Ухвала КЦС ВС № 640/7711/19

Ухвала 22 вересня 2020 року м. Київ справа № 640/7711/19 провадження № 61-8790ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Харківобленерго» про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , АТ «Харківобленерго» про усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим що, що він із ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із 02 вересня 1995 року по 09 жовтня 2007 року. За договором купівлі-продажу від 10 серпня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В., на його ім`я придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 . Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 03 листопада 2011 року право власності на 1/2 частини вказаного житлового будинку визнано за ОСОБА_2 . Відповідно до акту обстеження КПП «По обслуговуванню приватних домоволодінь і зелених насаджень Київського району» від 31 травня 2012 року відсутність газопостачання та непроживання у будинку тривалий час призвело до руйнування будівельних конструкцій, у зв`язку з чим, комісією рекомендовано здійснити ремонтно-будівельні роботи із заміною віконних та дверних блоків, штукатурні роботи, відновити електропроводку та газопостачання. Позивач виконує усі ці приписи. З моменту набуття права власності ОСОБА_2 про будинок не дбає, а лише чинить йому перешкоди у користуванні будинком. У нього виникла проблема із відновленням електропроводки. 30 серпня 2018 року працівником Центрального районного відділу енергозбуту AT «Харківобленерго» у житловому будинку здійснена заміна старого лічильника на новий, який встановлений на аварійній стіні і підключений до старої електропроводки, що унеможливило користування електроенергією. Він звертався до АТ «Харківобленерго» про перенесення лічильника у безпечне місце, однак це залишилось без належного реагування. Причиною цього АТ «Харківобленерго» вказує на відсутність у нього договору про користування електричною енергією та письмової згоди іншого співвласника, яким є ОСОБА_2 . Отримати таку згоду від неї він не в змозі, оскільки між ними склалися ворожі відносини, вони не спілкуються. Враховуючи викладене, позивач просив суд усунути перешкоди у здійсненні його права як власника житлового будинку АДРЕСА_1 , зобов`язавши AT «Харківобленерго» укласти з ним договір про користування електричною енергією та відновити електропостачання без згоди на це співвласника ОСОБА_2 . Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 27 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано АТ «Харківобленерго» укласти із ОСОБА_1 договір про користування електричною енергією та відновити електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди співвласника ОСОБА_2 . Стягнуто із АТ «Харківобленерго» та ОСОБА_2 на користь держави з кожного судовий збір у розмірі 384,20 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі порушують права ОСОБА_1 як співвласника житлового будинку щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном. Постановою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ «Харківобленерго» задоволено. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 27 серпня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за адресою: АДРЕСА_1 , вже укладено договір із ОСОБА_2 , який є чинним, та жодною зі сторін не було ініційовано його розірвання, тоді як укладення декількох договорів про постачання електричної енергії щодо однієї і тієї самої електроустановки не передбачено чинним законодавством України. 04 червня 2020 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року в указаній вище справі. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, зокрема, заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги та уточнити касаційну скаргу, а саме зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), вказати адресу електронної пошти ОСОБА_1 або зазначити про її відсутність, надіслати, підписану заявником, уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 03 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява на усунення недоліків, проте заявником не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, не надано документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги та уточнено касаційну скаргу. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Харківобленерго» про усунення перешкод у здійсненні права користування майном вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. І. Грушицький