Постанова 4811 № 454/1511/19

Справа № 454/1511/19 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю. Провадження № 22-ц/811/2450/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Жукровської Х.І., з участю: позивача ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , її представника - ОСОБА_4 , представника третьої особи - Лаговської Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 12 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба в справах дітей Сокальської районної державної адміністрації, про визначення способу участі батька у вихованні дитини, усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та відшкодування шкоди, в с т а н о в и л а: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити йому спосіб участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею, відповідно до розпорядження Сокальської районної державної адміністрації №389 від 22.06.2018 року, наступним чином: понеділок, середа, п`ятниця - з 10.00 год. до 20.00 год. без присутності матері за місцем проживання батька; перша та третя субота місяця з 10.00 год. до 20.00 год. без присутності матері за місцем проживання батька; друга та четверта неділя місяця з 10.00 год. до 20.00 год. без присутності матері за місцем проживання батька, та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що спосіб участі його, як батька, у вихованні їхньої з відповідачем спільної дитини встановлений рішенням комісії з питань захисту прав дитини Сокальської районної державної адміністрації від 13.06.2018 року, оформленим розпорядженням Сокальської районної державної адміністрації №389 від 22.06.2018 року, однак, відповідач не виконує це рішення і чинить йому (позивачу) перешкоди в побаченнях з дитиною у визначені дні, змінює місце перебування дитини, залишаючи дитину на сторонніх людей, про що йому (позивачу) не повідомляє, не забезпечує дитині належний догляд, лікування та дозвілля, у зв`язку з чим він, починаючи з 13.06.2018 року, неодноразово звертався в Сокальське відділення поліції Червоноградського відділу поліції та Шевченківський відділ поліції ГУНП у Львівській області, а також у Службу в справах дітей Сокальської районної державної адміністрації, однак, йому рекомендовано звернутись до суду за вирішенням даного спору. Зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідачки та невиконання нею названого вище розпорядження, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях з приводу відсутності спілкування з дитиною, відсутності інформації про місце її перебування, безпідставної відмови у наданні дитини для побачення, розшуку дитини, образ та наклепів зі сторони відповідачки, необхідності у постійних зверненнях в органи поліції, що призвело до погіршення стану його здоров`я. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 12 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач, просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд не дав належної правової оцінки доказам, які їхня сторона подала на підтвердження тих обставин, що відповідачка не виконує назване вище розпорядження і перешкоджає йому в побаченнях з дитиною. Апелянт не погоджується із висновком суду про те, що розпорядження Сокальської районної державної адміністрації не є тим документом, який визначає спосіб участі батька у вихованні дитини, оскільки комісія з питань захисту прав дитини є консультативно-дорадчим органом при районній державній адміністрації, яку очолює голова районної державної адміністрації, який у межах своєї компетенції за наслідками колегіального розгляду видає розпорядження, що є обов`язковим до виконання. Крім того, наголошує, що відповідно до вимог ч.2 ст.159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини і законодавство не вимагає як обов`язковою умовою для звернення до суду із вказаним позовом попередній розгляд спору органом опіки та піклування чи наявність рішення цього органу з даного питання. Вважає, що відмова суду в задоволенні позову є нічим іншим, як порушенням його конституційного права на судовий захист та недопущення його до правосуддя, і, як наслідок, - за відсутності рішення суду із спірного питання, відповідачка ОСОБА_3 вирішує питання батьківських прав на власний розсуд, ігноруючи його права, як батька дитини, та не виконує своїх обов`язків, що визначені законом. Не погоджується апелянт і з висновками суду в частині вирішення спору про відшкодування моральної шкоди і вважає, що ця вимога не є похідною від першої, а повинна вирішуватись судом відповідно до ст.ст.158, 159 СК України. Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача, пояснення третьої особи, яка висловила позицію щодо підтримання розпорядження Сокальської районної державної адміністрації №389 від 22.06.2018 року, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. За приписами статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Згідно з ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї (ч.2 ст.152 СК). Відповідно до ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. За вимогами статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Отже, при вирішенні спору про реалізацію батьками прав щодо своєї дитини визначальним є дотримання прав дитини і якнайкраще забезпечення інтересів дитини. У частині другій статті 157 СК України закріплено право того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на особисте спілкування з нею, яке, в силу вимог частини третьої цієї статті, повинне бути забезпечене виконанням обов`язку того з батьків, з ким проживає дитина, не перешкоджати тому з батьків, який проживає окремо від дитини, у реалізації свого права спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Судом встановлено, що з 07.06.2016 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано в судовому порядку рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03 травня 2018 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за місцем реєстрації батька - позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу, дитина залишилась проживати з відповідачкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , а позивач ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_3 . На підставі судового наказу, виданого 30.05.2018 року Сокальським районним судом Львівської області, з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно. Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. За зверненням позивача ОСОБА_1 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Сокальської районної державної адміністрації від 13.06.2018 року було прийнято розпорядження Сокальської районної державної адміністрації №389 від 22.06.2018 року, яким позивачу визначено способи участі у вихованні малолітньої дочки та спілкуванні з нею наступним чином: понеділок, середа, п`ятниця - з 10.00 год. до 20.00 год. без присутності матері за місцем проживання батька; перша та третя субота місяця з 10.00 год. до 20.00 год. без присутності матері за місцем проживання батька; друга та четверта неділя місяця з 10.00 год. до 20.00 год. без присутності матері за місцем проживання батька. Відповідач ОСОБА_3 вказане розпорядження не виконувала, уникала зустрічей дитини з батьком, змінювала місце свого проживання і місце проживання дитини, у зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 , починаючи з червня 2018 року, неодноразово звертався до органів Національної поліції (Сокальське ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області та Шевченківський ВП ГУНП у Львівській області), Урядову гарячу лінію служби у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації, і висновки про результати розгляду звернень ОСОБА_1 є в матеріалах справи. Крім того, встановлено, що між сторонами склались неприязні відносини через спір про визначення місця проживання дитини та участі кожного з них у вихованні дитини, а тому у провадженні Сокальського районного суду Львівської області перебували справи за їхніми позовами: справа №454/1921/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини; справа №454/2536/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відібрання дитини; справа №454/511/19 за заявою ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису. Із судових рішень, які набрали законної сили, зокрема, з рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 березня 2019 року за заявою ОСОБА_3 про видачу відносно ОСОБА_1 обмежувального припису (справа №454/511/19) встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї щодо ОСОБА_3 . Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року у справі №454/1921/18, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, визначено місце проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_3 . До ухвалення судом цього рішення, існувало два розпорядження Сокальської районної державної адміністрації: №389 від 22.06.2018 року про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини і №537 від 31.08.2018 року про визначення місця проживання дитини разом з батьком, однак, фактично дитина проживала разом з матір`ю за вказаною вище адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, відповідач ОСОБА_3 змінила місце свого проживання разом з дитиною і в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила, що на даний час фактичне місце проживання дитини знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звернення позивача із вказаним позовом є передчасним, оскільки спір про визначення місця проживання дитини між сторонами в судовому порядку не вирішено і рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року у справі №454/1921/18 на момент розгляду даної справи у суді першої інстанції не набрало законної сили, а також немає рішення органу опіки та піклування про визначення способу участі батька у вихованні дитини, оскільки ні висновок служби у справах дітей, ні назване вище розпорядження голови районної державної адміністрації не є тим документом, який визначає спосіб участі батька у вихованні дитини. Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки судом не в повній мірі враховано вимоги статті 159 СК України, якою визначено правові підстави для вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, та не надано належної правової оцінки дослідженим у судовому засіданні доказам, якими безспірно встановлено, що після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 проживає окремо від дитини, а відповідач ОСОБА_3 не виконує свого обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 157 цього Кодексу, не чинити перешкод позивачу спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, оскільки правових підстав для висновку про те, що спілкування дитини з батьком перешкоджає нормальному розвитку дитини, судом не встановлено. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням апеляційним судом нового рішення по суті спору. На виконання вимог статті 159 СК України, апеляційним судом з`ясовано, що на даний момент фактичне місце проживання дитини знаходиться у АДРЕСА_4 , а тому в силу малолітнього віку дитини, визначення місця побачень дитини з батьком за місцем проживання батька, що знаходиться на значній відстані від місця проживання дитини, є недоцільним, оскільки це може негативно вплинути на звичний для дитини спосіб життя, окрім того, відповідач не заперечувала тієї обставини, що і вказане місце проживання дитини не є остаточним, відтак, колегія суддів доходить висновку про те, що місцем побачень батька з дитиною має бути фактичне місце проживання дитини. Також у судовому засіданні сторони визнали й той факт, що внаслідок конфліктних відносин, які склались між ними, дитині необхідний тривалий час, щоб налагодити психологічний контакт з батьком, а тому колегія суддів доходить висновку про те, що кількість побачень батька з дитиною має бути меншою, ніж визначено розпорядженням Сокальської районної державної адміністрації №389 від 22.06.2018 року. Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи та тривалість конфліктного характеру відносин, які склались між сторонами щодо реалізації своїх батьківських прав відносно дитини, малолітній вік дитини та зміну дитиною фактичного місця проживання, що знаходиться на значній відстані від місця проживання батька, з метою реального забезпечення законного права позивача на спілкування з дитиною та його участі у вихованні дитини, а також з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, забезпечення яких було б можливим внаслідок поступової адаптації дитини до нових умов спілкування з батьком у звичному для неї середовищі, колегія суддів доходить висновку про те, що необхідно визначити кількість побачень батька з дитиною двічі на тиждень, а саме: кожної середи тижня, першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі місяця з 10.00 год. до 20.00 год., за фактичним місцем проживання дитини, але без присутності матері, власне, як і було вирішено комісією з питань захисту прав дитини Сокальської районної державної адміністрації. При цьому, на виконання вимог статті 19 СК України щодо подання органом опіки та піклування при вирішенні даного спору письмового висновку, колегія суддів враховує позицію представника органу опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації про те, що у зв`язку із зміною місця проживання дитини, яка зараз проживає у Шевченківському районі м.Львова, орган опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації не має повноважень давати свій висновок щодо участі батька у вихованні дитини з урахуванням обставин, які існують на момент розгляду справи в суді, оскільки це є повноваженням органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, яка не була залучена до участі у справі, а тому підтримує прийняте раніше розпорядження №389 від 22.06.2018 року. Таким чином, з наведених вище мотивів, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню. Що ж стосується вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди, то колегія суддів вважає таку вимогу безпідставною, оскільки обидві сторони вчиняли протиправні діяння у відносинах, які склались між ними під час реалізації батьківських прав кожного з них щодо дитини: позивач - вчинення насильства в сім`ї по відношенню до відповідача, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, а відповідач - невиконання свого обов`язку забезпечити позивачу право на спілкування з дитиною та його участь у вихованні дитини після розірвання шлюбу. Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача - лише в частині визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею (вимога немайнового характеру), з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 768 грн. 40 коп. та апеляційної скарги в розмірі 1152 грн. 60 коп., що в загальному становить 1921 грн. При цьому, вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки на виконання вимог процесуального закону, позивачем не надано детального розрахунку судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 12 червня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею наступним чином: з 10.00 год. до 20.00 год. кожної середи тижня, першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі місяця за фактичним місцем проживання дитини без присутності матері ОСОБА_3 . В задоволенні решти вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1921 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 18 вересня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.