №96/1 (тобто за 1 місяць до закінчення строку дії Договору), яким відповідач звернувся до Орендодавця щодо наміру продовжити договірні відносини. Тобто, з наведеного вбачається, що орендар, який мав намір скористатися правом на укладення договору оренди землі на новий строк повідомив про це орендодавця до закінчення строку дії відповідного договору оренди у порядку встановленому ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, судова колегія звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які зауваження позивача стосовно неналежного виконання Орендарем своїх зобов`язань за спірним Договором оренди землі. Відповіді на дії відповідача від Затоківської селищної ради, у строки передбачені ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі, не надійшло. Крім того, жодного заперечення щодо поновлення Договору, протягом місяця після закінчення строку його дії міською радою висунуто також не було. Водночас, позивач зазначає, що отримав вищенаведений лист відповідача з пропозицією поновлення строку дії спірного Договору лише 10.07.2019р., тобто з порушенням відповідного строку, встановленого Орендарю для такого звернення, однак, доказів надсилання відповідних заперечень протягом місяця після отримання листа Орендаря, - з 10.07.2019р. по 10.08.2019р. у матеріалах справи також не міститься. Разом з тим, відповідач після закінчення строку дії Договору земельної ділянки, продовжував користуватися цією земельною ділянкою. При цьому, факт продовження належного користування ПрАТ «Меліоратор» земельною ділянкою після закінчення терміну дії Договору Затоківською селищною радою не спростовано, а докази надсилання заперечень щодо користування цією земельною ділянкою протягом строку встановленого частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі у матеріалах справи відсутні. Отже, матеріали справи свідчать про факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2019р. по справі № 607/10423/17. Враховуючи, що орендар (позивач) належно виконує обов`язки за договором оренди землі, продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і протягом одного місяця після закінчення строку договору відсутній лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, апеляційний суд вважає, що у позивача наявні підстави для застосування до позовних вимог ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі». Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, ст.120 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України Про оренду землі», апеляційний суд вважає передчасним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог Орендодавця про звільнення відповідачем земельної ділянки. Окремо, апеляційна колегія зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", заява № 63566/00, рішення від 18.07.2006). Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Меліоратор на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2020 року у справі №9216/2559/19 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Меліоратор на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2020 року у справі №916/2559/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2020 року у справі №916/2559/19 скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог Затоківської селищної ради до Приватного акціонерного товариства Меліоратор про зобов`язання звільнити земельну ділянку відмовити. Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк. Повний текст постанови підписаний 24.09.2020 року. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Головей В.М. Суддя Разюк Г.П.