LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855640/6157/20

від 15.09.2020 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6157/20 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., за участю секретаря Кірієнко Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до суду з позовом до Прокуратури Автономної Республіки Крим, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування повідомлення про підозру від 18.09.2019р. та стягнення за рахунок державного бюджету через Державну казначейську службу України на користь позивача компенсації моральної шкоди у розмірі 500 000,00грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що спірні правовідносини стосуються діяльності відповідача, яка регламентована нормами Кримінального процесуального кодексу України. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В судове засідання з`явилися сторони. Позивач просив повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Представник прокуратури просив залишити без змін ухвалу суду посилаючись на доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Проаналізувавши правові підстави даного позову, його характер та суб`єктний склад, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина 1 статті 5 КАС України). До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. З матеріалів справи вбачається, що прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим юристом 1 класу Копійкою Кирилом Валерійовичем винесено повідомлення про підозру від 18.09.2019, яким позивачу повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Не погоджуючись з повідомленням про підозру від 18.09.2019 позивач оскаржив його в судовому порядку. Так, ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 11.01.2020 у справі №766/18890/19 скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні №42017010000000216 за ч. 2 ст. 364 КК України. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 05.02.2020 скасовано ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 11.01.2020 та ухвалено нову, якою відмовлено у відкритті провадження. Тобто, як убачається з обставин зазначених у позові, позивач є учасником кримінального провадження №42017010000000216, а прокурор прокуратури Автономної Республіки Крим Копійка К.В. виконував функції, покладені на нього КПК України, здійснював професійні повноваження в межах кримінального провадження. Апелянт вказує, що оскільки в порядку кримінального чи іншого виду судочинства, іншого порядку судового провадження під час досудового розслідування на оскарження такої дії та рішення органу державної влади як повідомлення про підозру за провадження, що внесені до ЄРДР до 15.03.2018 законом не встановлено, то справа з оскарження такого повідомлення про підозру підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства. Так, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 частини другої статті 19 КАС). Завданнями кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України). Пунктом 5 частини першої статі 3 КПК України досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури. Таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС України. Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, якими передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Так, згідно з ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що питання заявлені у позові підлягають вирішенню, відповідно до КПК України. Колегією суддів враховується, що з приводу подібних спірних правовідносин свою позицію у рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 висловив Конституційний Суд України, який зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності. Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 прийшов до висновку, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України. Прокурори під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а тому оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України. Таким чином, позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, і права позивача можуть бути захищені шляхом звернення до загального місцевого суду в порядку КПК України. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. З огляду на наведене, відносно даного спору адміністративний суд не може вважатись «судом, установленим законом», у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів установлено, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відмовивши у відкритті провадження в даній справі за правилами адміністративного судочинства. Доводи апелянта, викладені у скарзі, не спростовують вищевикладене, а тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення шкоди - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»