Постанова Київський апеляційний суд № 756/6311/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/6311/20 головуючий у суді І інстанції: Жук М.В. провадження №22-ц/824/11420/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 22 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк»на ухвалу Оболонського районного суду міста Києвавід 11 червня 2020 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересована особа ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчому листі та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17.02.2012 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1833937 грн. 21 коп. та 1820 грн. судових витрат. Заявник вказує, що 10.09.2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року було вирішено затвердити передавальний акт, відповідно до п. 1 якого внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Згідно перевірки 18.05.2020 року працівниками АТ «Альфа-Банк» виявлено відсутність оригіналів та копій виконавчих документів стосовно виконання заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17.02.2012 року у справі № 2-291/12, заяв та доказів про направлення даного рішення для примусового виконання до будь-якої виконавчої служби. Зурахуванням того, що матеріали кредитної справи відносно ОСОБА_1 ними отримано лише 18.05.2020 року, томувони не могли впливати на дії АТ «Укрсоцбак» стосовно виконання рішення суду, просив суд замінити у виконавчому провадженні стягувача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступником - АТ «Альфа-Банк» та поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересована особа ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, адвокат Тарабака Єлизавета Анатоліївна, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк» подала апеляіційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, і задовольнити заяву АТ «Альфа-Банк». Вказав, що суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінку вказаним обставинам та доказу, а саме: акту про відсутність виконавчих документів в результаті перевірки кредитної справи від 18.05.2020 року. Звертає увагу суду на те, що АТ «Альфа-Банк» не могло впливати на АТ "Укрсоцбанк" стосовно примусового виконання заочного рішення, дотримання строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, отримання оригіналу виконавчого документа та збереження виконавчого документа в оригіналі у стягувача чи у виконавчої служби. Зазначає, що АТ "Альфа-Банк" про пропуск строку лише 18 травня 2020 року. ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк не надала. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що звертаючись до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, АТ «Альфа-Банк» не надало доказів наявності відкритого виконавчого провадження із примусового виконання рішення суду у вказаній справі, а також не було надано жодних належних доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. А також зазначив, що заміна стягувача можлива лише на стадії виконання судового рішення в межах строку пред`явлення його до примусового виконання. Проте, матеріалами справи не містять доказів того, що на примусовому виконанні органів державної виконавчої служби чи приватних виконавців перебуває виконавчий лист у цивільній справі № 2-291/12 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено судом, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 лютого 2012 року задоволено позов АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованість у розмірі 1833937,21грн. та судові витрати у розмірі 1820,00 грн.. 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Укрсоцбанк". Відповідно рішення №5/2019 та єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк" які визначені у передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати визначеної у передавальному акті, а саме з 15.10.2019 року. Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Згідно із п.п.17.4. п.17. ч.1 Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає підстави для переривання строку пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст.433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи не поважність, а, відтак, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із виконавчим документом, матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Виходячи із змісту указаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви в частині заміни стягувача у виконавчому листі, оскільки норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, і у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Крім того, заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Підставою для відмови у заміні правонаступника може бути лише відсутність належних документів, які підтверджують факт правонаступництва. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що звернення правонаступника із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги в частині заміни сторони у виконавчому провадженні заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає, що заява Акціонерного товариства «Укрсиббанк» в частині замінити стягувача у виконавчому листі підлягає до задоволення. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, ухвала суду в частині заміни стягувача у виконавчому листіпостановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви в частині заміни стягувача у виконавчому листі відповідно до вимог статті 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк»задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києвавід 11 червня 2020 року скасувати в частині заміни сторони у виконавчому провадженніта ухвалити нове судове рішення в цій частині. Заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк»,заінтересована особа ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні - задовольнити частково. Замінити стягувача у виконавчому листі про виконання заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 лютого 2012 року у справі №2-291/12 за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк». В іншій частині судове рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «22» вересня 2020 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова Ю.О. Матвієнко