Постанова 4874 № 924/278/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року Справа № 924/278/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р. секретар судового засідання Пацьола О.О. за участю представників сторін: позивача - Янкевич Л.Д. відповідача - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.20р. (ухваленого суддею Заверухою С.В., повний текст складено 14.07.20р.) у справі № 924/278/20 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" про стягнення 2796248,72 грн. заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, 28191,55 грн. інфляційних втрат, 24688,72 грн. 3% річних, 247253,04 грн. пені ВСТАНОВИВ: АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» (надалі - позивач) звернувся в Господарський суд Хмельницької області з позовом до КП «Південно-Західні тепломережі» (надалі - відповідач) про стягнення 2796248,72 грн. заборгованості за вересень 2019 р. по лютий 2020р. Після відкриття провадження у справі від позивача надійшло клопотання про зміну предмету позову, в якому позивач просив стягнути заборгованість за природний газ в сумі 2796248,72 грн., 28191,55 грн. інфляційних, 24688,72 грн. 3% річних та 247253,04 грн. пені. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.05.20 р. у справі № 924/278/20 прийнято заяву про зміну предмету позову. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.07.20 року у справі № 924/278/20 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 316248,72 грн. заборгованості, 58815,81 грн. пені, 13419,27 грн. 3% річних, 158,67 грн. інфляційних втрат. Провадження в частині стягнення 2480000,00 грн. заборгованості закрито. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач за надані позивачем послуги розрахувався несвоєчасно, з порушенням строків встановлених Договором. Разом з тим, судом встановлено, що заборгованість в сумі 2480000,00 грн. сплачено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, тому провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 01.06.2020р. залишок несплаченої відповідачем заборгованості за послуги з розподілу природного газу становила 317248,72 грн., однак, враховуючи межі позовних вимог, суд стягнув з відповідача на користь позивача 316248,72 грн. заборгованості. Доказів оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять та сторонами не надано. Суд, здійснивши перерахунок пені по кожному зобов`язанню за період вересень 2019р. - лютий 2020р., дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій. При цьому судом не взято до уваги заявлені позивачем штрафні санкції по зобов`язаннях січня 2019р. - серпня 2019р., оскільки вони нараховані по тих зобов`язаннях, що не є предметом спору у даній справі, тобто поза спірний період. Крім того, розглянувши клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначив, що строк позовної давності для вимог про стягнення нарахованої пені по зобов`язаннях вересня 2019 року лютого 2020 року, які є предметом розгляду у даній справі, не сплив. Разом з тим, суд першої інстанції керуючись ст.. 551 ЦК України та ст.. 233 ГК України, зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 50% до 58815,81 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.07.20 року у справі № 924/278/20 в частині відмови в позові та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.05.2020р. у справі № 924/278/20 заяву представника позивача про зміну предмета позову судом прийнято, тому висновок суду про те, що зобов`язання січня 2019р. - серпня 2019р. не були предметом спору у даній справі є такими, що суперечать ухвалі суду від 06.05.2020 року та не відповідають дійсним обставинам справи. Скаржник стверджує, що за зобов`язаннями квітня 2019, травня 2019, червня 2019 пеню, 3% річних та інфляційних втрат не нараховано, оскільки відповідачем проведена оплата у строки, встановленні договором. Судом не правомірно відмовлено позивачу у стягненні пені, інфляційних втрат та 3 % річних за зобовязаннями січня-березня 2019, які були предметом дослідження у справі, та які в силу ст,75 ГПК України є преюдиційними фактами. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення не враховано, що станом на 10.07.2020 року заборгованість відповідача становила 317 248,72 грн., та постановлено рішення про стягнення 316 248,72 грн. В судове засідання представник відповідача не з`явився. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки останній не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення частково скасувати, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.17 р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та КП "Південно-Західні тепломережі (споживач) підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 0942103FOJAT016. Відповідно до вказаної заяви, споживач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу, пунктом 1.1 якого передбачено, що типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. розділу І в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2080 від 07.10.2019р.). У відповідності до п. 2.1. договору за цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. У розділі VI договору сторони погодили порядок розрахунків. Так, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 договору). Як передбачено п. 6.2 договору, тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4 договору). Відповідно до п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу народного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Згідно п. 6.7 договору у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за цим договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об`єкт споживача до повного погашення заборгованості. Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8 договору). Як визначено пп. 1 п. 7.4 договору, споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Згідно п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послугу з розподілу природного газу з вересня 2019 по лютий 2020 р. на загальну суму 9023564,23 грн., що підтверджується актами надання послуг: акт № ХМЯ89014336 від 30.09.2019р. на суму 377158,63 грн. (528055,88 м.куб.); акт № ХМЯ89015664 від 31.10.2019р. на суму 682881,52 грн. (956095,31 м.куб.); акт № ХМЯ89017889 від 30.11.2019р. на суму 1889977,63 грн. (2646138,04 м.куб.); акт № ХМЯ89019840 від 31.12.2019р. на суму 2322045,89 грн. (3251072,32 м.куб.); акт № ХМЯ80001440 від 31.01.2020р. на суму 1875750,26 грн.; акт № 80004445 від 29.02.2020р. на суму 1875750,30 грн. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання в частині оплати отриманого природного газу виконав частково в сумі 7187960,37 грн. А відтак, станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість перед позивачем за послуги з розподілу природного газу за період вересень 2019р. лютий 2020 р. становила 2797248,72 грн. Водночас позивач звернуся до суду з позовом про стягнення 2796248,72 грн., що, виходячи з ст. 14 ГПК України, є правом позивача. Неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманого газу, стало підставою для звернення позивача в суд з даним позовом. Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України. Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператор ГРМ (до мереж якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газ, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2498, в порядку визначеному цим розділом. Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в укованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Згідно з пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (оператор ГРМ) та КП "Південно-Західні тепломережі" (споживач) укладено типовий договір на розподіл природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №0942103FOJAT016. У договорі зазначено, що останній є публічним договором та договором приєднання. Колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є договором про надання послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (стаття 901 Цивільного кодексу України). Відповідно до умов п. 6.8. договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Так, підписання споживачем актів наданих послуг з розподілу природного газу є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. На виконання умов вказаного договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2019 р. по лютий 2020 р. на загальну суму 9023564,23 грн, про що складено та підписано акти наданих послуг з розподілу та транспортування природного газу. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України). Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4 договору). У п. 6.6 договору визначено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. З позовних вимог вбачається, що КП "Південно-Західні тепломережі" частково оплатило послуги з розподілу природного газу за вересень 2019р. лютий 2020р. (з 02.09.2019р. по 28.02.2020р.) на загальну суму 6226315,51 грн., а тому, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.02.2020р. становила 2797248,72 грн. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після звернення в суд з даним позовом, відповідачем за період з 01.03.2020р. до 31.05.2020р частково оплачена заборгованість в сумі 1830000 грн.; з 01.06.2020р. по 09.07.2020р. оплачено 650000,00 грн. Таким чином, заборгованість за зобов`язаннями січня 2020 року у розмірі 129955,48 грн. погашена повністю 18.06.2020р., а заборгованість за зобов`язаннями лютого 2020 року у розмірі 837293,24 грн. погашена частково (18.06.2020р. - 370044,52 грн., 08.07.2020р. - 100000,00 грн., 09.07.2020р. - 50000,00 грн.) та складає 317248,72 грн. Оскільки, суму боргу у розмірі 2480000,00 грн. сплачено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі в частині стягнення 2480000,00 грн заборгованості, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. А відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ за період вересень 2019 р. по лютий 2020 р. становить 317248,72 грн. Водночас, беручи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 2796248,72 грн. основного боргу за період вересень 2019 р. лютий 2020 р. (в той час, як заборгованість складала 2797248,72 грн.), враховуючи часткову сплату боргу під час розгляду справи на суму 2480000 грн., сума боргу, що підлягає до стягнення з відповідача складає 316248,72 грн. (2796248,72-2480000=316248,72). Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. У зв`язку з наведеним, колегією суддів не беруться до уваги вимоги апеляційної скарги, щодо неврахування судом першої інстанції суми основного боргу, що підлягає стягненню у розмірі 317248,72 грн., оскільки ні заявою про зміну предмету позову, ні будь-якими іншими заявами позивачем не змінювалася першочергова вимога щодо суми основного боргу в розмірі 2797248,72 грн. Таким чином, суд не має права вийти за межі позовних вимог, а отже, розглядаючи вимогу щодо стягнення основного боргу, колегія суду доходить висновку про задоволення в цій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманні послуги з розподілу газу за період вересень 2019 по лютий 2020 р. в сумі 316248,72 грн. Колегія суддів оцінює критично посилання відповідача на Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою КМУ № 256 від 04.03.2002р., та Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки від 18.06.2014р. № 217, оскільки правовідносини між сторонами у даній справі виникли з договору розподілу природного газу, а сума простроченої заборгованості за договором, на яку позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, не є боргом за пільгами та житловими субсидіями населенню, а заборгованістю за надані безпосередньо відповідачу послуги з розподілу природного газу. Крім того, апеляційний суд в силу вимог ст. 627-629 ЦК України вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність можливості впливати на розподіл коштів. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання. (ст. 230). За змістом частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 8.2. договору передбачили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Колегія суддів погоджується з правильністю розрахунку суду першої інстанції в частині нарахування пені в сумі 117631,61 грн.: по зобов`язаннях за вересень 2019 року на суму боргу 60477,28 грн. за період з 11.10.2019р. по 19.01.2020р. нараховано 4980,01 грн. пені; по зобов`язаннях за жовтень 2019 року на суму боргу 400421,36 грн. за період з 11.11.2019р. по 19.01.2020р. нараховано 22122,99 грн. пені; по зобов`язаннях за листопад 2019 року: на суму боргу 1456553,52 грн. за період з 11.12.2019р. по 19.01.2020р. = 43361,33 грн., на суму боргу 549097,02 грн. за період з 20.01.2020р. по 27.01.2020р. = 3240,57 грн., на суму боргу 149097,02 грн. за період з 28.01.2020р. по 30.01.2020р. = 329,97 грн., на суму боргу 49097,02 грн. за період з 31.01.2020р. по 24.02.2020р. = 737,80 грн.; по зобов`язаннях за грудень 2019 року нараховано 42858,94 грн. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 117631,61 грн. пені, нарахованої за зобов`язаннями з вересня 2019 р. по лютий 2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін за Договором, як грошових зобов`язань, так як у замовника існує обов`язок оплатити надані йому послуги, наявні підстави для застосування частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення. На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача, колегія суддів перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 13419,27 грн. річних та 158,67 грн. інфляційних, нарахованих по кожному зобов`язанню за період вересень 2019р. - лютий 2020р. А тому, залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних та річних за зобов`язаннями січень 2019 р. серпень 2019р. з тих підстав, що нарахування здійснені за зобов`язаннями, що не є предметом спору у даній справі, тобто поза спірний період, виходячи з наступного. АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» звернулось в Господарський суд Хмельницької області з позовом про стягнення 2796248,72 грн. заборгованості за вересня 2019 р. по лютий 2020 р. До закінчення підготовчого засідання в суді першої інстанції від позивача надійшло клопотання про зміну предмету позову, в якому позивач просив стягнути 2796248,72 грн. заборгованості, 28191,55 грн. інфляційних, 24688,72 грн. річних, 247253,04 грн. пені за період січень 2019 лютий 2020 р. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.05.2020р. у справі № 924/278/20 прийнято заяву представника позивача про зміну предмета позову, зважаючи на те, що вона подана із дотриманням вимог ст. 46 ГПК України, із врахуванням, що первісні обставини позову, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, не змінилися. Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (ч. 3 ст. 46 ГПК України). Предметом позову є матеріально-правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Враховуючи вимоги позовної заяви та клопотання про зміну предмету позову, колегія суддів дійшла висновку, що позивач просив змінити предмет позовою, шляхом заявлення вимооги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, при цьому збільшивши позовні вимоги, що відповідає передбаченому ст. 46 ГПК України праву позивача. При цьому, обставини на яких грунтуються позовні вимоги не змінились. Оскільки, Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.05.2020р. у справі № 924/278/20 прийнято заяву про зміну предмета позову, тому позовними вимогами, що розглядаються у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за січень 2019 р. по лютий 2020 р., як визначено позивачем у відповідній заяві (т.1 а.с. 81-82). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що заявлені позивачем нарахування та штрафні санкції за зобов`язаннями січень 2019 р. серпень 2019 р., не відповідають предмету спору у даній справі. Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за період січень 2019 р. серпень 2019 р., колегія суддів враховує наступне. Дослідивши докази, наявні з матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність первинно бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують надання послуг позивачем відповідачу з розподілу природного газу в період січень 2019 р. по серпень 2019 р. та відсутність первинно бухгалтерських документів на підтвердження заборгованості відповідача за вказаний період. Акт звіряння взаємних розрахунків, який підписаний в односторонньому порядку лише позивачем, також не є належним доказом здійснення господарських операцій та існування заборгованості у відповідача за період січень 2019 - серпень 2019 р. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області 16.09.19 р. у справі № 924/524/19 стягнуто з КП «Південно-Західні тепломережі» на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» заборгованість за поставлений газ за період з січня 2019 р. по березень 2019 р. в сумі 875495,26 грн. Рішення набрало законної сили. Даним рішенням встановлено обставини в частині надання послуг з розподілу газу за період січень - березень 2019 року, зокрема судом встановлено, що сторонами складено, підписано та скріплено відтисками печаток акти наданих послуг з розподілу природного газу, в яких зазначено про розподіл оператором ГРМ природного газу та прийняття його споживачем із зазначенням об`ємів, вартості послуг, а саме: 4097,552 тис. м.куб. в січні 2019 року, сума послуг з розподілу природного газу склала 2 926 635,54 грн. (акт №ХМЯ89001821 від 31.01.2019р.); 3029,97 тис. м.куб. в лютому 2019 року, сума послуг з розподілу природного газу склала 2 164 125,77 грн. (акт №ХМЯ89003879 від 28.02.2019р.); 2760,621 тис. м.куб. в березні 2019 року, сума послуг з розподілу природного газу склала 1 971 745,94 грн. (акт №ХМЯ89005503 від 31.03.2019р.). Вказаним рішенням встановлений факт надання АТ «Хмельницькгаз» послуг з розподілу природного газу з січня 2019 р. по березень 2019 р., а тому в силу ст. 75 ГПК України дані факти мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та не підлягають доказуванню. У зв`язку із несвоєчасною оплатою послуг з розподілу природного газу за період січень березень 2019 р., враховуючи межі строку позовної давності та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 119337,21 грн. пені за період з січня 2019 р. по березень 2019 р., а саме: - за зобов`язаннями січня 2019 р. пеня обчислена за період з 01.05.19 р. по 30.05.19 р. і заявлена до стягнення в межах допустимої суми 17006,09 грн. - за зобов`язаннями за лютий 2019 р. пеня обчислена за період з 01.05.19 р. по 13.12.19 р., водночас заявлена до стягнення в межах допустимої суми 41429,33 грн. - за зобов`язаннями березень 2019 р. пеня нарахована за період з 01.05.19 р. по 20.01.20 р., водночас заявлена в межах допустимої суми 60901,79 грн. Разом з тим, як вбачається з розрахунку позивача пеня за період квітень 2019 р. по серпень 2019 р. позивачем не нараховувалась у зв`язку з відсутністю порушень в проведенні розрахунків. При цьому, період нарахування пені визначений судом із врахуванням рішення Господарського суду Хмельницької області 16.09.19 р. у справі № 924/524/19, де було заявлено до стягнення пеню, інфляційні та 3% річних по 30.04.19 р. Перевіривши розрахунок річних за період січень 2019 березень 2019 р. колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10264,50 грн. річних: за зобов`язаннями за січень 2019 р. річні нараховані за період з 01.05.19 р. по 30.05.19 р. в сумі 1591,91 грн.; за зобов`язаннями за лютий річні нараховані з 01.05.19 р. по 13.12.19 р. на суму 3452,44 грн.; за зобов`язаннями за березень річні нараховані за період з 01.05.19 р. по 20.01.20 р. в сумі 5220 грн. Здійснивши розрахунок інфляційних за зобов`язаннями січень 2019 березень 2019 р., колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 10512,31 грн. інфляційних, оскільки: - здійснюючи розрахунок інфляційних за зобов`язаннями лютого 2019 за період травень 19 - листопад 19, позивачем виключено із розрахунку період червень-серпень 2019р., коли спостерігалася дефляція, а тому здійснивши розрахунок інфляційних за весь період прострочення, судом встановлено, що до стягнення підлягає 4143,09 грн; - здійснюючи розрахунок інфляційних за зобов`язаннями березня 2019 за період травень 19 - грудень 19, позивачем виключено із розрахунку період червень-серпень 2019р., коли спостерігалася дефляція, а тому здійснивши розрахунок інфляційних за весь період прострочення, судом встановлено, що до стягнення підлягає 6369,22 грн. Щодо стягнення пені, інфляції та річних за період квітень 2019 р. серпень 2019 р., колегія суду вказує на наступне. Відповідно до умов п. 6.8. договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Так, підписання споживачем актів наданих послуг з розподілу природного газу є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. Разом з тим, факт надання послуг з розподілу природного газу, а відтак і заборгованість КП «Південно-Західні тепломережі» перед АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» за період квітень 2019 р. серпень 2019 р. не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, у колегії суддів відсутні докази, що дані обставини були предметом розгляду в іншій справі. Оборотно сальдові відомості, наявні в матеріалах справи не є належними а допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України. За таких обставин, колегія суддів вважає заявлені в даній частині позивачем вимоги непідтвердженими, необгрунтованими, а тому такими, що задоволенню не пілягають. Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача: пені в сумі 236968,82 грн. (117631,61 грн. за період вересень 2019 р. лютий 2020 р. та 119337,21 грн. пені за період січень 2019 р. - березень 2019 р.); 23683,77 грн. 3% річних (10264,50 грн. за зобов`язаннями січень 2019-березень 2019 р. та 13419,27 грн. за зобов`язання вересень 2019-лютий 2020р.); 10670,98 грн. інфляційних (10512,31 грн. зобов`язаннями січень 2019-березень 2019 р. та 158,67 грн. за зобов`язання вересень 2019-лютий 2020р.). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував про нарахування пені поза межами строків позовної давності, а тому, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів враховує. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України). Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 зазначеного Кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України). Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Відповідно до п. 6.6 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Таким чином, прострочення по оплаті звітного місяця у відповідача настає з 11 числа наступного за звітним місяцем. При цьому, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із вимогою про стягнення пені 23.04.20 року, в той час, як нарахування проведене з 01.05.19, тобто в межах строку позовної давності та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України. А відтак, враховуючи наведені приписи законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що строк позовної давності для вимог про стягнення нарахованої пені, яка є предметом розгляду у даній справі, не сплив. З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся в суд першої інстанції з клопотання про зменшення розміру пені на 90%. Розглянувши вказане, клопотання, суд першої інстанції прийшов до висновку про його часткове задоволення у зв`язку з чим зменшив присуджену до стягнення пеню на 50%. Позивач в даній частині рішення суду не оскаржував. Оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, клопотання відповідача, причини несвоєчасного виконання зобов`язань, стан розрахунків між сторонами, колегія суду зазначає наступне. Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення. Отже, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Колегія суддів враховує, що відповідач є комунальним підприємством, метою діяльності якого є виробництво та постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення. Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 17 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки, з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку. Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи. Таким чином, відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів. Господарським судом взято до уваги той факт, що несвоєчасне виконання розрахунків виникло у зв`язку з недостатністю коштів на рахунках з спеціальним режимом використання, що в свою чергу обумовлено неплатежами різних категорій споживачів та не профінансованими пільгами і житловими субсидіями населенню. Водночас, колегія суддів враховує той факт, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що підтверджується виписками за рахунками комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" за період з 01.01.2020р. по 31.03.2020р. та за період з 01.04.2020р. по 09.06.2020р., а також звіт про фінансові результати за 2019 рік, баланс на 31.12.2019р. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважє, що даний випадок можна визнати винятковим, а також беручи до уваги: - поважні причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання (відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання); ту обставину, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання від споживачів, серед яких є населення та бюджетні організації; - поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків; - ступінь виконання зобов`язань відповідачем по Договору; - дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає, що є законні підстави для зменшення розміру стягнення з відповідача пені до 50 % від належної до стягнення суми. При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Щодо заперечень позивача про зменшення пені, колегія суддів враховує те, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу. Слід також врахувати, що крім стягнення пені позивач також заявив до стягнення 3% річних, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які задоволені судом, що, в свою чергу, забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи, відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Наявність тяжкого фінансового стану на підприємстві відповідача підтверджується матеріалами справи. При цьому, матеріали справи не містять доказів спричинення позивачеві негативних наслідків у зв`язку з несплатою відповідачем за газ у строки, встановлені Договором, оскільки втрати від знецінення коштів компенсуються, зокрема, стягненням інфляційних втрат та 3% річних за час, в який позивач не міг користуватися коштами. Саме зазначені обставини в їх сукупності дають можливість зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 118484,41 грн. пені. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що призвело до прийняття помилкового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, річних та інфляційних нарахованих за зобов`язаннями січень 2019 по березень 2019 р., а тому оскаржуване рішення в цій частині слід скасувати. Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст. ст. 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.20р. у справі № 924/278/20 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.20р. у справі № 924/278/20 скасувати в частині відмови у стягненні 119 337,21 грн. пені, 10 264,5 грн. 3 % річних, 10 512,31 грн. інфляційних нарахувань. Прийняти в цій частині нове рішення. В решті рішення залишити без змін. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз", м. Хмельницький до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі", м. Хмельницький про стягнення 2796248,72 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 28191,55 грн. інфляційних втрат, 24688,72 грн. 3% річних, 247253,04 грн. пені задовольнити частково. Стягнути з комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 17/1, ідентифікаційний код 36123019) на користь акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (Хмельницька область, м. Хмельницький, проспект Миру, 41, ідентифікаційний код 05395598) 316248,72 грн. (триста шістнадцять тисяч двісті сорок вісім гривень 72 коп.) заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 118 484,41 грн. пені, 23683,77 грн. 3% річних, 10670,98 грн. інфляційних втрат, 8813,58 грн. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ. В решті позову в частині стягнення 128 768,63 грн. пені, 1004,95 грн. 3% річних, 17520,57 грн. інфляційних втрат відмовити. Провадження у справі № 924/278/20 в частині вимог про стягнення 2480000,00 грн. заборгованості за послуги з розподілу природного газу закрити." Стягнути з комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 17/1, ідентифікаційний код 36123019) на користь акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (Хмельницька область, м. Хмельницький, проспект Миру, 41, ідентифікаційний код 05395598) 3152,56 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №924/278/20 повернути Господарському суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "21" вересня 2020 р. Головуючий суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л. Суддя Василишин А.Р.