Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/115/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/115/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Степанюка А.Г., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області на Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Позивач є громадянином Соціалістичної Республіки В`єтнам, що підтверджується його Паспортом № НОМЕР_1 , виданим 24.07.2015, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 68-70). 14.08.2008 Позивач звернувся до Відповідача із Заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну та оформлення посвідки на проживання у зв`язку з тим, що його син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України. Провідним спеціалістом імміграційної роботи управління ГІРФО УМВС України в Чернігівській області складено Висновок про надання дозволу на імміграцію в Україну та оформлення посвідки на проживання громадянину В`єтнаму ОСОБА_1 №6/5216, який затверджено Начальником управління ГІРФО УМВС України в Чернігівській області 18.11.2008, яким рекомендовано надати Позивачу дозвіл на імміграцію в Україну згідно з п. 1 частини третьої ст. 4 Закону України «Про імміграцію» та оформити посвідку на постійне проживання. 18.11.2008 Управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління МВС України в Чернігівській області Позивачу видано Дозвіл на імміграцію в Україну №6/5216. 03.12.2008 Позивачу видано безстрокову Посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 (а.с. 63). 19.07.2019 Позивачем до Відповідача подано Заяву-Анкету, в якій він просив обміняти посвідку на постійне проживання (а.с. 66). Начальником відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМСУ України в Чернігівській області складено Висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україні та відмову в оформленні посвідки на постійне проживання, затверджений Т.в.о. начальника Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області 02.08.2019, в якому встановлено, що в матеріалах справи №23598 громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 відсутня довідка про реєстрацію дитини громадянином України, у зв`язку з чим Дозвіл на імміграцію в Україну виданий на підставі свідомо неправдивих відомостей, оскільки на момент прийняття рішення підстави, зазначені в пункті 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», не прослідковуються. На підставі наведеного, з урахуванням вимог п. 1 частини першої ст. 12 Закону України «Про імміграцію», п.п. 21-22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (надалі - Порядок № 1983), пп. 9 п. 62, пп. 1 п. 64, пп. 4 п. 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321 (надалі - Порядок № 321), Начальником відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМСУ України в Чернігівській області рекомендовано скасувати рішення Управління державної міграційної служби у Чернігівській області про надання дозволу на імміграцію в Україну від 18.11.2008 № 6/5216 громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ; скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу Посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 03.12.2008; анулювати штамп про видачу посвідки в паспортному документі іноземця. У зв`язку зі скасуванням Дозволу на імміграцію від 18.11.2008 № 6/5216 та на підставі пп. 9 п. 62 Порядку № 321 відмовити в оформленні посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 . Рішенням Відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 02.08.2019 № 12-Д скасовано Дозвіл Позивача на імміграцію в Україну та Посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 03.12.2008. Рішенням Відповідача про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання від 02.08.2019 № НОМЕР_3 Позивачу відмовлено в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання. Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (надалі - Закон № 3773-VI), іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Згідно з частиною першою ст. 3 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Відповідно до частини першої ст. 4 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання. Згідно з частиною першою ст. 5 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року №2491-III (надалі - Закон №2491-III), іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію; Згідно з п. 1 частини третьої ст. 4 Закону №2491-III, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України. Відповідно до частин п`ятої, шостої ст. 9 Закону №2491-III, для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону. Згідно з п. 4 частини сьомої ст. 9 Закону №2491-III, крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України. Відповідно до пп. 3 п. 2 Порядку № 1983, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи Департаменту в міських, районних у містах управліннях органів внутрішніх справ (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України. Згідно з п. 12 Порядку № 1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції. Відповідно до п. 14 Порядку № 1983, територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держкомкордону. Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит. Згідно з п. 16 Порядку № 1983, у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Відповідно до п. 19 Порядку № 1983, рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття. Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов`язані протягом періоду дії дозволу звернутися, зокрема, до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні. Як вже було зазначено раніше, Позивачу 18.11.2008 надано Дозвіл на імміграцію в Україну та оформлено Посвідку на проживання у зв`язку з тим, що його син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України. Як вбачається зі Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського міськвиконкому 19.05.1994, Позивач є батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір`ю дитини є громадянка України ОСОБА_5 . Як зазначено Відповідачем в апеляційній скарзі, на момент звернення Позивача із заявою про отримання дозволу на імміграцію син Позивача ОСОБА_2 не був громадянином України, а набув його 14.03.2011, оскільки відповідно до частини третьої ст. 8 Закону №2235-III, дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників. Проте, згідно з частиною першою ст. 7 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (надалі - Закон № 2235-III), особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Згідно з п. 1 частини першої ст. 12 Закону №2491-III, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність. Відповідно до частини десятої ст. 9 Закону №2491-III, у разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається. Отже, на час прийняття у 2008 році рішення про надання дозволу на імміграцію Позивачем надано уповноваженому органу документи на підтвердження того, що його дитина є громадянином України. При прийнятті рішення про надання Позивачу Дозволу на імміграцію в Україні та оформленні Посвідки на постійне проживання в Україні Відповідач на виконання вимог Порядку № 1983 проводив перевірку поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію. Більш того, на час прийняття оскаржених Рішень Відповідача син Позивача вже був громадянином України, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову повністю. Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до частини першої ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з п. 11 частини шостої ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. А відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області залишити без задоволення, а Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскаржена бути не може, крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків. Постанову складено в повному обсязі 22.09.2020 року. Головуючий суддя Бабенко К.А. Судді: Степанюк А.Г. Черпіцька Л.Т.