Ухвала КЦС ВС № 607/425/16-ц

УХВАЛА 14 вересня 2020 року м. Київ справа № 607/425/16-ц провадження № 61-8772сво19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І. Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Тернопільської міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду в складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М. від 26 березня 2019 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Тернопільської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги позивач мотивував тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду 02 квітня 2015 року. У період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 жовтня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення, згідно якого йому визначено порядок участі у вихованні дитини та визначено її місце проживання з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Указане судове рішення в частині побачень відповідач не виконує. Донька не бажає проживати з матір`ю, оскільки існують конфлікти. Зазначене змусило його змінити місце проживання дитини і забрати її до себе у квартиру АДРЕСА_2 , де також проживають його батьки. Після цього донька неодноразово просила його не допустити того, аби мати силоміць забрала її до себе. Такий випадок мав місце, коли відповідач та сторонні особи намагалися забрати доньку зі школи. Спроби узгодити з ОСОБА_2 даний конфлікт мирним шляхом результату не дали. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач протиправно змінив місце проживання дитини, не виконує рішення суду про відібрання дитини, доходи його значно нижчі від доходів відповідача, умови проживання дитини з батьком відрізняються від умов проживання із матір`ю, яка має окрему кімнату для проживання дитини. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 . Вирішено питання про судові витрати. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначення місця проживання дитини разом з батьком в повній мірі відповідає її інтересам. Узагальнені доводи вимог касаційної скарги У травні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що дитина і мати не можуть бути розлучені інакше як в силу закону та рішення суду, це крайній захід і це право має захищатися державою. Зокрема за принципом № 6 Декларації прав дитини малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю лише у винятковій ситуації. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У травні 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 607/425/16-ц з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року справу № 607/425/16-ц прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що способом захисту прав дитини може бути пред`явленням позову про зміну місця проживання малолітньої особи, яке визначене рішенням суду. Таким чином, апеляційний суд в контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дотримався норм матеріального права, врахував думку дитини, зробив обґрунтований висновок про зміну місця проживання та визначення місця проживання дитини із батьком. До таких висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 758/10772/16-ц від 25 квітня 2018 року та постанові № 381/68/16-ц від 29 серпня 2018 року, зазначивши при цьому, що у разі змін обставин, пов`язаних з віком дитини, при наявності спору між батьками як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернення до суду із позовом про визначення місця проживання дитини. Найкращі інтереси дитини повинні мати першочергове значення. Однак Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 725/3024/17 від 20 травня 2010 року дійшов протилежного висновку. Так, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд зазначив про те, що доводи позивача про зміну обставин, що впливають на вирішення спору є безпідставними, з огляду на наявність остаточного судового рішення, яким визначено місце проживання дитини з матір`ю. Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, за наявності незакінченого виконавчого провадження у справі про відібрання дитини та визначення її місця проживання, суди не врахували стан виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Ураховуючи наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові від 20 травня 2020 року № 725/3024/17.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне повернути зазначену справу колегії суддів Другої судової палаті Касаційного цивільного суду з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин). З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки Верховний Суд в іншій аналогічній (тотожній) справі не викладав висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. А відступати від правового висновку, викладеного Верховним Судом у тотожній справі під час перегляду попередньо ухвалених судових рішень, є неможливим з огляду на те, що ухвалене ним судове рішення вже реалізовано. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного у складі Верховного Суду у зв`язку з відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду. Керуючись статтями 403, 404, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Повернути справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дитини, на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. С. Висоцька Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник Є. В. Синельников В. М. Сімоненко