Постанова Запорізький апеляційний суд № 2-3902/11

Дата документу 15.09.2020 Справа № 2-3902/11 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №2-3902/11 Головуючий у 1 інстанції: Ісаков Д.О. Провадження № 22-ц/807/2317/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., при секретарі: Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа по справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заяви зазначали, що 05 березня 2013 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчий лист № 2-3902/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 834735 грн. Виконавчий лист було пред`явлено до ВДВС Ленінського району м. Запоріжжя МУЮ до виконання. Проте, 29 березня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення суду, на підставі якого видано вищезазначений виконавчий документ, та повернуто виконавчий лист на адресу органу що його видав. Після розгляду справи у Апеляційному суді Запорізької області справу було передано до Вищого спеціалізованого суду України для розгляду касаційної скарги Боржника. 09 вересня 2019 року Верховним судом було прийнято рішення, яким відмовлено Боржнику в задоволенні касаційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя та Апеляційного суду Запорізької області. Матеріали справи повернуто до Ленінського районного суду міста Запоріжжя. 24 вересня 2019 року представником АТ «Універсал Банк» було направлено заяву до Ленінського районного суду з проханням надіслати на адресу Банку повернуті виконавчі документи, які повинні були зберігатися у матеріалах цивільної справи. Однак, 03 жовтня 2019 року на адресу Банку надійшла відповідь від Ленінського районного суду м. Запоріжжя, в якій зазначено, що в матеріалах справи відсутній виконавчий лист № 2-3902/11 від 05 березня 2013 року. Також зазначено по необхідність звернутися до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, у разі його втрати. Посилаючись на наведені обставини, АТ «Універсал Банк» просило суд видати дублікат виконавчого листа № 2-3902/2011 від 05 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 834735 грн. та поновити пропущений строк для його пред`явлення. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року заяву ПАТ «Універсал Банк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу - задоволено. Видано дублікат виконавчого листа № 2-3902/11 від 05 березня 2013 року, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості та поновлено строк для пред`явлення його до виконання. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ «Універсал Банк» відмовити. В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що ПАТ «УніверсалБанк» у заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката не зазначає жодної причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а отже суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про її задоволення. Поважність причин пропуску строку в даному випадку передбачає наявність певних об`єктивних обставин, що унеможливили б пред`явлення даного виконавчого листа до виконання. В даному ж випадку, наявні суб`єктивні обставини, такі як відсутність жодного інтересу з боку Банку щодо виконання рішення суду. Скаржник також зазначає, що заявником не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчий лист по цивільній справі № 2-3902/11 втрачено, не зазначено заходів, які було здійснено з метою пошуку документа, зокрема доказів направлення виконавчого листа з Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області до Ленінського районного суду м. Запоріжжя, або доказів звернення ПАТ «Універсал Банк» до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. Крім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 просив розглядати справу в судовому засіданні з викликом сторін, оскільки він має намір обґрунтувати та відстоювати свою позицію у справі, надати пояснення з приводу заяви, та наводити доводи, які мають важливе значення для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило. В судове засідання належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду дату (т. 2 а.с. 38-40) учасники справи не з`явились. 14 вересня 2020 року через електрону пошту на адресу апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи. В обґрунтування своєї заяви представником зазначено, що 15 вересня 2020 року об 14 год. у нього призначено розгляд кримінального провадження, на підтвердження чого надано копію судової повістки (т. 2 а.с. 41-42). Втім, колегія суддів зазначає, що судове засідання, призначене на 27 липня 2020 року, для створення апеляційним судом під час розгляду цієї справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, було відкладено за клопотанням ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 27). Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004), ратифікованої Законом від 17.07.97 N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ), гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної справи, в якій вона є стороною. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду, в апеляційній скарзі апелянтом викладено правову позицію в обґрунтування вимог апеляційної скарги. Враховуючи наведене вище, передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про розгляд справи, колегія суддів дійшла висновку що заява представника скаржника щодо чергового відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З вищенаведених підстав, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи, неявка яких до суду визнана судом неповажною. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року у справі №2-3902/11, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитними договорами - №093-2008-2043 від 12.06.2008р. - 153449,34грн.; №093-2008-2044 від 12.06.2008р. - 453719,83грн.; №093-2008-2045 від 12.06.2008р. - 379065,17грн., а також судові витрати на суму 1950 грн. (т. 1 а.с. 61). На виконання вищезазначеного рішення Ленінським районним судом м. Запоріжжя на адресу ПАТ «УніверсалБанк» направлено виконавчий лист (т. 1 а.с. 72). Виконавчий лист знаходився на примусовому виконанні Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя. 29 березня 2017 року постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя виконавчий лист повернуто до суду, що його видав, у зв`язку з поновленням боржнику пропущеного строку на апеляційне оскарження заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя (т. 1 а.с. 213). Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року залишено без змін (т. 1 а.с.149-150). Не погоджуючись з ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року, ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу та клопотання про зупинення виконання рішення суду (т. 1 а.с.164). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року, клопотання ОСОБА_1 задоволено, виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року зупинено до закінчення касаційного провадження (т. 1 а.с. 189). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року (т. 1 а.с. 203-207). 19 вересня 2019 року цивільна справа № 2-3902/11 повернута до Ленінського районного суду м. Запоріжжя (т. 1 а.с.208). 26 вересня 2019 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про повернення оригіналу виконавчого листа, який відповідно до Постанови державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя від 29 березня 2017 року повернуто до суду, для подальшого його виконання (т. 1 а.с .210). Листом Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2019 року стягувача повідомлено, що виконавчий лист в матеріалах справи № 2-3902/11 відсутній (т. 1 а.с.214). Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року на теперішній час не виконано. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України). Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Так, відповідно до §§ 51-53 рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягував або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою суд має встановити факт втрати виконавчого листа та перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Задовольняючи заяву АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки оригінал виконавчого листа № 2-3902/11 виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя, втрачено, судове рішення, на підставі якого його видано, не виконано та не втратило законної сили. При цьому, посилання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують втрату оригіналу виконавчого листа, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, з листа Ленінського районного суду м. Запоріжжя вбачається, що виконавчий лист в матеріалах справи № 2-3902/11 відсутній. Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ч. 1ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. У даному випадку слід врахувати, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 було зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року до закінчення касаційного провадження. Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, і вже 26 вересня 2019 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про повернення оригіналу виконавчого листа, який 29 березня 2017 року повернуто до суду (т. 1 а.с .210). Вказана обставина свідчить про те, що строк звернення для пред`явлення до виконання виконавчого документу пропущено не з вини стягувача, оскільки рішення фактично не могло буди виконано, з огляду на його перегляд у судах апеляційної та касаційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання зумовлений відсутністю інтересу з боку Банку щодо виконання рішення суду є безпідставними. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи заяву стягувача, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що ПАТ «УніверсалБанк» пропустило строк пред`явлення до виконання виконавчого листа з незалежних від нього причин, при цьому рішення суду яке набрало законної сили залишається невиконаним, що порушує право заявника на справедливий судовий захист. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанцій, власного тлумачення апелянтом вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року по цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 23 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: