Постанова 4857 № 460/2549/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 року ЛьвівСправа № 460/2549/19 пров. № А/857/3324/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів: Сеника Р.П., Шевчук С.М. з участю секретаря судового засідання Чопко Т.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Волинь-Бетон» про прийняття додаткового судового рішення в справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року, ухвалене суддею Дорошенко Н.О. у м. Рівне в порядку письмового провадження у справі № 460/2549/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 03 серпня 2020 року та повторно 17 серпня 2020 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Волинь-Бетон» про ухвалення додаткового судового рішення, які передані головуючій судді 10 вересня 2020 року. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не здійснив розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, яка надана адвокатом в суді апеляційної інстанції. Заявник додатково зазначив, що до відзиву на апеляційну скаргу додав: акт здачі-приймання наданих правничих послуг від 13 липня 2020 року № 17 до договору № 15/01/19 від 15 січня 2019 року, рахунок на оплату послуг № 13/07/20 від 13.07.2020 року, платіжне доручення № 12942 від 13.07.2020 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, апеляційний суд при вирішенні цієї заяви зазначає таке. Апеляційний суд встановив те, що позивач 02.10.2019 року звернувся до суду з позовом у якому просив суд визнати протиправним та скасувати: - рішення комісії контролюючого органу регіонального рівня - Головного управління ДФС у Рівненській області від 12.07.2019 року № 1221467/36016172 про відмову в реєстрації податкової накладної № 71110 від 11.10.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, - зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 71110 від 11.10.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 12 липня 2019 року № 1221467/36016172 про відмову в реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» від 11 жовтня 2018 року №71110 у Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» від 11 жовтня 2018 року № 71110 у Єдиному реєстрі податкових накладних. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 960,50 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн., всього на загальну суму 3460,50 грн. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 960,50 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн., всього на загальну суму 3460,50 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року залишено без змін. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною 3 та 4 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Положеннями частини 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним. Апеляційний суд додатково зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Апеляційний суд встановив, що докази витрат на професійну правничу допомогу за участь адвоката в суді апеляційної інстанції позивач подав 20.07.2020 року разом із відзивом на апеляційну скаргу . На підтвердження судових витрат, які поніс позивач за надання правничої допомоги адвокатом, позивач надав: - акт здачі-приймання наданих правничих послуг від 13 липня 2020 року № 17 до договору № 15/01/19 від 15 січня 2019 року; - рахунок на оплату послуг № 13/07/20 від 13.07.2020 року; - платіжне доручення № 12942 від 13.07.2020 року. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу професійну допомогу, на думку апеляційного суду, послуги адвоката щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу охоплюють роботи по опрацюванню змісту та вимог апеляційної скарги, а тому витрати на опрацювання змісту та вимог апеляційної скарги, як такі, що здійснені окремо, не є обґрунтованими. Крім того, витрати позивача за надсилання адвокатом копії відзиву на апеляційну скаргу сторонам та апеляційному суду, на думку апеляційного суду, не пов`язані з розглядом справи. Виходячи з наведеного, вартість витрат на професійну правничу допомогу, які належить стягнути з відповідача необхідно зменшити до 4000 гривень, оскільки витрати позивача у сумі 1000 грн. на послуги адвоката щодо опрацювання змісту та вимог апеляційної скарги і надсилання адвокатом копії відзиву на апеляційну скаргу сторонам та апеляційному суду, не є обґрунтованими та пов`язаними з розглядом справи. У зв`язку з цим, заяву про ухвалення додаткового судового рішення необхідно задовольнити частково. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 243, 252, 310, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Ухвалити додаткову постанову по справі № 460/2549/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, зобов`язання вчинити певні дії. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту додаткової постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник С. М. Шевчук Додаткова постанова складена 23.09.2020 року