Постанова КЦС ВС № 302/1000/16-ц

Постанова Іменем України 16 вересня 2020 року м. Київ справа № 302/1000/16-ц провадження № 61-22025св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О. суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Присліпська сільська рада, третя особа - приватний нотаріус Міжгірського районного нотаріального округу Дунаєв Юрій Миколайович, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Рішком Сергієм Івановичем, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року в складі судді Цімбота В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Каштана Б. П., Джуги С. Д., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Присліпської сільської ради, третя особа - приватний нотаріус Міжгірського районного нотаріального округу Дунаєв Юрій Миколайович, про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним. Позов мотивовано тим, що під час розгляду у Міжгірському районному суді Закарпатської області земельного спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (справа № 302/761/16-ц), останній надав копію заповіту від 09 березня 2006 року, складеного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого секретарем Присліпської сільської ради ОСОБА_6 за реєстровим №

8. Відповідно до змісту заповіту ОСОБА_3 усе своє майно заповів ОСОБА_2 . Позивач вказувала, що її батько ОСОБА_4 та спадкодавець ОСОБА_3 були рідними братами, обоє померли, тому вона, як племінниця ОСОБА_3 , є його спадкоємцем другої черги за правом представлення. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 як малограмотна особа не складав і не підписував особисто заповіту, на що вказує і підпис у заповіті, який відтворює прізвище « ОСОБА_3 », хоча в інших офіційних документах той розписувався інакше - «коротким» підписом, а також зазначаючи, що заповіт було посвідчено службовою особою органу місцевого самоврядування із порушенням установленого законодавством порядку, ОСОБА_1 просила її позов задовольнити. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2018 року встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був жителем АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року в задоволенні позову про визнання заповіту недійсним відмовлено. Вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним, звірив підписи ОСОБА_3 на заповіті, журналі нотаріальних дій та копії паспорта, заслухав пояснення сторін та свідка ОСОБА_6 , та дійшов висновку, що заповіт складено і підписано ОСОБА_3 , який усвідомлював значення своїх дій, керував ними і був здатний підписати заповіт. Крім того, суд врахував, що рішенням Міжгірського районного суду від 10 листопада 2016 року, яке набрало законної сили (справа № 302/914/16-ц) визнано за ОСОБА_2 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на земельні ділянки, що належали померлому ОСОБА_3 і в цьому судовому засіданні заповіт був предметом судового дослідження. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року в частині вирішення позову про визнання заповіту недійсним залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки заповіт складено особою, яка мала на це право, з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення. Доказів того, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі, а підпис на заповіті є підроблений матеріали справи не містять. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів У грудні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Рішко С. І., в якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про визнання заповіту недійсним та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що в матеріалах справи відсутнє рішення виконавчого комітету Присліпської сільської ради про покладення на секретаря виконкому ОСОБА_6 обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій, яке діяло станом на 09 березня 2006 року, а тому оспорюваний заповіт є нікчемним. Також судами не враховано, що в тексті заповіту відсутні відмітки про те, що його посвідчення відбувалось при свідках, відсутні дані про свідків та їхні підписи. Тобто, якщо ОСОБА_3 і підписував заповіт, то зміст заповіту не був йому достеменно відомий, оскільки він через фізичні вади (за словами свідка ОСОБА_6 ) не міг його прочитати, а згідно письмових показів свідка ОСОБА_8 , він взагалі не вмів читати, що ставить під сумнів відповідність змісту заповіту волі заповідача. Відзив до суду касаційної інстанції не надходив Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №302/1000/16-ц з Міжгірського районного суду Закарпатської області. Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У січні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу №302/1000/16-ц призначено до розгляду.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , після смерті якого відкрилась спадщина. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2018 року встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був жителем АДРЕСА_1 . 09 березня 2006 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав заповіт, яким все своє майно, що належало йому на час смерті, заповів ОСОБА_2 . Заповіт підписано ОСОБА_3 , нотаріально завірено секретарем Присліпської сільської ради ОСОБА_6 Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Зокрема, в с. Присліп Міжгірського району є декілька осіб, прізвище, ім`я та по-батькові яких збігається з прізвищем, ім`ям та по-батькові відповідача ОСОБА_2 . Крім того, заповідач ОСОБА_3 мав лише початкову освіту, не володів навичками каліграфічного письма, тоді як рукописний текст у заповіті складено ідеальним почерком, тому заповідач ОСОБА_3 , як малограмотна особа, не складав і не підписував особисто заповіту. Заповіт посвідчено службовою особою органу місцевого самоврядування із порушенням установленого законодавством порядку. Кримінальне провадження № 12016070110000479 по факту підробки заповіту згідно постанови слідчого Міжгірського відділення поліції від 24 квітня 2018 року закрито за відсутності складу кримінального правопорушення. В рамках цієї справи було допитано секретаря Присліпської сільської ради ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_6 ), яка посвідчувала цей заповіт та заперечила будь-які факти підробки заповіту складеного від імені ОСОБА_3 . Згідно висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2018 року № 4/137 відповісти на питання: «Чи виконано гр. ОСОБА_3 підпис у графі «Підпис» у наданому ОСОБА_2 заповіті від 09 березня 2006 року, підписаного від імені ОСОБА_3 на 1 арк. та вилученому у приватного нотаріуса заповіті від 09 березня 2006 року, підписаного від імені ОСОБА_3 на 1 арк?» та «Якщо ні, то чи виконаний вищевказаний підпис гр. ОСОБА_6 .?» не надається можливим. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За змістом статті 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про нотаріат» у редакції, що діяла на момент посвідчення заповіту, у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних). Пунктом 2 частини другої розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5(у редакції, чинній на момент посвідчення заповіту), нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. Підпунктом 5 пункту б частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент посвідчення заповіту), визначено, що до відання виконавчих органів сільських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад). Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень (частина перша статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Частиною шостою статті 59 цього Закону встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Таким чином, виключно виконавчий комітет Присліпської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області мав повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів. Натомість будь-якого рішення виконавчого комітету Присліпської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області про покладення на ОСОБА_6 обов`язків по вчиненню нотаріальних дій станом на 09 березня 2006 року матеріали справи не містять. Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №607/15112/17-ц (провадження №61- 46960св18) та від 15 квітня 2020 року у справі №520/11395/18. Суди попередніх інстанцій вказаного не врахували та переглядаючи рішення суду першої інстанції належним чином не визначилися, чи мала секретар Присліпської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області ОСОБА_6 повноваження посвідчувати спірний заповіт, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду першої інстанції про те, що секретар Присліпської сільської ради ОСОБА_6 виконувала нотаріальні функції за практикою, яка в той час існувала, є припущенням, що не відповідає вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Рішком Сергієм Івановичем, задовольнити частково. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року в частині вирішення позову про визнання заповіту недійсним та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов