Постанова 4876 № 908/570/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.09.2020 м. Дніпро Справа № 908/570/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А. секретар судового засідання Саланжій Т.Ю. за участю представників: від ТОВ «Біол»: Малик А.С., довіреність б/н від 01.11.2019, адвокат; арбітражний керуючий: Штельманчук М.С., посвідчення № 1954 від 28.02.2013, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 по справі № 908/570/20 (суддя Черкаський В.І.), повний текст ухвали складено 26.03.2020 за заявою кредитора - Фізичної особи-підприємця Білоконя Олександра Івановича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол» (ідентифікаційний код 30086036), м. Мелітополь, Запорізької області, - ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції. 02.03.2020 Фізична особа-підприємець Білоконь Олександр Іванович (ініціюючий кредитор) звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол» (далі за текстом - «ТОВ «Біол», боржник). Звернення ініціюючого кредитора до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника мотивоване наявністю підстав неспроможності останнього погасити кредиторську заборгованість, яка виникла на підставі укладених з боржником двох договорів поставки товару. Встановивши, що при зверненні до суду, кредитором доведено належними та допустимими доказами наявність ознак неплатоспроможності боржника, як підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Господарський суд Запорізької області ухвалою від 24.03.2020 відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол» (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Мічуріна, 21, ідентифікаційний код 30086036).

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду засновник Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол» ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 по справі № 908/570/20 про відкриття провадження по справі про банкрутство ТОВ «Біол» та закрити провадження по справі № 908/570/20 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ України). Апеляційна скарги мотивована незаконністю та необґрунтованістю ухвали суду першої інстанції, постановленої з грубим порушенням процесуального порядку її прийняття, без встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи, за відсутності об`єктивності та неупередженості суду, з урахуванням наступного. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи містяться формально оформлені первинні документи, а учасниками відносин є пов`язані особи та особа без реальних ознак здійснення фактичної господарської виробничої діяльності, що свідчить про наявність ознак нікчемного правочину - вчинення правочину без спрямування на настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України). Апелянт акцентує увагу колегії суддів на тому, що договір № 2 від 10.10.2018 взагалі не містить підпису директора боржника. Вищевказані факти, на думку апелянта, свідчать про очевидні ознаки відсутності реального здійснення господарської діяльності. На думку апелянта, навіть при наявності фактичної передачі товару боржнику, останній не міг виконати договірні зобов`язання щодо оплати, у спосіб визначений в договорі (здійснити оплату в дводенний термін, з моменту отримання товару за накладними, п. 4.1. договору), у зв`язку з відсутністю реквізитів для оплати та відсутності відповідного рахунку кредитора, що є саме простроченням кредитора та зумовлює відсутність прострочення боржника (спірні договори та накладні не містять реквізитів рахунку для здійснення оплати за товар, а сам рахунок на оплату отриманого боржником товару взагалі не виставлявся). Боржником не надано жодної інформації та підтверджуючих доказів щодо загального стану своєї платоспроможності, у тому числі й інформацію щодо власного капіталу (різниці між активами і зобов`язаннями). Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції не витребував інформацію стосовно законності та беззаперечності грошових вимог кредитора для встановлення факту неплатоспроможності боржника щодо виконання пред`явлених вимог та існування інших зобов`язань, які б беззаперечно підтверджували неплатоспроможність боржника, зокрема, фінансову звітність, яка містить повну інформацію щодо власного капіталу боржника, а також різниці між активами і зобов`язаннями підприємства боржника. Апелянт акцентує увагу колегії суддів на наявності в загальнодоступних державних інформаційних ресурсах доказів та інформації про наявність у боржника активів, за переліком яких є достатні підстави дійти до висновків щодо задоволення вимог кредиторів за рахунок дійсного майна (боржникові на праві приватної власності належать 22 транспортних засоби, значна частина з яких є вантажними зі значною ринковою вартістю, з урахуванням року їх випуску 2012-2016 роки). На думку апелянта вищевикладені факти свідчать про упередженість висновків суду щодо неплатоспроможності боржника та застосування єдиного можливого заходу погашення вимог кредиторів як банкрутство, а не стягнення заборгованості в порядку позовного провадження. Окрім зазначеного, апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено процесуальний порядок повідомлення учасника справи про наявність вимог кредитора, що призвело до неможливості відновлення платоспроможності боржника за рахунок заходів, які може здійснити учасник (засновник) підприємства - учасник ТОВ «Біол» ОСОБА_1 , частка в статутному капіталі якого становить 50 % та складає 16537000,00 грн.

3. Узагальнені доводи інших учасників справи. ТОВ «Біол» (боржник) з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 не погоджується, оскільки вважає її необґрунтованою з огляду на наступні обставини. У своєму відзиві на апеляційну скаргу боржник посилається на той факт, що доводи апелянта фактично зводяться до переоцінки договірних відносин між ініціюючим кредитором ФОП Білоконем О.І. та боржником ТОВ «Біол», втім, жодних доказів фіктивності такого правочину з боку апелянта так і не було надано. Посилання апелянта на відсутність підпису в договорі № 2 від 10.10.2018 є помилковим, оскільки у боржника наявний оригінал вказаного договору з підписами сторін. Вказаний договір досліджувався судом першої інстанції у судовому засіданні 24.03.2020 та був наданий суду для огляду. На думку боржника наявна в матеріалах справи ксерокопія вищевказаного договору могла мати дефект друку. Також, боржник вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо не витребування судом фінансової звітності боржника з метою належного дослідження фінансового стану підприємства останнього, оскільки відповідно до чинного законодавства на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство суд позбавлений можливості встановлювати наявність або відсутність факту неплатоспроможності боржника на підставі фінансової звітності. При цьому, на думку ТОВ «Біол» єдиною ознакою неплатоспроможності боржника, наявність якої повинна встановлюватися судом під час розгляду питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, є факт невиконання боржником зобов`язання перед кредитором, незалежно від його розміру та строку невиконання, що й було встановлено судом в оскаржуваному судовому рішенні. ТОВ «Біол» звертає увагу колегії суддів на те, що 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до ч. 6 ст. 39 якого господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, виключно якщо: - вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; - вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду. В даному випадку боржник вказує про недоведеність з боку апелянта наявності визначених у ст. 39 КУзПБ виключних підстав для відмови у відкритті провадження у справі у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Відсутність фінансових звітів боржника не могла слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, оскільки чинним законодавством не передбачено надання таких документів, як обов`язкової умови для відкриття провадження у справі про банкрутство. Доводи апелянта про наявність в активах підприємства 22 транспортних засобів, боржник вважає неоднозначними, оскільки в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Частиною 5 ст. 216 ЦК України встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.02.2019 у справі № 320/3560/18 договори купівлі-продажу визнані недійсними. Зобов`язано ТОВ «Торговий дім «Біол» повернути ТОВ «Біол» транспортні засоби відповідно до переліку. Таким чином, застосовуючи наслідки нікчемності правочинів, у ТОВ «ТД «Біол» виникло право вимоги до боржника ТОВ «Біол» у сумі 4906193,70 грн, що також складає пасив підприємства боржника, що не враховано самим апелянтом та свідчить про виникнення зобов`язання в розмірі еквівалентному поверненим транспортним засобам. З огляду на вищезазначене ТОВ «Біол» вважає, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства, є обґрунтованою та скасуванню в апеляційному порядку не підлягає, доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

4. Встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини. 02.03.2020 ФОП Білоконь О.І. звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Біол». Вказана заява мотивована наявністю підстав неспроможності останнього погасити кредиторську заборгованість, яка виникла на підставі укладених з боржником двох договорів поставки товару. Так, місцевим господарським судом встановлено, що між ТОВ «Біол» (замовником) та ФОП Білоконем Олександром Івановичем (виконавцем) укладено Договір № 1 від 01.08.2018 (далі - Договір № 1). Відповідно до предмету Договору № 1 замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи з виготовлення і постачання дерев`яної ручки (п. 1.1. Договору № 1) згідно заявок замовника. Замовник приймає і оплачує замовлення на умовах цього договору за ціною, зазначеною у специфікації до договору чи накладній (п. 1.2. Договору № 1). Також, за умовами Договору № 1 Сторони узгодили, що під Замовленням розуміється партія продукції, оформлена однією накладною (абз. 2 п. 1.1. Договору № 1). Пунктом 4.1. Договору № 1 сторонами погоджено, що замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця 100 % вартості поставленого товару в дводенний термін з моменту отримання товару за накладною. Пунктом 8.1. Договору № 1 сторонами узгоджено, що право власності на замовлення переходить до замовника після передачі товару перевізнику і підписання накладної. Пунктом 12.1. Договору № 1 передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Таким чином, фактично, між сторонами укладено договір поставки товару та при його укладенні було дотримано усіх передбачених нормами Цивільного кодексу вимог щодо форми та змісту таких договорів. Крім того, між ТОВ «Біол» (замовником) та ФОП Білоконем Олександром Івановичем (виконавцем) укладений Договір № 2 від 10.10.2018 (далі - Договір № 2). Відповідно до предмету Договору № 2 замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи з виготовлення і постачання дерев`яної ручки (п. 1.1. Договору № 2) згідно заявок замовника. Замовник приймає і оплачує замовлення на умовах цього договору за ціною, зазначеною у специфікації до договору чи накладній (п. 1.2. Договору № 2). Також, за умовами Договору № 2, сторони узгодили, що під замовленням розуміється партія продукції, оформлена однією накладною (абз. 2 п. 1.1. Договору № 2). Пунктом 4.1. Договору № 2 сторонами погоджено, що замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця 100 % вартості поставленого товару в дводенний термін з моменту отримання товару за накладною. Пунктом 8.1. Договору № 2 сторонами узгоджено, що право власності на замовлення переходить до замовника після передачі товару перевізнику і підписання накладної. Пунктом 12.1. Договору № 2 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Таким чином, фактично, між сторонами укладено договір поставки товару та при його укладенні було дотримано усіх передбачених нормами Цивільного кодексу вимоги щодо форми та змісту таких договорів. Отже, з огляду на зазначені обставини, між кредитором та боржником виникли правовідносини за двома Договорами поставки товару (Договір № 1 та Договір № 2) на виконання відповідних зобов`язань. Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання вказаних договорів кредитор поставив відповідачу товар на загальну суму 1800000,00 грн, а саме за накладними: - № 26 від 18.08.2018 на суму 300000,00 грн (ТТН № 26180818 від 18.08.2018); - № 41 від 03.09.2018 на суму 300000,00 грн (ТТН № 41030918 від 03.09.2018); - № 52 від 20.10.2018 на суму 300000,00 грн (ТТН № 52 від 20.10.2018); - № 640 від 20.12.2018 на суму 300000,00 грн (ТТН № 64 від 20.12.2018); - № 58 від 01.03.2019 на суму 300000,00 грн (ТТН № 58 від 01.03.2019); - № 64 від 10.03.2019 на суму 300000,00 грн (ТТН № 64 від 10.03.2019). Боржником жодних заперечень та зауважень до кредитора не направлялось, поставлений товар прийнятий. З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ФОП Білоконь О.І. в повній мірі виконав свої зобов`язання стосовно поставки товару на адресу ТОВ «Біол». Місцевим господарським судом також встановлено, що станом на 31.03.2019 між сторонами за договорами складено акт звірки взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборгованості боржника за Договорами № 1 та № 2 у сумі 1800000,00 грн. У відзиві (вх. № 5951/08-08/20 від 20.03.2020) боржник підтвердив розмір непогашеної заборгованості перед ФОП Білоконем О.І. у сумі 1800000,00 грн та не заперечував проти викладених ініціюючим кредитором обставин та підтвердив, що дійсно на балансі ТОВ «Біол» обліковується заборгованість перед ФОП Білоконем О.І., у вказаному вище розмірі. Однак, зазначає про відсутність достатнього обсягу грошових коштів на рахунку підприємства, що зумовлює неможливість виконання зазначених вище зобов`язань. В подальшому ТОВ «Біол» також не мало жодної можливості виконати свої зобов`язання, оскільки в результаті несприятливої фінансової ситуації, яка панує на підприємстві, останнє не в змозі виконати зобов`язання. ТОВ «Біол» не заперечує проти фактів, що викладені в заяві. З огляду на вищевикладене, встановивши, що при зверненні до суду ініціюючим кредитором доведено належними та допустимими доказами наявність ознак неплатоспроможності боржника, як підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, місцевий господарський суд відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Біол». Вищевказані обставини справи є предметом оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство учасником ТОВ «Біол» ОСОБА_1 , частка в статутному капіталі якого становить 50%.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції задовольняє доводи апеляційної скарги та не погоджується з висновками викладеними в ухвалі місцевого господарського суду. Предметом оскарження Дунаєвим О.В. судового рішення у даній справі є на його думку той факт, що в матеріалах справи містяться формально оформлені первинні документи (договір та накладні на видачу товару), які в підтвердження кредиторських вимог до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство надав ініціюючий кредитор ОСОБА_2 , належної оцінки яким при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство не надав суд першої інстанції. Так, апеляційним господарським судом досліджено, зокрема, наявну в матеріалах справи копію договору № 2 від 10.10.2018, який містить печатку ТОВ «Біол», але не містить підпису директора Шостака О.В. При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що вказаній обставині в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції оцінка не надана. Разом з тим, досліджуючи наявні в матеріалах справи копії накладних (а. с. 29, 31, 33, 35, 37 т. 1) колегією суддів встановлено, що товар покупцеві передався начебто через уповноважених осіб, але в накладних (а. с. 29, 31 т. 1) відсутні посилання на реквізити довіреності на отримання матеріальних цінностей зазначеними в них особами. Крім того, договір № 1 укладено між сторонами 01.08.2018, договір № 2 укладено 10.10.2018, натомість в накладних № 26 та 41 підставою передачі товару зазначено договір б/н від 03.08.2018, тобто на підставі іншого договору. Послідуючі накладні взагалі не містить відомостей щодо підстав передачі товару (відсутнє посилання на договір, як підставу передачі товару). У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, представник боржника надав колегії суддів для огляду оригінали накладних, які не відповідають формі та змісту накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, що може свідчити про їх складання поза межами оформлення господарської операції. При цьому, представник боржника не змогла пояснити суду причину наявності відмінностей наявних у боржника накладних з відмінностями копій цих накладних, що були подані ініціюючим кредитором до суду разом з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Також, колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що навіть при наявності фактичної передачі товару боржнику, останній не міг виконати договірні зобов`язання щодо оплати, у спосіб визначений в договорі (здійснити оплату в дводенний термін, з моменту отримання товару за накладними, п. 4.1. договору), у зв`язку з відсутністю реквізитів для оплати та відсутності відповідного рахунку кредитора, що є саме простроченням кредитора та зумовлює відсутність прострочення боржника (спірні договори та накладні не містять реквізитів рахунку для здійснення оплати за товар, а сам рахунок на оплату отриманого боржником товару в матеріалах справи взагалі відсутній). Вищевказані обставини, на думку колегії суддів, можуть свідчити про наявність ознак фіктивності господарської операції, на чому акцентує увагу апелянт у даній справі. Зазначеним обставинам місцевий господарський суд взагалі не надав правової оцінки. Крім того, положеннями частин 1-3 ст. 4 КУзПБ засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитори боржника, інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство). У даному випадку, судом першої інстанції не досліджено факт надсилання керівником ТОВ «Біол» відомостей щодо наявності ознак банкрутства підприємства його учаснику (акціонеру) ОСОБА_1 , що призвело до неможливості відновлення платоспроможності боржника за рахунок заходів, які може здійснити засновник (учасник, акціонер) підприємства. Положення частин першої-п`ятої ст. 39 КУзПБ передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд, зокрема, розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо. Згідно ст. 1 КУзПБ неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. 3 ст. 39 КУзПБ якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. Згідно з ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, у випадку, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Системний аналіз статей 1, 39 КУзПБ дає підстави дійти висновку про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог. Крім того, суд повинен перевірити можливість боржника виконати майнове зобов`язання, строк виконання якого настав. Встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право, характерного для справ позовного провадження, є однією із перешкод для відкриття провадження у справі про банкрутство. Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати наступне. Спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Таким чином спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При цьому, колегія суддів вважає, що при аналізі наявності спору про право суд повинен надати оцінку як поясненням сторін, так і фактичним обставинам справи. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, наявність боргу повинна бути очевидною та незаперечуваною. Інше трактування положень КУзПБ може призвести до безпідставних порушень проваджень у справах про банкрутство. Як зазначалося вище, наявні у справі первинні документи не можуть однозначно свідчити про наявність беззаперечного боргу боржника. До того ж незалучення та неповідомлення учасника товариства (апелянта) про наявність ознак банкрутства призвело до неможливості оспорення останнім боргу товариства або вжиття заходів щодо запобігання його банкрутству. Крім того, судом першої інстанції не досліджено можливості боржника виконати майнове зобов`язання, що є порушенням ч. 3 ст. 39 КУзПБ. Таким чином, доводи ТОВ «Біол» про те, що єдиною ознакою неплатоспроможності боржника, наявність якої повинна встановлюватися судом під час розгляду питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, є факт невиконання боржником зобов`язання перед кредитором, незалежно від його розміру та строку невиконання, що й було встановлено судом в оскаржуваному судовому рішенні, колегія судів відхиляє, оскільки фактом невиконання боржником зобов`язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності. На думку колегії суддів, вищевикладені факти свідчать про передчасність висновків суду щодо неплатоспроможності боржника та застосування єдиного можливого заходу погашення вимог кредиторів як банкрутство, а не стягнення заборгованості в порядку позовного провадження. Вимога апелянта про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ задоволенню не підлягає, оскільки предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі. Згідно з приписами ст. 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. У даному випадку, ОСОБА_1 (апелянт) є учасником (акціонером ТОВ «Біол») частка в статутному капіталі якого становить 50%, що складає 1653700,00 грн та підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з ЄДРПОУ (а. с. 15-19 т. 1, 70-76 т. 6), тобто є учасником у справі про банкрутство ТОВ «Біол», а відповідно має право брати участь у справі про банкрутство ТОВ «Біол», а також оскаржувати судові рішення у даній справі. Доводи ТОВ «Біол» стосовно не надання ОСОБА_1 доказів фіктивності правочину, колегія суддів відхиляє з огляду на зазначені та встановлені вище обставини справи. Інші доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу не спростовують вищевикладених обставин та в силу п. 1 ст. 6 Конвенції детально не аналізуються, оскільки колегія суддів аргументи наведені вище вважає достатніми для прийняття рішення у справі.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 по справі № 908/570/20 скасувати, як таку, що прийнята з неповним з`ясуванням обставин справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол».

7. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на ініціюючого кредитора у справі - Фізичну особу-підприємця Білоконя Олександра Івановича. Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол» ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 по справі № 908/570/20 - скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол». В іншій частині у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білоконя Олександра Івановича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 31530,00 грн (тридцять одну тисячу п`ятсот тридцять гривень 00 копійок) судового збору за подачу апеляційної скарги. Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного суду в порядку, передбаченому ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови складено 21.09.2020. Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков Судді: Л.М. Білецька Т.А. Верхогляд