Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 822/5962/15

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 822/5962/15 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В. 22 вересня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьменко Л.В. суддів: Шидловського В.Б. Франовської К.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (ухвала постановлена суддею Блонським В.К. 14 січня 2019 року в м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Хмельницького міськрайонного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Хмельницького міськрайонного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України, яка проявилася у не складанні та поданні на затвердження до Державної судової адміністрації України кошторисів Хмельницького міськрайонного суду за період з січня 2006 по січень 2009 року включно; - визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неналежної організації планово - фінансової роботи та бухгалтерського обліку у територіальному управлінні Державної судової адміністрації в Хмельницькій області пов`язаного з процесом складання кошторисів Хмельницького міськрайонного суду за період з 2006 року по січень 2009 року, не затвердження кошторисів Хмельницького міськрайонного суду за період з січня 2006 року по січень 2009 року включно; - визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, яка проявилася у не подачі голові Хмельницького міськрайонного суду за період з січня 2006 року по березень 2006 року включно даних щодо наявних коштів для вирішення питання про преміювання суддів цього суду, у тому числі і позивача; - визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області яка проявилася у не поданні зборам суддів Хмельницького міськрайонного суду за період з квітня 2006 року по січень 2009 року включно даних щодо наявних коштів для преміювання суддів та встановлення їм конкретного розміру надбавки за виконання особливо важливої роботи; - визнати протиправними (незаконними) та скасувати: 1. накази начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області в частині видачі позивачу премій за період лютий 2007 року - грудень 2008 року, а саме накази №45/02-05 від 11.12.2006 року, №4/02-05 від 27.02.2007 року, №8/02-05 від 23.03.2007 року, №9/02-05 від 26.04.2007 року, №12/02-05 від 28.05.2007 року, №15/02-05 від 22.06.2007 року, №19/02-05 від 23.07.2007 року, №22/02-05, №24/02-05 від 24.09.2007 року, №28/02-05 від 25.10.2007 року, №30/02-05 від 21.П.2007 року, №32/02-05 від 17.12.2007 року, №34/02-05 від 21.12.2007 року, №2/02- 05 від 29.01.2008 року, №7/02-05 від 26.02.2008 року, №10/02-05 від 25.03.2008 року, №13/02-05 від 22.04.2008 року, №18/2-05 від 26.05.2008 року, №21/02-05 від 24.06.2008 року, №23/2-05 від 25.07.2008 року, №29/02- 05 від 08.2008 року (число місяця нерозбірливо), №33-02-05, №35-02-05 від 25.09.2008 Року, №38.02-05 від 27.10.2008 року, №41-02-05 №43-02-05 від 25.11.2008 року, №49-02-05 від 22.12.2008 року ; 2. накази начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області в частині установлення позивачу з вересня 2008 по грудень 2008 року надбавки за виконання особливо важливої роботи, а саме накази №33.1/02-05 від 25.09.2008 року, №38.1/02-05 від 27.10.2008 року, №42-02-05 від 25.11.2008 року. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Хмельницького міськрайонного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною - відмовлено. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року без змін. Постановою Верховного Суду від 14.11.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявникові в зв`язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом. Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи слідує, що в ході розгляду Хмельницьким окружним адміністративним судом справи №822/667/14 за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення боргу по заробітній платі, в судовому засіданні 24 вересня 2015 року представник відповідача на запит суду від 27 серпня 2015 року про надання певних документів, у тому числі й кошторисів Хмельницького міськрайонного суду, надав суду копії рішень Ради суддів місцевих та апеляційного суду Хмельницької області, копії наказів про преміювання, у тому числі й позивача, з якими до цієї дати позивача не було ознайомлено. В свою чергу Хмельницький міськрайонний суд повідомив Хмельницький окружний адміністративний суд про відсутність витребовуваних кошторисів суду. Після встановлення вказаних обставин позивач доповнив позовні вимоги у справі №822/667/14 про стягнення заборгованості по заробітній платі вимогами: про визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо не затвердження кошторисів Хмельницького міськрайонного суду за період з січня 2006 року по січень 2009 року, визнання протиправною бездіяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, яка проявилася у не подачі голові Хмельницького міськрайонного суду даних щодо наявних коштів для вирішення питання про преміювання суддів за період з січня 2006 року по березень 2006 року включно, не складання та не подання до Державної судової адміністрації України, кошторисів Хмельницького міськрайонного суду, неподання зборам суддів Хмельницького міськрайонного суду даних щодо наявних коштів для преміювання суддів та встановлення їм конкретного розміру надбавки за виконання особливо важливої роботи тощо. Протокольною ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року у справі № 822/667/14 заяву позивача про збільшення позовних вимог було повернуто з тих підстав, що таке збільшення (доповнення) позовних вимог є зміною предмету адміністративного позову, що в силу статті 137 КАС України (в редакції на день вчинення процесуальної дії) не допускається. Зважаючи на неприйняття вказаної заяви про збільшення позовних вимог, позивач 19.10.2015 року звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з цим позовом. З посиланням на приписи частини 3 статті 233 КЗпП України позивач вважає, що оскільки спір про розмір заборгованості по заробітній платі нерозривно пов`язаний із оскарженням як прийняття так і не прийняття суб`єктами владних повноважень (відповідачами у справі) певних рішень (дій) щодо заробітної плати позивача, тому, на переконання позивача, він має право оскаржити такі рішення, дії та бездіяльність без обмеження будь-яким строком, оскільки їх наслідками є порушення законодавства про оплату праці. Також позивач зазначає, що про наявність оскаржуваних рішень, про вчинення (не вчинення) відповідачами оскаржуваних дій, позивач дізнався в ході розгляду Хмельницьким окружним адміністративним судом справи №822/667/15 у жовтні 2015 року, та відразу, після відмови у прийнятті частини позовних вимог до розгляду разом з первісним позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, у жовтні 2015 року звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Тому вважає, що строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України (в редакції чинній на дату подання позову) не пропустив. Позивач зазначив, що у разі, якщо суд все ж дійде висновку про пропуск ним строку звернення до суду, позивач просить його поновити, як такий, що пропущений з поважних причин, які викладені вище, зокрема і з огляду на те, що копії оскаржених рішень представником відповідача були надані лише в жовтні 2015 року, а до жовтня 2015 року позивач не знав про них і з ними його ніхто не ознайомлював. Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.5 ст. 122 КАС України, підстави, на які позивач посилається для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Зі змісту позову вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність ДСА України та ТУ ДСА України в Хмельницькій області щодо неналежної організації планово - фінансової роботи та бухгалтерського обліку Хмельницького міськрайонного суду у період з 2006 року по січень 2009 року, а також правомірність наказів начальника Територіального управління ДСА України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати премій за період лютий 2007 року - грудень 2008 року та накази начальника Територіального управління ДСА України в Хмельницькій області в частині установлення йому надбавки за виконання особливо важливої роботи з вересня 2008 по грудень 2008 року. З цим позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 19 жовтня 2015 року. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст. 103 КАС України (в редакції від 12.02.2015)). Аналогічними за змістом є приписи ст. 122 КАС України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції). За загальним правилом строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Частиною 1 ст.100 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015) було передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Наслідки пропущення строку звернення визначені у статті 123 КАС України (в редакції на день постановлення оскаржуваної ухвали), зокрема, частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з цими позовними вимогами та будь-яких переконливих обґрунтувань щодо наявності обставин та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даними позовними вимогами ОСОБА_1 не наведено та не доведено наявність непереборних перешкод отримати та знайомитись з наказами відповідачів про розмір означених у позові виплат в межах фонду оплати праці, що призвело до неможливості продовж такого тривалого часу звернутись до суду з цим позовом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо того, що норма права про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду може бути застосована лише за умови встановлення судом факту порушення прав позивача з боку суб`єкта владних повноважень, оскільки встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин. Верховний Суд в постанові від 14 листопада 2019 року, переглядаючи в касаційному порядку постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у цій справі вказав, що в контексті наведених обставин слід також зауважити, що, дійсно, за приписами частини другої статті 233 Кодексу законів України про працю у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. При цьому Верховний Суд зауважив, що організація планової фінансової роботи судів, в тому числі і Хмельницького міськрайонного суду, регулюється спеціальним законодавством і стосується невизначеного кола осіб. Накази про преміювання, хоча і є підставою до нарахування і виплати позивачеві грошового утримання, але у світлі заявлених позовних вимог задоволення позову у цій частині призведе до прямо протилежного результату - повернення безпідставно одержаних коштів. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не можна вважати такими, що підпадають під визначення, наведені у статті 233 КЗпП України. Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п.27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої інстанції не підтвердилися під час перегляду справи апеляційним судом. Суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 вересня 2020 року. Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Шидловський В.Б. Франовська К.С.