Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 489/6224/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 489/6224/19 Головуючий в 1 інстанції: Рум`янцева Н.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу інспектора батальйону №1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Іщенка Дмитра Вікторовича на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2020 року, прийняте у відкритому судовому засіданні о 16:15 год. в м. Миколаєві, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектор батальйону №1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Іщенка Дмитра Вікторовича про визнання протиправними дій та скасування постанови, - ВСТАНОВИЛА: В листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову Серія ЕАК № 1719067 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що винесена постанова не відповідає вимогам закону, оскільки є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що відповідач не мав права вимагати у нього поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки останнім не було складено протоколу про адміністративне правопорушення та оформлено матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 1719067 від 07 листопада 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито. В задоволення позовних вимог про визнання дій інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Іщенка Дмитра Вікторовича неправомірними - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, інспектор батальйону №1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Іщенко Дмитро Вікторович надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Доводами апеляційної скарги зазначено, що факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, відеозаписами з нагрудного відео реєстратора та витягом з Централізованої бази даних МТСБУ під назвою «Додаток 1» та «Додаток 2». На відеозаписі під назвою « 20191107202251001528» в період часу, починаючи з 00:01:15 год. Зафіксовано початок розгляду адміністративної справи відносно позивача, а саме водію було роз`яснено суть вчиненого ним правопорушення та повідомлено про передбачену законом відповідальність, ознайомлено з його правами як особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис під назвою « 20191107202342001530», починаючи з 00:00:15 год. містить інформацію про те, що водія було ознайомлено зі змістом винесеної постанови відповідно до ст. 285 КУпАП. Апелянт зазначає, що в своєму позові позивач і сам стверджує, що положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов`язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат). Однак, на момент винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у позивача був відсутній діючий страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_1 . Про це свідчить витяг з Централізованої бази даних МТСБУ під назвою «Додаток 1» та «Додаток 2» наданий до суду. На наданому до суду відеозапису під назвою « 20191107202251001528» гр. ОСОБА_1 і сам визнає той факт, що у нього відсутній страховий поліс. Так, на відео в проміжок часу, починаючи з 00:00:55 год. Водій повідомляє співробітникам поліції про те, що він забув про те, що в нього не дійсний страховий поліс. Враховуючи наведене вище, на думку апелянта, позивачем було вчинене грубе порушення правил дорожнього руху. Беручи до уваги вищевикладене, на думку апелянта, факт вчинення правопорушення позивачем є наявним та підтверджується належними доказами. А доводи, викладені в позовній заяві безпідставні та необґрунтовані. Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2019 року о 16 год. 40 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки ВМW 316 з державним номером НОМЕР_2 , в м. Миколаєві по вул. Маршала Василевського, без полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 б) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Внаслідок цього, 07 листопада 2019 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач у справі доказів на підтвердження правомірності дій, щодо винесення постанови про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суду не надав, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕАВ № 1719067 від 07.11.2019 року, не є правомірною, обґрунтованою та такою, що відповідає положенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги обґрунтовані та є такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині скасування вищезазначеної постанови. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII Про Національну поліцію (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Відповідно до ч. 1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.1 ст.126 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 цього Кодексу. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року №724/716/16-а. При цьому, Верховний Суд зазначив, що зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 26.12.2019 року № 724/716/16-а, про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор. В даному випадку ані Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ані його структурний підрозділ - Управління патрульної поліції в Миколаївській області до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було. Положення ч3, ч.4 ст. 48 КАС України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення пред`явлений до інспектор батальйону №1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Іщенка Дмитра Вікторовича, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну другого відповідача матеріали справи не містять. За змістом частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу інспектора батальйону №1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Іщенка Дмитра Вікторовича задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик