Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/2039/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/2039/20 пров. № А/857/7566/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- суддя (судді) в суді першої інстанції - Карп`як О.О., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 14 травня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви від 13 січня 2020 року про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності; зобов`язати належним чином розглянути заяву від 13 січня 2020 року за результатами розгляду якої, керуючись нормами ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту та п. 2 і п. 3 постанови КМ України № 908, прийняти відповідне рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги по інвалідності, копію якого, у п`ятиденний термін з дня його прийняття, надіслати на адресу заявника. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що він визнаний особою з інвалідністю ІI групи, яка настала в наслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. Вказує, що звернувся до відповідача із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги. Проте, відповідач належним чином не розглянув заяву позивача та рішення щодо виплати йому зазначеної допомоги не прийняв, повідомив, що матеріали скеровано на розгляд Комісії ДСНС України. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 січня 2020 року про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності. Зобов`язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 січня 2020 року щодо призначення йому одноразової грошової допомоги по інвалідності та прийняти відповідне рішення. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки у позивача є право на отримання одноразової грошової допомоги та отримання висновку щодо можливості такої виплати, а відповідач повинен прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, тому у відповідача були відсутні підстави для не прийняття рішення відповідно до чинного законодавства. Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна служба України з надзвичайних ситуацій подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно посилався на норми Закону України «Про звернення громадян», оскільки позивач не звертався із заявою про надання інформації. Пунктом 6 Порядку КМУ № 908 не визначено строк ДСНС для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. У зв`язку з обмеженими фінансовими можливостями матеріали справи позивача не виносилися на розгляд Комісії ДСНС для прийняття відповідного рішення, оскільки з дня прийняття ДСНС рішення про таку виплату протягом двох місяців ГУ ДСНС у Львівській області мають бути збільшені кошторисні призначення, за рахунок яких позивачу має бути виплачено суму одноразової грошової допомоги. Призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності врегульовано спеціальним законодавством, яке передбачає обов`язкову умову - наявність коштів на зазначені цілі. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що посилання відповідача на відсутність фінансування, як на підставу неприйняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, визначеної ст. 118 Кодексу цивільного захисту, є протиправними та такими, що порушують конституційні права позивача на мирне володіння своєю власністю, до якої належить зазначена виплата. Постанова КМУ № 908 являється підзаконним актом, а тому відповідач при розгляді заяви позивача від 02 червня 2019 року, в частині прийняття рішення за результатами розгляду заяви, повинен був керуватися нормами Закону України «Про звернення громадян», як правовим актом вищої юридичної сили, тим більше, що зазначений Закон, у визначенні термінів розгляду звернень громадян, являється базовим. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в територіальних органах управління МНС України. В грудні 2003 року у зв`язку з реорганізацією Збройних Сил України, був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я, оскільки був визнаний інвалідом III групи, внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. В листопаді 2019 року після перенесення операції на серці Львівською МСЕК був визнаний особою з інвалідністю II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (висновок МСЕК від 11 листопада 2019 року). Позивач, на підставі ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту та у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» від 11 липня 2007 року №908 звернувся до Начальника Головного управління ДСНС у Львівській області із заявою про призначення йому одноразову грошову допомоги від 13 січня 2020 року. 16 січня 2020 року листом № 58-3/Г-1/01-19 Головне управління ДСНС у Львівській області повідомило позивача про те, що за результатами розгляду його заяви, надані позивачем матеріали щодо виплати грошової допомоги у зв`язку з отриманням другої групи інвалідності в наслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, скеровано на розгляд комісії ДСНС України (лист ГУ ДСНС України у Львівській області від 15 січня 2020 року №58-3/332). Станом на 10 березня 2020 року від відповідача на адресу позивача жодної інформації щодо результатів розгляду його заяви не надходило. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. За приписами ч. 1 ст. 102 Кодексу цивільного захисту України на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати свій службовий обов`язок. Відповідно до ст. 115 Кодексу цивільного захисту України Держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів. Згідно із ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання статті 118 Кодексу Кабінет Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 908, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Порядок № 908). Відповідно до пп. 1 п. 2 Порядку № 908 грошова допомога виплачується: особам рядового і начальницького складу у разі травми або поранення, захворювання без настання інвалідності, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, у розмірі, який визначається з урахуванням ступеня втрати працездатності у відсотках трирічного грошового забезпечення. Згідно із п. 3 Порядку № 908 розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення. Зазначений пункт визначає не лише загальний розмір допомоги, але й розмір допомоги звільнених осіб. Пунктом 5 Порядку № 908 передбачено, що для виплати одноразової грошової допомоги у разі травми або поранення, захворювання чи інвалідності особи, зазначені у пункті 2 вказаного Порядку, подають до підрозділу або його правонаступника такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або ступінь втрати працездатності разом з рішенням відповідної військово-медичної установи про визнання травми або поранення, захворювання; постанову центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про придатність до служби і причинно-наслідковий зв`язок травми або поранення, захворювання з виконанням службових обов`язків або проходженням служби; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я, по батькові та місце реєстрації; довідку про те, що їм не провадилися інші передбачені законами виплати у разі травми або поранення, захворювання чи настання інвалідності; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. За приписами п. 6 Порядку № 908 підрозділ подає ДСНС висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 4 і 5 цього Порядку, а також довідку про грошове забезпечення та копію документа, що свідчить про обставини загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, захворювання чи нещасного випадку, який трапився з особою рядового або начальницького складу. Служба приймає на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога виплачується не пізніше ніж протягом двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі, шляхом її перерахування на рахунок в установі банку, відкритий отримувачем допомоги. Згідно із п. 7 Порядку № 908 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги можуть звернутися до підрозділу для її виплати протягом трьох років з дня загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи настання інвалідності; за наявності підстав для здійснення також інших передбачених законами виплат у зв`язку із загибеллю (смертю), травмою або пораненням, захворюванням чи інвалідністю осіб рядового або начальницького складу мають право лише на одну з таких виплат за їх вибором. Відповідно до п. 8 Порядку № 908 одноразова грошова допомога не виплачується, якщо загибель (смерть), травма або поранення, захворювання чи інвалідність: настали у зв`язку з вчиненням особою рядового або начальницького складу злочину чи адміністративного правопорушення або є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння чи у стані, зумовленому вживанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, інших одурманювальних засобів; є наслідком умисного заподіяння особою рядового або начальницького складу собі тілесного ушкодження або здійснення самогубства чи замаху на самогубство, якщо зазначені дії не зумовлені хворобливим станом або доведенням її до самогубства. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що Порядок № 908 регламентує чіткий алгоритм та послідовність дій щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Виходячи з приписів вищенаведених норм відповідач, отримавши від підрозділу висновок щодо можливості виплати грошової допомоги з доданими до нього відповідними документами, зобов`язаний прийняти рішення щодо призначення позивачеві одноразової грошової допомоги та надіслати його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги. Згідно із ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Відповідно до ст. 20 Закон України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. З матеріалів справи слідує, що позивач у січні 2020 року звернувся до відповідача на підставі ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту та у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» із заявою в якій просить прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із визначенням ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. До заяви позивач додав копії необхідних документів. 16 січня 2020 року відповідач листом № 58-3/Г-1/01-19 повідомив позивача про те, що за результатами розгляду його заяви, надані позивачем матеріали щодо виплати грошової допомоги у зв`язку з отриманням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, скеровано на розгляд комісії ДСНС України (лист ГУ ДСНС України у Львівській області від 15 січня 2020 року №58-3/332). Відповідно до листа Департаменту економіки і фінансів Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 26 березня 2020 року №20-148/201, належно оформлені матеріали справи ОСОБА_1 надійшли на адресу ДСНС 20 січня 2020 року. Центральна лікарська - експертна комісія (ЦЛЕК) розглянула зазначені матеріали справи та встановила причинно - наслідковий зв`язок отриманої ОСОБА_1 . ІІ групи інвалідності. У зв`язку з обмеженими фінансовими можливостями матеріали справи ОСОБА_1 не виносилися на розгляд комісії з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту для прийняття відповідного рішення. Тому, прийняття рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги буде здійснено у порядку черговості розгляду справ за наявності відповідних асигнувань на зазначені цілі. Колегія суддів зазначає, що вищезазначеними нормами не передбачено, що рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги приймається в залежності від наявності бюджетних асигнувань. З листа Департаменту економіки і фінансів Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 26 березня 2020 року №20-148/201 та зазначених відповідачем у відзиві обставин, слідує, що заява позивача належним чином не розглядалась і рішення щодо виплати позивачу зазначеної допомоги не приймалось, оскільки рішення із зазначенням конкретного розміру допомоги відсутнє. Проаналізувавши викладені норми Порядку №908, колегія суддів приходить до висновку, що у разі наявності в особи права на отримання одноразової грошової допомоги та отримання висновку щодо можливості такої виплати, відповідач має обов`язок прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги. Таким чином, колегія суддів вважає, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій не діяла в межах, спосіб та порядку, визначених законом, оскільки за результатом розгляду отриманих документів для призначення позивачу одноразової грошової допомоги рішення передбачене пунктом 6 Порядку № 908 не прийняла, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання такої бездіяльність відповідача протиправною. Щодо посилання Державної служби України з надзвичайних ситуацій на відсутність бюджетних асигнувань, як на підставу неприйняття рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає таке. Так, відповідно до вимог пункту 6 Порядку № 908 одноразова грошова допомога виплачується не пізніше ніж протягом двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі, шляхом її перерахування на рахунок в установі банку, відкритий отримувачем допомоги. Отже, наявність бюджетних асигнувань може вплинути на факт повної виплати одноразової грошової допомоги та не впливає на обов`язок прийняти рішення щодо вказаних питань. Відсутність належного фінансування, на що посилається відповідач, не може бути підставою для невжиття ним належних заходів для виконання вимог законодавства та відповідно невиконання покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків та свідчить про бездіяльність. Посилання апелянта про не врахування позиції Європейського суду з прав людини у рішенні в справі «Кечко проти України» є необґрунтованими, оскільки згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а дані правовідносини щодо яких прийнято рішення Європейського суду з прав людини стосуються відмови органу державної влади та в цих виплатах не допускається звуження прав встановлених законом. Враховуючи все вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України та прийнятого Порядку №908 у відповідача були відсутні підстави для не прийняття рішення відповідно до чинного законодавства, тому бездіяльність відповідача є протиправною, та такою, що обмежує права та законі інтереси позивача. Також, колегія суддів вважає, що для відновлення порушеного права позивача суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги по інвалідності та прийняти відповідне рішення. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 380/2039/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 22 вересня 2020 року.