Ухвала КЦС ВС № 522/7317/18

Ухвала 17 вересня 2020 року м. Київ справа № 522/7317/18 провадження № 61-13199ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку (оплати вимушеного прогулу) за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, в якому просив визнати незаконним наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 05 квітня 2018 року № 143/к про його звільнення з посади начальника управління з питань дипломування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, поновити його на посаді начальника управління з питань дипломування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків з 06 квітня 2018 року та стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2018 року по 29 січня 2019 року у розмірі 116 895,52 грн без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, а також моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 04 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 05 квітня 2018 року № 143/к «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань дипломування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків. Поновлено з 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань дипломування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків. Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2018 року по 29 січня 2019 року у розмірі 116 895,52 грн без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових втрат. Постановою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення середнього заробітку (оплати вимушеного прогулу) за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника та просив стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 30 січня 2019 року по 24 грудня 2019 року у розмірі 130 139,84 грн. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року у справі № 522/7317/18 про поновлення на роботі працівника за період з 30 січня 2019 року по 24 грудня 2019 року у розмірі 130 139, 84 грн без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установивши, що рішенням суду ОСОБА_1 поновлений на роботі 29 січня 2019 року, а фактично рішення суду виконано відповідачем тільки 26 грудня 2019 року, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з роботодавця на користь ОСОБА_1 середнього заробітку (оплати вимушеного прогулу) за час затримки виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі. 02 вересня 2020 року Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку (оплати вимушеного прогулу) за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника. Касаційна скарга мотивована тим, що 04 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду до Подільського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, а тому саме 04 березня 2019 року заявник дізнався про порушення його трудових прав, а до суду з вказаною заявою звернувся лише 23 січня 2020 року. Суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_1 пропустив тримісячний строк звернення до суду з такою заявою, який передбачений статтею 233 КЗпП України, та не врахували правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19). У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження в даній справі є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення середнього заробітку (оплати вимушеного прогулу) за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника у розмірі 130 139,84 грн. Отже, справа № 522/7317/18 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 522/7317/18 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку (оплати вимушеного прогулу) за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник