Постанова Харківський апеляційний суд № 642/4890/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2020 року м. Харків справа № 642/4890/19 провадження № 22-ц/ 818/2920/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Проценка Л.Г., УСТАНОВИВ: У липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.09.2014 в розмірі 28013,37 грн та судових витрат. Позов мотивований тим, що 1 вересня 2014 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н (надалі Договір), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Банк в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач взятих на себе за вищевказаним договором зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 25.06.2019 рік має заборгованість у розмірі 28013,37 грн, яка складається з: 12211,14 грн - заборгованість за тілом кредита, 6069,55 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 7172,52 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 750,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи: 500 грн - фіксована частина, 1310,16 грн процентна складова. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.09.2014 року в розмірі 8000 грн та судовий збір у розмірі 548,45 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе за договором кредиту зобов`язань щодо повернення отриманих у кредит коштів належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн. Разом з тим, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку не містять підпису відповідача. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення в частині незадоволених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В якості доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що Банк надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач свої зобов`язання не виконав, кредитні кошти не повернув. Підписавши заяву позичальника відповідач засвідчив, що він ознайомлений з відповідними документами, а отже, повністю згодний з умовами кредитування. Відповідач укладення чи не укладення кредитного договору не оспорював, не довів, що підписуючи анкету-заяву ознайомлювався з іншими Умовами і правилами, ніж ті, що знаходяться у матеріалах справи. Крім того, з Умовами та правилами, Тарифами Клієнта можна ознайомитися у будь-якому відділені Приватбанку також вони розміщенні на офіційному сайті Приватбанку. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судовим розглядом встановлено, що 1 вересня 2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач погодився, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають договір про надання банківських послуг. Своїм підписом в анкеті ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з Договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з їх умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг позичальник погодився отримати шляхом роздруківки з сайту www.privatbank.ua. ОСОБА_1 зобов`язався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх зміною на сайті Приватбанку www.privatbank.ua . Вказана анкета-заява не містить відомостей яку саме платіжну картку бажав отримати ОСОБА_1 , який кредитний ліміт, строк дії кредитного договору; відсутня також інформація про розмір відсотків за користування кредитними коштами, комісії, неустойки. За Договором від 1 вересня 2014 року № б/н станом на 25.06.2019 утворилась заборгованість у розмірі 28013,37 грн, яка складається з: 12211,14 грн - заборгованість за тілом кредита, 6069,55 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 7172,52 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 750,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи: 500 грн - фіксована частина, 1310,16 грн процентна складова (а.с. 8-11). Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті - заяві позичальника від 1 вересня 2014 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними кредитом, заборгованість за пеню та комісією, штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів та неустойки, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 1 вересня 2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 13) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 14-28). Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші. Разом з тим, в підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві не вказаний вид картки, яку він бажає отримати, тому не можливо встановити, на які саме умови кредитування погоджувався відповідач з огляду на те, що згідно з витягом із Тарифів визначено чотири різні види картки «Універсальна» з різною процентною ставкою (а.с. 13). Також матеріали справи не містять підтверджень, що Умови та Правила надання банківських послуг на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які є в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№14-131цс19). Посилання АТ КБ «ПриватБанк», що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 без обґрунтованих заперечень відповідача не підлягають застосуванню - безпідставне , оскільки спір у даній справі виник з подібних правовідносин, що розглядались у справі № 342/180/17 за результатами розгляду якої з метою формування єдиної правозастосовної практики Великою Палатою Верховного Суду сформовано правовий висновок, який відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву та користуючись кредитними коштами висловив свою згоду з формою договору та його умовами, не заслуговують на увагу, оскільки в Заяві про отримання кредитних коштів міститься посилання на Умови та Правила без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Не можуть бути прийняті і доводи апеляційної скарги з посиланням на правові позиції суду касаційної інстанції, викладені до 03 липня 2019 року, оскільки вони суперечать правовим висновкам, викладеним у справі № 342/180/17 (№14-131цс19). Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, незалежно від того, чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати всі рішення ВС, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата . Таким чином, враховуючи, що сторонами не обумовлено ціну договору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення відсотків, пені та штрафу. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Через те, що суд достовірно не може встановити, на які саме умови кредитування погоджувався ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву від 01.09.2014 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підстави для стягнення процентів за користування кредитним коштами, неустойки та штрафів відсутні. Вимог про стягнення процентів на рівні облікової ставки Національного банку України Банком не заявлялось. Таким чином, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 вересня 2020 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді С.С.Кругова Н.П.Пилипчук