Постанова Київський апеляційний суд № 756/8969/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2020року м. Київ Справа № 756/8969/20 Провадження: № 22-ц/824/11718/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2020 року, постановлену під головуванням судді Белоконної І.В., у справі за заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, в с т а н о в и в: Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2020 року у задоволені заяви про видачу судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення заяви про видачу судового наказу. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства, а саме ч. 5 ст. 165 ЦПК України, не направив запит до адресно-довідкового бюро підрозділу УДМС України для підтвердження місця реєстрації боржника, а тому безпідставно відмовив у видачі судового наказу на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1,2,8,9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а тому вказівка суду першої інстанції на право звернення з тими самими вимогами в порядку позовного провадження є безпідставною. Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Так, відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу суд першої інстанції виходив із положень ч. 9 ст. 165 ЦПК України. Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, ОСОБА_1 зазначила адресу місця реєстарції боржника ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 (а.с. 1). Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до ч.ч. 4-9 ст. 165 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Однак, матеріали справи не містять жодних відомостей про звернення суду першої інстанції до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника ОСОБА_2 . Без вчинення відповідних дій, передбачених ч.ч. 4-8 ст. 165 ЦПК України, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України, а тому ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2020 року не може вважатись такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права. Окрім того, слід відмітити, що частиною 1 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до частини 1 статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів (ч. 16 ст. 28 ЦПК України). Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді. Зі змісту заяви убачається, що ОСОБА_1 просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Згідно довідок від 22.10.2014 № 3005-844 та від 21.03.2019 № 3005-5000085063 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_3 є: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Оболонського району м. Києва. Зазначені обставини дають підстави для висновків про те, що заявниця скористалась своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 27 ЦПК України, та подала заяву за своїм місцем перебування, яке за адміністративно-територіальним поділом м. Києва відноситься до Оболонського району м. Києва. Що стосується вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про видачу судового наказу колегія суддів зазначає, що видача судового наказу та його скасування є прерогативою суду першої інстанції (ст.ст. 162,171 ЦПК України), у суду апеляційної інстанції відсутні процесуальні права для вчинення вказаних дій при розгляді скарги на ухвалу про відмову у видачі судового наказу, а відтак така вимога задоволенню не підлягає. Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи із положень статті 379 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2020 року - скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Т.О. Невідома Судді Д.Р. Гаращенко А.А. Пікуль