Постанова 4808 № 348/2143/19

Справа № 348/2143/19 Провадження № 22-ц/4808/1024/20 Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Девляшевського В.А., суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О., секретаря Бойчука Л.М., з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника ПАТ «Укрнафта» - Королюка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Долинанафтогаз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комісія по трудових спорах Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» про визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» № 2066-к від 07 серпня 2019 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене головуючим суддею Грещуком Р.П. 07 липня 2020 року, повний текст якого складено 17 липня 2020 року, в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Долинанафтогаз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комісія по трудових спорах Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» з позовом про визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» № 2066-к. Позовні вимоги були мотивовані тим, що вищезазначеним наказом №2066-к від 07 серпня 2019 року його за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків, а саме допущення недостачі товаро-матеріальних цінностей та наявність лишків ТМЦ було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани. Цим же наказом йому було запропоновано відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду в загальній сумі 160 942,16 грн з ПДВ. Позивач вказував, що даним наказом встановлено осіб, які допустили безпідставне списання матеріальних цінностей, однак до відповідальності притягнуто лише його. Також ОСОБА_1 зазначав, що всі фактично виконані об`єми робіт підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт за формами КБ-2в, вони були прийняті та підписані представником замовника ОСОБА_3 і відповідно проведені в бухгалтерському обліку бухгалтерією. При цьому, жодного зауваження до завищення виконаних робіт до нього не було, що підтверджується кошторисною документацією, зокрема вартістю кошторисних робіт та об`ємів, за межі яких він не виходив. Ствердив, що він належним чином, як виконавець робіт, організовував проведення зазначених робіт у відповідності з проектною документацією, будівельними нормами і технічними умовами. Позивач ОСОБА_1 також зауважив, що при проведенні інвентаризації було створено окрему нову комісію, в той час як на підприємстві є постійно діюча інвентаризаційна комісія, і сама інвентаризація проводилась із порушеннями, зокрема, відбувалась за участі члена комісії, який не є працівником ПАТ Укрнафта», проводилась в порушення строків, в неповному складі, з порушенням правил проведення інвентаризацій. Крім того, комісією не було забезпечено своєчасність, повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов`язань, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації. Також ОСОБА_1 вказав, що в оскарженому наказі зазначено посаду виконроба, в той час як він обіймає посаду виконавця робіт групи будівельного сервісу «Будсервіс» Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта».Також позивач зазначив, що оспорюваний наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не містить фактичних та конкретних даних щодо причин накладення стягнення, а загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які нібито він допустив в своїй роботі. Вважає, що керівництво НГВУ «Долинанафтогаз» при притягненні його до дисциплінарної відповідальності, при визначені нібито заподіяної матеріальної шкоди об`єктивно не з`ясувало чи був насправді факт порушення трудової дисципліни та не переконалося у відсутності з його сторони будь-якого порушення трудової дисципліни. Посилаючись на вищенаведене, а також на те, що наказ в.о. начальника НГВУ «Долинанафтогаз» №2066-к від 07 серпня 2019 року «Про результати перевірки стану використання та збереження ТМЦ в УБР «Будсервіс» (Надвірнянський НПР) НГВУ «Долинанафтогаз» порушує його права, як працівника, просив визнати незаконним та скасувати в цілому наказ виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Долинанафтогаз» Мальчика О.В. №2066-к від 07 серпня 2019 року «Про результати перевірки стану використання та збереження ТМЦ в УБР «Будсервіс» (Надвірнянський НПР) НГВУ «Долинанафтогаз», та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. Рішенням Надвірнянського районного суду від 07 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Долинанафтогаз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача комісія по трудових спорах Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» про визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, а також на невірну оцінку доказів у справі. Зокрема, апелянт ОСОБА_1 зауважує, що судом першої інстанції не дано правової оцінки змісту наказу та залишено без уваги відсутність в наказі конкретного формулювання складу дисциплінарного проступку, відсутність додатку до наказу для його обґрунтування, відсутність його пояснень до наказу та розписки про ознайомлення з наказом. А тому, на думку ОСОБА_1 , висновок суду про те, що описова частина наказу містить чітке визначення дисциплінарного проступку і в чому конкретно проявилось та не порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, є помилковим. Позивач зазначає, що в оспорюваному наказі не зазначено який саме він скоїв дисциплінарний проступок, в чому конкретно проявилося порушення, які ним порушено трудові обов`язки, не зазначено пункти посадової інструкції чи інших локальних нормативних актів. Не містить також наказ і фактичних та конкретних даних щодо обставин скоєння дисциплінарного проступку, його вини та причин і підстав для накладення на нього стягнення. При цьому, вказує апелянт ОСОБА_1 , загальне формулювання «недотримання трудових обов`язків» не пояснює суть порушення трудового обов`язку чи скоєння ним дисциплінарного проступку. На думку ОСОБА_1 , відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у його діях чи бездіяльності, оскільки за посадовою інструкцією він зобов`язаний оформляти акти виконаних робіт, а їх правильність перевіряє зовсім інший працівник, зокрема працівник ДКБ ОСОБА_3 , у функції якого входить здійснювати технічний нагляд за будівництвом та контролювати правильність складених актів виконаних робіт. Апелянт звертає увагу суду на те, що в наказі містяться лише посилання на ст. 139 КЗпП України та аналогічні п. 3.1 та п.10.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, які носять загальний характер і стосуються всіх працівників незалежно від виконання ними функцій. Також ОСОБА_1 зауважує, що він займає посаду виконавця робіт, в той час в наказі його посада звучить як «виконроб», хоча фактично такої посади в штатному розписі немає. Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що в спірному наказі міститься посилання на акт перевірки №01/01/13/08/03-01/2/94 від 05 липня 2019 року, який був складений одноособово начальником КРС Західного нафтопромислового району Департаменту Функціонального контролінгу ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_4 , а не комісійно. Про факт складення даного акту йому було невідомо, його ніхто з ним не ознайомлював, він не приймав участі у його складанні, що ставить під сумнів легітимність проведення такої перевірки. В спірному наказі не описано та не зазначено результати інвентаризації, а міститься тільки запис «встановлено ряд лишків і недостачі ТМЦ», а посилання на наказ №142-АГП від 09 липня 2019 року є безпідставним, оскільки цей наказ стосується лише початкової організації проведення інвентаризації, а не реальних її результатів. Апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що пункти 1-3 та 5 наказу не порушують його прав та інтересів, оскільки пунктом 2 йому під звіт оприбутковано лишки на суму 215 405,05 грн, недостачу на суму 43 951,95 грн, частково здійснено взаємозалік на суму 47 347,65 грн та юридичною службою відповідача подано позов до суду про стягнення з нього 160 942,16 грн. Разом з тим, зауважує ОСОБА_1 даний пункт є незаконним та безпідставним, оскільки оприбуткування виявлених лишків, недостачі та взаємозалік є похідними від основної дії у вигляді встановлення завищення об`ємів виконаних робіт на суму 337 096,11 грн. Водночас, в резолютивній частині наказу не міститься рішення щодо основної дії у формі скоригування в бухгалтерському обліку та звітності в бік зменшення вартості зроблених ремонтних робіт на котельні УППН «Старуня» на суму 337 096,11 грн, як це було рекомендовано в акті від 05 липня 2019 року. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що відповідач пропустив місячний строк накладення на нього дисциплінарного стягнення, оскільки за актом КРС від 05 липня 2019 року було встановлено завищення об`ємів виконаних робіт і безпідставне списання ТМЦ на суму 137 514,17 грн та за наказом №142-АГП від 09 липня 2019 року створено інвентаризаційну комісію, результати якої взагалі не відображено в наказі, а тому, на його думку, днем виявлення порушення є 05 липня 2019 року і з часу виявлення до винесення оспорюваного наказу №2066-к від 07 серпня 2019 року пройшов місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення, що є додатковою підставою для його скасування. Також апелянт вважає, що при розгляді даної справи Комісія по трудових спорах НГВУ «Долинанафтогаз», яка була залучена до участі у справі в якості третьої особи, повинна була надати своє рішення щодо ситуації, яка склалась, однак таке рішення відсутнє. Позивач ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що в акті перевірки від 05 липня 2019 року не зазначено і не враховано того, що він з січня місяця 2019 року без передачі ТМЦ здійснював обов`язки начальника управління будівельних робіт «Будсервіс» НГДУ «Долинанафтогаз» та контролював роботи на інших об`єктах, що значно збільшило обсяг його трудових обов`язків та напруженість в роботі, яку реально не міг належно виконувати. Також позивач ОСОБА_1 зауважує, що укладений між ним та відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність від лютого 2018 року не відповідає вимогам ст. 135-1 КЗпП України, оскільки в ньому не вказано число його укладення, невірно вказана назва договору та по даний час відсутній перелік посад і форма типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність в Україні, що мають бути затверджені КМУ. Апелянт вважає безпідставними посилання на Указ Президії ВР СССР від 13 липня 1976 року та постанову Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року №447/24 про затвердження Переліку посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємства, установи чи організації можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж, перевезення або застосування у процесі виробництва, оскільки за даним переліком визначено роботи по прийняттю на зберігання, обробці, зберігання, відпуску матеріальних цінностей на складах, базах, хранилищах та інших закладах по обслуговуванню населення. І за цим Переліком до них не відносяться за посадою виконавці робіт, чи за характером роботи працівники будівельних чи нафтопромислових підприємств. Крім того, вказує ОСОБА_1 , за його посадовою інструкцією відсутня функція по збереженню ТМЦ та перевірки обсягів виконаних робіт на об`єктах, що є підставою для застосування ст. 9 КЗпП України. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. У надісланому на адресу суду відзиві представник відповідача ПАТ «Укрнафта» доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив, зазначивши, що позивач не спростував факт порушення ним виробничої та трудової дисципліни, а навпаки відобразив свою некомпетентність та нерозуміння своїх посадових обов`язків, через неналежне виконання яких ПАТ «Укрнафта» було заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 160 942,16 грн. Представник ПАТ «Укрнафта» зауважує, що в оскаржуваному позивачем наказі містяться усі необхідні обставини та підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Щодо тверджень позивача про невідповідність правильної назви його посади, то представник відповідача вказує, що нормами трудового законодавства не заборонено роботодавцю писати скорочену назву його професії. Також представник відповідача стверджує, що позивач надавав свої пояснення з приводу наказу 06 серпня 2019 року, а також ознайомлювався із змістом наказу 07 серпня 2019 року о 8:10 год, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, представник ПАТ «Укрнафта» зауважує, що позивача ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за результатами проведення позачергової інвентаризації робочою інвентаризаційною комісією, яка була створена відповідно до наказу №142-АГП від 09 липня 2019 року, а не за результатами акту перевірки начальника КРС Західного нафтопромислового району Департаменту функціонального контролінгу ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_4 . На думку представника відповідача, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності в межах одномісячного строку, оскільки строк застосування дисциплінарного стягнення необхідно рахувати з моменту складання робочою інвентаризаційною комісією порівняльної відомості результатів інвентаризації у позивача, а саме 02 серпня 2019 року, підпис якого присутній на порівняльній відомості результатів інвентаризації. Також зазначає, що акт перевірки №01/01/13/08/03-01/2/94 від 05 липня 2019 року не встановлює та не описує допущення позивачем факту нестачі ТМЦ та лишків ТМЦ, а тому даний доказ та встановлені ним обставини не стосуються дисциплінарного проступку вчиненого позивачем і немає жодного відношення до правових підстав оголошення йому догани. Вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою та недоведеною, представник ПАТ «Укрнафта», просить її залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 07 липня 2020 року без змін. В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з мотивів викладених у ній. Додатково зазначив, що ОСОБА_1 , на його думку, безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки він належним чином виконував свої обов`язки по обліку та збереженні ввірених йому ТМЦ, і його вина у виникненні недостачі товару не підтверджена об`єктивними доказами. Разом з тим, представник позивача визнав той факт, що ОСОБА_1 являється матеріально-відповідальною особою, оскільки отримував під звіт товаро-матеріальні цінності. Рішення суду вважає незаконним і необґрунтованим, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Представник відповідача ПАТ «Укрнафта» доводи апеляційної скарги заперечив. Крім того, наголосив на тому, що безпідставне списання ОСОБА_1 будівельних матеріалів внаслідок завищення ним об`ємів робіт та недостачі їх підтверджено документальними доказами. За відсутність належного контролю в питанні визначення дійсного об`єму будівельних робіт притягнуто до дисциплінарної відповідальності ще одного працівника ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_3 . Рішення суду про відмову в позові ОСОБА_1 вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено та не представлено належних, достовірних та достатніх доказів порушення відповідачем його законних прав та інтересів при винесенні наказу №2066-к від 07 серпня 2019 року, оскільки його описова частина містить визначення про те, який саме дисциплінарний проступок вчинив позивач та чітко зазначено, в чому конкретно проявилося порушення, яке стало приводом до застосування догани та що було підставою для застосування такого стягнення згідно КЗпП України. З цими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Укрнафта» на посаді виконавця робіт ГО ЗНР УБР «Будсервіс». У лютому 2018 року ОСОБА_1 шляхом укладення між ним та НГВУ «Долинанафтогаз» договору про повну індивідуальну відповідальність прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому підприємством матеріальних цінностей, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного договору (а.с.101). Наказом в.о. начальника НГВУ «Долинанафтогаз» О.В. Мальчика №2066-к від 07 серпня 2019 року позивача ОСОБА_1 за порушення виробничої та трудової дисципліни, а саме за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків, допущення недостачі ТМЦ, наявність лишків ТМЦ притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани (а.с.11-12). Встановлено, що притягненню позивача ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності передувала перевірка Контрольно-ревізійною службою Західного нафтопромислового району Департаменту функціонального контролінгу ПАТ «Укрнафта» стану використання та збереження ТМЦ в управлінні будівельних робіт «Будсервіс». В ході даної перевірки було виявлено завищення об`ємів виконаних будівельно-монтажних робіт на об`єкті «Заміна котлів АБА-2 котельні на УППН «Старуня» НГВУ «Надвірнанафтогаз», та встановлено безпідставне списання матеріальних цінностей позивачем ОСОБА_1 . Результати зазначеної перевірки, яка здійснювалася з 18 червня по 05 липня 2019 року, відображені в Акті №01/01/13/08/03-01/2/94 від 05 липня 2019 року (а.с.14-18). При цьому слід зазначити, що ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях від 03 липня 2019 року фактично визнав завищення ним об`єму виконаних ремонтних робіт (а.с.29). У зв`язку із виявленими в ході перевірки порушеннями наказом в.о. операційного менеджера НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» №142-АГП від 09 липня 2019 року було постановлено провести позачергову інвентаризацію товаро-матеріальних цінностей у матеріально-відповідальної особи виконроба УБР «Будсервіс» ОСОБА_1 , а також створено робочу інвентаризаційну комісію (а.с.13). Цим же наказом встановлено строки проведення інвентаризації з 10 липня по 19 липня 2019 року. Запланована інвентаризація проводилась комісією з 10 по 19 липня 2019 року. Результати інвентаризації були відображені в інвентаризаційному описі ТМЦ (а.с.39-48), який був доповнений та уточнений інвентаризаційним описом від 30-31 липня 2019 року (а.с.52-53). Протоколом засідання інвентаризаційної робочої комісії ГО ЗНПР УБР «Будсервіс» НГВУ «Долинанафтогаз» від 31 липня 2019 року затверджено результати проведення уточнюючої позачергової інвентаризації, а саме виявлено факт недостачі ТМЦ та наявності лишків ТМЦ у працівника ОСОБА_1 (а.с. 54-55). Остаточні результати проведеної інвентаризації 02 серпня 2019 року були оформлені та закріплені у Порівняльній відомості, зі змісту якої вбачається наявність у матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 недостачі та лишків ТМЦ. Із змістом зазначеної відомості ОСОБА_1 був ознайомлений 03 вересня 2019 року (а.с.56-59). Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Згідно ч.1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Статтею 148 КЗпП України встановлено строки притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, зокрема дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Крім того слід зазначити, що у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року дано роз`яснення про те, що судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України, правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Аналізуючи вищезазначені обставини, за яких у сторін виникли спірні правовідносини, враховуючи вище перелічені норми трудового законодавства, якими регулюється порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та наявні в матеріалах справи документальні відомості, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для постановлення НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» наказу №2066-к від 07 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани. При цьому, судом першої інстанції було перевірено додержання відповідачем передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не дано правової оцінки змісту наказу та залишено без уваги відсутність в наказі конкретного формулювання складу дисциплінарного проступку, відсутність додатку до наказу для його обґрунтування, відсутність його пояснень до наказу та розписки про ознайомлення з наказом, оскільки, по-перше, вони суперечать змісту мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, який проаналізував зміст наказу та дав йому належну оцінку. А по-друге, роботодавцем НГВУ «Долинанафтогаз» в оскаржуваному наказі вказано суть проступку наявність недостачі та лишків ТМЦ, та підстави притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. З аналогічних підстав апеляційний суд залишає без уваги твердження позивача про те, що оспорюваний наказ не містить інформації який саме він скоїв дисциплінарний проступок, в чому конкретно проявилося порушення, які ним порушено трудові обов`язки, не описано фактичні та конкретні дані щодо обставин скоєння дисциплінарного проступку, його вини та причин і підстав для накладення на нього стягнення, оскільки конкретизація нормативного обґрунтування притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути підставою для скасування наказу. Такий висновок висловлений в постанові Верховного Суду від 19 січня 2019 року при розгляді справи №343/6/18. Не заслуговують уваги доводи позивача про те, що в наказі його посада звучить як «виконроб», хоча він займає посаду виконавця робіт, оскільки трудовим законодавством не заборонено писати скорочену назву професії. Не ґрунтуються на нормах чинного трудового законодавства посилання ОСОБА_1 на те, що відповідачем пропущено місячний строк накладення на нього дисциплінарного стягнення. З даного приводу колегія суддів зауважує, що за змістом абз.2 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року №14, днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акту або висновку. Як зазначалося вище, остаточні результати проведеної інвентаризації, за результатами якої було виявлено лишки та недостача ТМЦ за ОСОБА_1 , були оформленні 02 серпня 2019 року. А тому, накладаючи на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення шляхом оголошення догани 07 серпня 2019 року, відповідачем не пропущено передбачений ст. 148 КЗпП України місячний строк. Також апеляційний суд відхиляє твердження ОСОБА_1 про те, що укладений між ним та відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність від лютого 2018 року не відповідає вимогам ст. 135-1 КЗпП України, оскільки, по-перше, відповідно до посадової інструкції позивача від 02 січня 2018 року позивач приймав на склад конструкції, деталі, матеріали, будівельні машини, транспортні засоби, обладнання тощо, здійснював контроль за їх своєчасним постачанням на дільницю та забезпечував їх охорону. По-друге, в судовому засіданні представник позивача підтвердив, що ОСОБА_1 підписав договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності та отримував під звіт товаро-матеріальні цінності. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту пояснень позивача ОСОБА_1 , які були відібрані в нього 06 серпня 2019 року за фактом проведеної перевірки вбачається, що позивач фактично визнав наявність лишків та недостачі ввірених йому ТМЦ. А тому посилання ОСОБА_1 на те, що інвентаризація проходила із порушенням правил її проведення, що судом першої інстанції не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між його діями та спричиненою шкодою, не можуть бути прийняті до уваги. В справі немає будь-яких належних і допустимих доказів того, що нестача будівельних матеріалів на складі виникла не з вини матеріально відповідальної особи ОСОБА_1 , а з незалежних від його волі обставин чи з вини інших осіб. Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позивача у суді першої інстанції, яким місцевий суд надав належну оцінку. Висновки суду є достатньо аргументованими, а тому апеляційний суд вважає, що повторно відповідати на ті самі аргументи заявника необхідності немає. При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню. Таким чином, судове рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. З огляду на вищенаведене апеляційна скарга відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 07 липня 2020 року в даній справі без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту. Повний текст постанови складено 23 вересня 2020 року. Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський Судді: Г.П. Мелінишин О.О. Томин