Постанова Запорізький апеляційний суд № 316/2216/19

Дата документу 22.09.2020 Справа № 316/2216/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №316/2216/19 Головуючий у 1 інстанції: Бульба О.М. Провадження № 22-ц/807/2132/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., при секретарі: Волчановій І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 квітня 2020 року про повернення заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Енергодарський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати аліментів та стягнення безпідставно отриманих коштів,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , третя особа: Енергодарський міський ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати аліментів та стягнення безпідставно отриманих коштів. Заочним рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 березня 2020 року позов задоволено частково. У квітні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 березня 2020 року. Ухвалою судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 квітня 2020 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 березня 2020 року. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 квітня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На адресу апеляційного суду відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від учасників справи не надходило, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання (а.с. 117-118), до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 124). За таких обставин, колегія суддів колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України здійснила апеляційний розгляд у відсутності сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Так, відмовляючи у прийняття заяви про перегляд заочного рішення, яка підписана ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не була стороною у справі, представником відповідача ОСОБА_1 , чи іншим її учасником. Зокрема, суд зазначив, що заяв чи клопотань від відповідача про допуск до участі у справі у якості його представника (ст.43 ЦПК України) ОСОБА_2 до суду не надходило, справа, частиною 6 статті 19 ЦПК України не віднесена до малозначної справи та не визнана судом такою, підтверджень того, що ОСОБА_2 , є адвокатом та на підставі договору про надання правової допомоги укладеного з відповідачем ОСОБА_1 , здійснює представництво його інтересів суду також не надано. Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справ, виходячи з наступного. Так, відповідно до ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно з ч. 2 ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. У частині 4 ст.131-2 Конституції України зазначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Відповідно до п. 2 ч. 6, ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 1 ст. 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. При цьому, згідно ч.3 ст.274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес. Відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вищезазначеними вимогами. Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є звільнення від сплати аліментів, які стягуються на утримання ОСОБА_1 на період навчання, та стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 31582,18 грн., тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що згідно п.1 ч.6 ст. 19, п. 1 ч.1 та ч.4 ст. 274 ЦПК України може розглядатися у спрощеному позовному провадженні, як малозначна справа, Згідно ч.ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Таким чином, цивільно-процесуальним законодавством визначено конкретні випадки, у яких представником у суді, крім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність. Отже, під час розгляду справи про стягнення аліментів, представником сторони може бути не лише адвокат, а й особа, яка досягла 18 років та має повну процесуальну дієздатність. Як вбачається з копії довіреності від 05 листопада 2016 року, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси, зокрема, в судах всіх інстанцій, передбачених Законом України «Про судоустрій України» в тому числі місцевих,усіх судових установах, Господарських судах України, Верховному суді України, в судах загальної юрисдикції, судах першої, апеляційної та касаційної інстанції з усіма процесуальними правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі (а.с. 78-79). Заява про перегляд заочного рішення підписана та подана до суду саме представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за довіреністю. З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що дана справа є малозначною, тому представництво відповідача у суді на підставі довіреності не суперечить вимогам цивільного процесуального закону та Конституції України, а тому повернення позовної заяви відбулося без достатніх на то правових підстав, Окрім того, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.3 ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду. Отже, виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про повернення заяви, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 квітня 2020 року по цій справі - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 23 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: